05 лютого 2025 року
місто Київ
справа № 205/3457/24
провадження № 61-1417ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Біцулової Анни Анатоліївни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Біцулової А. А. на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 січня 2025 року.
У касаційній скарзі заявники просять скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2024 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 січня 2025 року.
Верховний Суд визнає викладену у касаційній скарзі процесуальну вимогу, з урахуванням скасованого рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2024 року, такою, що є взаємовиключною та некоректно сформованою.
Тобто, заявники на порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України неналежно сформулювали процесуальну вимогу касаційної скарги, що мала відповідати приписам статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду.
Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право:
- залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
- скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
- скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
- скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
-- скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
- у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
- у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Тому, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявникам необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій належно сформулювати процесуальну вимогу, вказавши рішення, яке чинне (не скасоване), додати докази надсилання скарги учасникам справи з описом вкладення.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявниками в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Касаційна скарга містить докази про сплату заявниками 02 лютого 2025 року судового збору у розмірі 4 057,43 грн, розмір якого належно необґрунтовано.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Заявники оскаржують судове рішення апеляційної інстанції, яким в задоволенні позову відмовлено щодо визнання права власності на: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв. м; на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 43,9 кв. м.
Проте, враховуючи, що ні касаційна скарга, ні судові рішення першої та апеляційної інстанцій не містять інформації щодо вартості спірного майна, для визначення ціни позову та відповідно розміру судового збору суду необхідні відомості щодо вартості житлового будинку та квартири.
З огляду на вказане вище, заявникам, які, кожний окремо має самостійну майнову вимогу, а саме: визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок; визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру, необхідно надати суду докази на підтвердження вартості спірного майна, з врахуванням, зокрема, наявності в матеріалах справи договору дарування, в разі необхідності, доплатити судовий збір відповідно до положень Закону України «Про судовий збір». За відсутності вказаних відомостей вирішення питання про відкриття касаційного провадження не вбачається можливим, оскільки суд не може встановити точну ціну позову.
Верховний Суд звертає увагу, що саме на сторону позивача, в силу пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, покладається обов'язок щодо визначення ціни позову, в тому числі, з врахуванням положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникам строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Біцулової Анни Анатоліївни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 січня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 05 березня 2025 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара