Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4435/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119)
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; код ЄДРПОУ: 07923280)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
12.12.2024 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, в якій просить суд стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість в сумі 783 152,19 грн. за період з 01.02.2023 по 31.01.2024, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 397,83 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про закупівлю теплової енергії в гарячій воді в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2024 прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4435/24.
25.12.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32459 від 25.12.2024).
У відзиві представник відповідача зазначив, що Харківське КЕУ є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Харківське КЕУ є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. В діях відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості не має вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України.
30.12.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№32711 від 30.12.2024).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що факт користування нежитловими приміщеннями, за якими утворилася заборгованість не заперечується відповідачем, наявність укладених договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді також не заперечується відповідачем. Підстави та факт постачання теплової енергії у приміщення відповідача не оспорюється, а до позову додано в якості доказу постачання теплової енергії відповідачу акти включення та відключення будівлі до джерела теплової енергії на початку та закінченні опалювальних сезонів. Обсяги поставленої позивачем відповідачу теплової енергії не оспорюються. Відповідач відреагував на подання цього позову до суду, листом до позивача з викладенням згоди з наявною заборгованістю.
Також представник позивача зазначив, що викладена у відзиві позиція відповідача щодо неспроможності оплати не є підставою для невиконання умов договорів, адже не зважаючи на воєнний стан у державі та важкі умови функціонування позивач виконав свої зобов'язання за договорами. Несплата споживачів за використану теплову енергію унеможливлює повноцінне ведення господарської діяльності позивачем, чим ставить під загрозу забезпечення міста тепловою енергією в опалювальні сезони та життєдіяльності міста в цілому.
02.01.2025 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19 від 02.01.2025) аналогічний за змістом до відзиву (вх.№32711 від 30.12.2024).
02.01.2025 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№21 від 02.01.2025).
У запереченні представник відповідача зазначив, що Харківське КЕУ є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат, та разом з тим посилається на відсутність вини в діях Харківського КЕУ щодо несвоєчасного відшкодування витрат за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024, тому Харківське КЕУ не може нести відповідальність за порушення умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
06.02.2023 між КП "Харківські теплові мережі" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків укладено договір №93023/23 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді з додатками (а.с.14-21).
20.06.2023 між КП "Харківські теплові мережі" та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням укладено Додаткову угоду про заміну особи в договорі про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №93023/23 від 06.02.2023, якою Харківське квартирно-експлуатаційне управління як правонаступник приймає на себе права та обов'язки Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків за договором №93023/23 від 06.02.2023 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (а.с.22).
31.01.2024 між КП "Харківські теплові мережі" та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням укладено договір №93023/24 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді з додатками (а.с. 23-31).
Харківське квартирно-експлуатаційне управління є власником нежитлових приміщень зазначених у додатку №4 до Договору №93023/23 від 06.02.2023 та додатку №4 до Договору №93023/24 від 31.01.2024 в місті Харків в житловому будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі». Система опалення нежитлових приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будівлі за адресою м. Харків, пр. Науки, 5.
Відповідно до умов вказаних договорів, КП «Харківські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) зобов'язалося у період дії договорів поставити Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби:
опалення та вентиляцію;
гаряче водопостачання (пункти 1.2. договорів).
Кількісні характеристики теплової енергії вказані в додатку 1 до цього Договору (пункти 1.3. договорів).
Пунктами 3.1. та 3.2. договору №93023/23 від 06.02.2023 встановлено ціну договору та тарифи на теплову енергію, а саме:
- ціна цього Договору становить 2 328 313,34 грн., ПДВ 465 662,66 грн., усього 2 793 976,00 грн., у т. ч.:
- за загальним фондом - 1 416 666,67 грн., ПДВ 283 333,33 грн., усього 1 700 000,00 грн.;
- за рахунок відшкодовування суб'єктів господарювання - 911 646,67 грн., ПДВ 182 329,33 грн., усього 1 093 976,00 грн.
- тарифи за теплову енергію становлять за 1 Гкал для потреб бюджетних установ - 3 492,47 грн. (з ПДВ) (рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КП «Харківські теплові мережі» для споживачів м. Харкова» №1050 від 30.12.2021, тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку), які діють з 06.01.2022.
