Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у розстроченні виконання рішення
"05" лютого 2025 р. м. ХарківСправа № 910/9249/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федорової Т.О.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХГАЛТЕРСЬКЕ БЮРО «ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ» про розстрочення виконання рішення (вх.№2530 від 29.01.2025) по справі
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія", м.Харків
про за участю представників: позивача: не з'явився; відповідача: не з'явився. стягнення коштів 623 076,81 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2024 по справі №910/9249/24 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХГАЛТЕРСЬКЕ БЮРО «ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ» (61003, Україна, Харківська обл., місто Харків, Майдан Павлівський, будинок, 6 , код ЄДРПОУ 36989488) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 458 868 грн. 00 коп. основного боргу, 34 282 грн. 12 коп. 3% річних, 128 957 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 969 грн. 23 коп. заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та витрати на сплату судового збору 9 346 грн. 15 коп.
29.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХГАЛТЕРСЬКЕ БЮРО «ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ» надійшла заява про розстрочення виконання рішення (вх.№2530 від 29.01.2025), в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2025 року по справі №910/9249/24 та затвердити відповідний графік:
- в строк до 08.02.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.03.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.04.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.05.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.06.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.07.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.08.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.09.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.10.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.11.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.12.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.01.2026 року - 51 842, 30 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2025, на підставі положень статті 331 ГПК (в редакції ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 19.12.2024) прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХГАЛТЕРСЬКЕ БЮРО «ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ» про розстрочення виконання рішення (вх.№2530 від 29.01.2025) у справі №910/9249/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2025 о 14:00.
03.02.2025 від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення у справі (вх.№2989), в яких просить у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовити та розглядати заяву без участі представника позивача.
В судове засідання 05.02.2025 представник відповідача не з'явився, надав до суду клопотання (вх.№2974 від 03.02.2025), в якому просить розгляд заяви здійснювати без його участі.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХГАЛТЕРСЬКЕ БЮРО «ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ» про розстрочення виконання рішення (вх.№2530 від 29.01.2025) , суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
За змістом ст. 18 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 326 ГПК України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно із ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та 03.09.2020 у справі № 905/30/16.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи подану заяву відповідач вказує, що у добровільному порядку на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2025 частково сплатив 969,23 грн. за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та 9 346,15 грн. судових витрат позивача.
Посилаючись на скрутний фінансовий стан, заявник стверджує, що основним місцем його реєстрації та проведення господарської діяльності є місто Харків, яке з 24.02.2022 року по 15.09.2022 року перебувало у статусі міста з «активними бойовими діями»,а з 15.09.2022 року по сьогодні є містом в статусі «можливі бойові дії». У зв'язку з призупиненням діяльності, Товариство на теперішній час не має достатніх коштів для одночасної сплати заборгованості за рішенням суду, оскільки не може розраховувати на звичайні надходження грошових коштів.
Оскільки за рішенням суду залишилось сплатити заборгованість в розмірі 622 107, 58 грн відповідач потребує розстрочення виконання рішення суду за наступним графіком:
- в строк до 08.02.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.03.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.04.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.05.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.06.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.07.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.08.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.09.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.10.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.11.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.12.2025 року - 51 842, 30 грн,
- в строк до 08.01.2026 року - 51 842, 30 грн.
Відповідачем надано до суду платіжну інструкцію №5 від 22.01.2025 року про перерахування коштів в сумі 969,00 грн та платіжну інструкцію №6 від 22.01.2025 року про перерахування коштів в сумі 9 346,15 грн. на користь КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підгрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Виходячи зі змісту ст. 331 ГПК України, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Разом з тим, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що належних доказів наявності обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання судового рішення, заявником не надано.
Посилання заявника на скрутний фінансовий стан не є виключними обставинами. Суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. При цьому, фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.
Заявником, у розумінні наведених вище приписів законодавства, не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.
Крім того господарський суд зазначає, що відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, однак не надає належних та допустимих доказів в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому протягом визначеного строку, а також доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку розстрочення.
Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявник не навів суду переконливих доводів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які б тягли за собою необхідність розстрочення виконання рішення суду.
Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду, суд доходить до висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення по даній справі.
Керуючись ст.331, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХГАЛТЕРСЬКЕ БЮРО «ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ» про розстрочення виконання рішення (вх.№2530 від 29.01.2025) відмовити.
Оскарження ухвали здійснюється в порядку визначеному ст. 254-255 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 06.02.2025.
Суддя Жельне С.Ч.