Справа № 638/11993/24
Провадження №1-кп/638/1026/25
06 лютого 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова кримінальне провадження №12024226050000353 від 14.03.2024 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, українця, громадянина України, не одруженого, має малолітню та неповнолітню дитину, військовослужбовця, з вищою освітою, є особою з інвалідністю 3 групи, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом у військовій частині НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 12, 14, 16, 49, 86, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи свої обов'язки та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту.
Так, ОСОБА_5 14 березня 2025 року приблизно об 11 годині 50 хвилин, більш точного часу судом не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем Jeep Grand Cherokee реєстраційний номер W3 572 Y, номер кузова НОМЕР_2 , рухаючись по вул.Київській в м.Ізюм Харківської області, напроти буд.№17, не врахував дорожню обстановку, швидкість руху та неправильно застосувавши прийом керування транспортним засобом, допустив наїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїжджої частини дороги, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який стояв за тротуаром не на проїжджій частині, чим порушив вимоги п.п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
П.12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому лобної кістки в проекції лівої фронтальної пазухи, підголовчастий перелом 5 п'ясної кістки лівої кисті, двохлодижковий перелом лівої гомілки (медіальна без зміщення, латеральна-косий зі зміщенням), які за ступенем тяжкості кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення ОСОБА_5 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у скоєному злочині та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення як зазначено вище. При цьому пояснив, що після несення нічної служби вранці випив алкогольний напій та сів за руль автомобіля Jeep та у м.Ізюм здійснив наїзд на потерпілого.
Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів ніким не оспорюється. Інші докази згідно ч.3 ст.349 КПК України було визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.286-1 КК України.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України - є нетяжким злочином, відомості про особу винного, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування потерпілому завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 судимості не має, відносно нього на розгляді у Маневицькому районному суді Волинської області перебуває обвинувальний акт за ч.3 ст.368 КК України, не одружений, має неповнолітню та малолітню дитину, військовослужбовець, з вищою освітою, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , за місцем служби та місцем проживання характеризується позитивно, має почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих», також нагороджений відзнакою «Хрест Воїна-Єгеря».
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, з урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого, того, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині, добровільно відшкодував потерпілому завдані злочином збитки, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують його покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень можливе лише з призначенням покарання у виді позбавлення волі на один рік.
Крім того, суд вважає за можливе на підставі ст. 62 КК України замінити основне покарання у вигляді позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
При цьому, вчинення дорожньої транспортної пригоди водієм, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння, унеможливлює звільнення його від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК, оскільки зазначеною статтею передбачена заборона у її застосуванні.
Також обвинуваченому необхідно призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Призначення такого покарання буде необхідним, достатнім та дієвим заходом для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, відносно нього також не застосовано інший запобіжний захід.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 62 КК України замінити основне покарання, призначене ОСОБА_5 , у виді одного року позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 1 (один) рік.
Строк покарання обчислювати з моменту фактичного затримання та взяття під варту.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення судових експертиз у загальному розмірі 12 873 гривень 76 копійок.
Речовий доказ - автомобіль Jeep Grand Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 та ключі від вказаного автомобіля - повернути законному володільцю.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1