Пунктами 3.1. та 3.2. договору №93023/24 від 31.01.2024 встановлено ціну договору та тарифи на теплову енергію, а саме:
- ціна цього Договору становить 1 076 448,33 грн., ПДВ 215 289,67 грн., усього 1 291 738,00 грн., у т. ч.:
- за рахунок бюджетних коштів - 416 666,67 грн., ПДВ 83 333,33 грн., усього 500 000,00 грн.;
- за рахунок відшкодовування суб'єктів господарювання - 659 781,66 грн., ПДВ 131 956,34 грн., усього 791 738,00 грн.;
- тарифи за теплову енергію становлять за 1 Гкал для потреб бюджетних установ - 3 690,68грн. (з ПДВ) (рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.08.2023 № 408 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КП "Харківські теплові мережі" для споживачів м. Харкова "Тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів, без урахування витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку), які діють з 31.08.2023.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, вказані в цьому договорі, відкриті Теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами 0» відповідно до цих тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України (пункти 4.1. договорів).
Розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період (в 2-х примірниках) (пункти 4.2. договорів).
Споживач, згідно із постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019 «Про деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати Споживач до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до цього Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:
до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт;
до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт (пункти 4.3. договорів).
Пунктами 4.4. договорів встановлені розрахунки за показниками приладів комерційного обліку, а саме:
якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в цьому Договорі, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт;
якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в цьому Договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.
Пунктами 4.5. Договорів встановлені розрахунки без приладів комерційного обліку, а саме:
якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує оплачений зазначений в цьому Договорі обсяг,
вартість такого перевищення оплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт;
якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від оплаченого зазначеного в цьому Договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок оплати зазначеного в цьому Договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим.
За пунктами 4.8. договорів споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації за адресою: вул.Мефодіївська, буд. № 11, кімната 17, т.7360915, наступні документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Метробудівників, буд. № 13, т. 7805035, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що не обладнані приладами облік.
Терміни постачання теплової енергії Споживачу на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року (пункти 5.1. договорів).
Місце передачі теплової енергії - передача теплової енергії на об'єкти теплоспоживання здійснюється на межі балансової належності Сторін, яка вказана у додатку(ах) 2 до договорів та не може бути змінена в односторонньому порядку (пункти 5.2. договорів).
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4 (пункти 5.3. договорів).
Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатках 5 до договорів (пункти 5.5. договорів).
За підпунктами 6.1.1., 6.1.2. споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно умов та порядку, які передбачені цим Договором. Приймати поставлену теплову енергію, згідно з актом виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.
За підпунктами 6.3.1., 6.3.2. Теплопостачальна організація зобов'язана забезпечити постачання теплової енергії у строки, встановлені договорами. Забезпечити постачання теплової енергії, якість якої відповідає умовам, установленим договорами.
Відповідно підпункту 6.4.1. Теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію.
Відповідно до пункту 10.1. договору №93023/23 від 06.02.2023 договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2023 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2023 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного Кодексу України), а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до пункту 10.1. договору №93023/24 від 31.01.2024 договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2024 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2024 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного Кодексу України), а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Також сторонами було погоджено та підписано Обсяги постачання теплової енергії споживачу додаток №1 до договору №93023/23 від 06.02.2023 (а.с.18) та додаток №1 до договору №93023/24 від 31.01.2024 (а.с.27), Схему межі поділу теплової мережі додаток №2 до договору №93023/23 від 06.02.2023 (а.с.18-19) та додаток №2 до договору №93023/24 від 31.01.2024 (а.с.28), Умови припинення подачі теплової енергії додаток №3 до договору №93023/23 від 06.02.2023 (а.с.19-20) та додаток №3 до договору №93023/24 від 31.01.2024 (а.с.29), Перелік об'єктів споживання додаток №4 до договору №93023/23 від 06.02.2023 (а.с.20) та додаток №4 до договору №93023/24 від 31.01.2024 (а.с.30), Облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатації вузла обліку теплової енергії додаток №5 до договору № 93023/23 від 06.02.2023 (а.с.21) та додаток №5 до договору №93023/24 від 31.01.2024 (а.с.31).
Згідно вищевказаних додатків до договору об'єкт споживача розташовано за адресою: м. Харків, пр. Науки, 5.
Як зазначає позивач постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово, надаючи до суду розпоряджень Харківського міського голови про початок опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення за вищевказаною адресою підтверджуються актами про підключення/відключення споживача, а також відомостями обліку споживання теплової енергії на тепловому пункті.
Відповідно до актів підключення та відключення споживача до джерела теплової енергії №173/33149 від 17.11.2022; №173/34299 від 06.04.2023; №173/1385 від 01.11.2023; №173/2942 від 26.03.2024 (а.с.9-10), підписаних відповідачем та позивачем постачання теплової енергії розпочиналося та закінчувалося у відповідності до початку та закінченню опалювальних сезонів та умов договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді.
