Справа № 638/1861/25
Провадження № 1-кс/638/576/25
Іменем України
05 лютого 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №12025221200000206 від 31 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, про арешт майна,
встановив:
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №12025221200000206 від 31 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що У провадженні СВ ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221200000206 від «31» січня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
30.01.2025 близько 08:00 год., невстановлена особа, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , таємно, шляхом вільного доступу, здійснила крадіжку ноутбука «Lenovo» серійний номер PF3ANLG5 належного ОСОБА_4 , чим останній було спричинено матеріальної шкоди.
Відомості про кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено слідчим СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2025 за №12025221200000206 за попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно пояснень, потерпілої ОСОБА_4 , остання зазначає, що ноутбук «Lenovo» серійний номер PF3ANLG5 який належить їй на праві власності, та який вона купувала декілька років назад, зник 30.01.2025. Крадіжку виявила після того, як від неї після ночівлі за її місцем мешкання, пішов її знайомий ОСОБА_5 , зателефонувавши одразу останньому, ОСОБА_5 був вже не на зв'язку.
Так, 30.01.2025, у період часу з 12 год. 09 хв. по 12 год. 23 хв. старшим слідчим СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 проведено огляд місця події за адресою: м. Харків, проспект Науки біля буд.46/25, у громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено ноутбук «Lenovo 82С3, сірого кольору, серійний номер PF3ANLG5, який поміщено до сейф-пакету HYQ 0094776.
Зважаючи на викладене вище, у органу досудового розслідування наявні достатні підстав вважати про існування ризиків та реальних загроз зміни або знищення тимчасово вилученого майна, а також знищення слідової інформації, на підставі ч. 2 ст. 100, ч. 1 ст. 98, ч. 3 ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вищеописаного майна речовими доказами.
Слідчий у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, клопотання просив задовольнити.
Власник майна до суду не з'явився, повідомлялася належним чином.
У зв'язку з неявкою учасників справи відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Суд, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, вважає доводи переконливими, а клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи слідчого підтверджуються матеріалами справи, а саме: витягом з ЄРДР №12025221200000206 від 31 січня 2025 року, заявою про вчинене кримінальне правопорушення, поясненнями ОСОБА_4 , протоколом огляду місця події від 30.01.2024, про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження.
Згідно з ч.1,2 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якого накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі Бакланов проти Російської Федерації , Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі Фрізен проти Російської Федерації , Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).
Таким чином, правомірність втручання держави в право на мирне володіння майном у кримінальному провадженні під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, повинна бути доведена в суді першої інстанції, а спів розмірність наслідків обмеження права власності бути завданням кримінального провадження, а також можливості застосування найменш обтяжливий спосіб арешту.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Тобто, незастосування тимчасового позбавлення можливості будь-яких осіб відчужувати це майно, може призвести до зникнення, втрати, пошкодження вказаного майна.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно, завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання таким, що підлягає задоволенню.
В той час слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України якщо в подальшому у застосуванні арешту відпаде потреба, володілець майна може звернутись з відповідним клопотанням про скасування арешту майна до слідчого судді під час досудового розслідування або до суду під час судового провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 132, 170, 172, 173 КПК України, суддя,-
ухвалив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №12025221200000206 від 31 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт шляхом позбавлення права власника на відчуження, розпорядження та користування на вилучені предмети, а саме на тимчасове вилучене майно, яке було вилучено 30.01.2025, у період часу з 12 год. 09 хв. по 12 год. 23 хв. старшим слідчим СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 під час проведення огляду місця події за адресою: м. Харків, проспект Науки біля буд.46/25, у громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме ноутбук
«Lenovo 82C3, сірого кольору, серійний номер PF3ANLG5, який поміщено до сейф-пакету HYQ 0094776.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про арешт майна не зупиняє її виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1