Будівля, де розташовані нежитлові приміщення відповідача обладнані приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення по об'єкту здійснювався згідно показань приладів обліку, встановлених у будинках на підтвердження чого позивачем надано відомості обліку споживання теплової енергії на тепловому пункті за адресою: м. Харків, пр. Науки, 5 (а.с.34-37).
З наведеного вбачається, що позивачем виконано зобов'язання за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024 в частині здійснення постачання теплової енергії.
Відповідачем у поданих до суду відзиві та запереченні не спростовано факт постачання позивачем теплової енергії за даними договорами.
Разом, як зазначає позивач, відповідачем не виконано зобов'язання за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024 в частині здійснення оплати за постачання теплової енергії.
07.11.2024 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 783 152,19 грн. (а.с.11).
Разом з тим 07.11.2024 позивачем було надіслано відповідачу акт виконаних робіт та відповідні рахунки-фактури за спожиту теплову енергію за лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року.
Як зазначає позивач за вказаними договорами у відповідача залишилася несплаченою сума в розмірі 783 152,19 грн. за період з 01.02.2023 по 31.01.2024 та надає до суду відповідний розрахунок.
Відповідно до розрахунку заборгованості за постачання теплової енергії за особовим рахунком 17400-5369 Харківському квартирно-експлуатаційному управлінню за період лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року нарахована сума у загальному розмірі 1 286 454,30 грн., при цьому сплачено суму у загальному розмірі 503 302,11 грн., а отже у відповідача залишилася несплаченою сума в розмірі 783 152,19 грн.
Разом з тим відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченні не спростовано факт наявності та розмір заборгованості у Харківського квартирно-експлуатаційного управління перед Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було встановлено судом, між КП "Харківські теплові мережі" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків в подальшому Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням укладено договір №93023/23 від 06.02.2023 та договір №93023/24 від 31.01.2024 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Позивачем на виконання умов договорів №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024 поставлено теплову енергію відповідача у відповідності до умов вказаних договорів, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (із змінами) (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 12 Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, станом на момент укладання договору), розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п.23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).
При цьому, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що надання житлово-комунальних послуг, до яких віднесено послуги з теплопостачання здійснюється виключно на договірних засадах, забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено судом, 07.11.2024 позивачем було надіслано відповідачу акт виконаних робіт та відповідні рахунки-фактури за спожиту теплову енергію за лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, вказані в цьому договорі, відкриті Теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами 0» відповідно до цих тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України (пункти 4.1. договорів).
Розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період (в 2-х примірниках) (пункти 4.2. договорів).
Пунктами 4.3. договорів встановлено, що споживач, згідно із постановою Кабінету міністрів України №1070 від 04.12.2019 «Про деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати Споживач до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до цього Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:
до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт;
до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт.
Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за постачання теплової енергії за особовим рахунком 17400-5369 Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням частково сплачено кошти за договорами №93023/23 та №93023/24, при цьому у відповідача залишилася несплаченою сума в розмірі 783 152,19 грн.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 783 152,19 грн. за договорами №93023/23 та №93023/24.
Разом з тим відповідачем не спростовано факт наявності та розмір заборгованості у Харківського квартирно-експлуатаційного управління перед Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024 у розмірі 783 152,19 грн.
Разом з тим відповідач посилається на те що Харківське КЕУ є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Харківське КЕУ є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. В діях відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості не має вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Водночас, відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договорами погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені договорами строки здійснення оплати за поставлену йому теплову енергію.
При цьому, ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та/або звільнення відповідача від відповідальності.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).
Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.
Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Разом з тим посилання відповідача на введення воєнного стану не є підставою для невиконання умов договорів, адже не зважаючи на воєнний стан у державі та важкі умови функціонування позивач виконав свої зобов'язання за договорами. Несплата споживачів за використану теплову енергію, унеможливлює повноцінне ведення господарської діяльності позивачем, чим ставить під загрозу забезпечення міста тепловою енергією в опалювальні сезони та життєдіяльності міста в цілому.
З огляду на зазначене, враховуючи, наявну заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024, яка в свою чергу не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді у розмірі 783 152,19 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) заборгованість за теплову енергію за договорами №93023/23 від 06.02.2023 та №93023/24 від 31.01.2024 за період з 01.02.2023 по 31.01.2024 у розмірі 783 152 (сімсот вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 19 коп. на р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) судовий збір у сумі 9 397 (дев'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 83 коп. на р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "06" лютого 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко