27 січня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/398/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Дикої Л.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 44907200 від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідентифікаційний код 45267535
до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго», 46016, м. Тернопіль, вул. Київська, 3а, ідентифікаційний код 03353590;
про: стягнення 2 384 935,32грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг); 175 959,57 грн пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 45 973,39грн втрат від інфляційних процесів; 19 907,04грн 3 % річних, 31 521,30 грн. судового збору
За участю представників, які були присутні до виходу суду в нарадчу кімнату:
- позивача: Дубчак Сергій Петрович, адвокат, довіреність від 27.02.2024 зареєстровано в реєстрі за №2911, посвідчення адвоката №730 від 21.09.2012;
- відповідача: Миколайчук Наталія Леонідівна, начальник юридичного відділу, наказ №47 від 8.06.2021, довіреність №114 від 20.02.2024, посадова інструкція, затверджена 14.06.2021, Положення про юридичний відділ, затверджено 14.06.2021/
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго» про стягнення 2 384 935,32грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг); 175 959,57 грн пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 45 973,39грн втрат від інфляційних процесів; 19 907,04грн 3 % річних, 31 521,30 грн. судового збору ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Позиція позивача.
Підставою позову визначено відсутність доказів оплати відповідачем послуг з розподілу природного газу за період лютий-травень 2024 року у сумі 1 654 823,28 грн., чим порушено умови Типового договору розподілу природного газу №15/т-001 від 01.02.2024 з додатком №4 до Договору розподілу природного газу.
Позиція відповідача.
До матеріалів справи відповідачами не було подано Відзиву на позовну заяву.
13.11.2024 від представника відповідача поступили додаткові пояснення №656/03 від 13.11.2024 ( вх. №8715) в яких повідомив, що відповідач провів оплату заборгованості на підставі додаткової угоди №1 до Типового договору розподілу природного газу №15/т-001 від 01.02.2024 станом на 01.09.2024 в загальній сумі 2 782 424,54грн., що включає заборгованість яка є предметом спору у даній справі та пояснив, що однією із причин невчасної оплати є важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) підприємства, а тому посилаючись на ст. 42 ГПК України та 233 ГК України просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 60%.
Заперечення позивача.
18.11.2024 від представника позивача поступили Заперечення щодо додаткових пояснень про зменшення розміру нарахованої пені № без номера, документ сформований системі "Електронний суд" 15.11.2024 ( вх. 8798 від 18.11.2024)в яких просить відмовити Комунальному підприємству теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго» у задоволенні клопотання про зменшення розміру нарахованої пені до 60 % з наступних підстав.
З доданих до матеріалів справи розрахунків сум основного боргу та пені вбачається, що співставивши у відсотковому співвідношенні розмір основної суми заборгованості та сукупний розмір пені, нараховані позивачем штрафні санкції (пеня) є співмірними (адекватними) з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв'язку з чим правові підстави для застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України відсутні.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України. Підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте, це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.
Щодо доводів відповідача про наявність у нього скрутного фінансового становища, позивач звертає увагу на те, що реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по всіх відкритих банківських рахунках божника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; та доказами того, що задоволення вимог позивача призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини відповідач має належними доказами) тощо.
Отже, враховуючи зазначене вище, позивач вважає, що відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, а також, що стягнення штрафних санкцій є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості.
Рух справи.
Ухвалою від 25.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву № ТФ/100-109.1/597-24 від 20.06.2024 (вх. №439 від 20.06.2024), документ сформований в системі “Електронний суд» Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» до розгляду та відкрити провадження у справі №921/398/24. та відкрито провадження у справі №921/398/24; призначено підготовче засідання у справі 921/398/24 на 17.07.2024 на 12 год. 30 хв.
Ухвалою від 17.07.2024 відкладено підготовче засідання господарського суду на 14.08.2024 на 12 год. 30 хв.
Ухвалою від 07.08.2024, у зв'язку із перебуванням судді Хома С.О. у відпустці з 09.08.2024 по 18.09.2024, та з 19.09.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та перенесено слухання справи на 21.10.2024 на 14 год.00 хв.
У судовому засіданні 21.10.2024 протокольною ухвалою, без виходу у нарадчу кімнату оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.11.2024.
У судовому засіданні 06.11.2024 протокольною ухвалою, без виходу у нарадчу кімнату оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.11.2024.
Ухвалою від 13.11.2024 прийнято до розгляду Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 26.09.2024 (вх.№7467 від 26.09.2024) про збільшення позовних вимог з врахуванням поданих Пояснень щодо розрахунку інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних №ТФ/100/109.1-ВИХ-187-24 від 31.10.2024 документ сформований в системі "Електронний суд" 31.10.2024 (вх.№8351 від 31.10.2024), Пояснення щодо розрахунку інфляційних втрат № без номера від 08.11.2024 документ сформований в системі "Електронний суд" 08.11.2024 (вх.№8570 від 08.11.2024) та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог та відкладено підготовче засідання на 20.11.2024 на 16 год. 30 хв.
Ухвалою від 20.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.12.2024 на 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 23.12.2024, у зв'язку із перебуванням судді Хома С.О. у відпустці з 24.12.2024 по 26.12.2024 перенесено слухання справи на 20.01.2025 на 16 год.15 хв.
У судовому засіданні 20.01.2025 протокольною ухвалою, без виходу у нарадчу кімнату оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи по суті на 27.01.2025 на 16 год. 45 хв.
Явка сторін.
Представник позивача в судове засідання з'явився, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд відмовити в позові.
Розгляд заяв та клопотань.
Жодні заяви та клопотання не поступили.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).
Процесуальні дії суду.
Судом оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.
Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступні фактичні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України», Товариство) здійснює функції Оператора газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ) - діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839.
Згідно з постановою НКРЕКП від 30.01.2024 № 195 внесено зміни до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 та з 01.02.2024 розширено зону ліцензійної діяльності Товариству, від імені якого діє Тернопільська філія (код 45267535), яка здійснює розподіл природного газу в межах території Тернопільської області.
Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - Позивач, Тернопільська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України, код 45267535) є відокремленим структурним підрозділом ТОВ «Газорозподільні мережі України», діє від імені та в інтересах Товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» (далі - КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго», відповідач, Споживач) - юридична особа, об'єкти якої підключені до газорозподільної системи Тернопільської філії
Між Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», як Оператором газорозподільних систем (Оператор ГРМ) та КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго», як непобутовим споживачем (Споживач), шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (копія заяви-приєднання додається), 01.02.2024 укладено Договір розподілу природного газу № 15/т-001, на підставі типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (надалі- Договір). Відповідачу присвоєно персональний ЕІС-код 56XQ000039TGE002. Відповідно до заяви-приєднання відповідачу надаються послуги з розподілу природного газу на об'єкти згідно з додатком № 4а до Договору розподілу природного газу № 15/т-001 від 01.02.2024.
Відповідно до п. 1.2 Договору, його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України від 09.04.2015 № 3219 «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ.
За умовами п. 2.1 Договору Оператор ГРМ зобов'язаний надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно з п. 1.4 Договору, послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача
Пунктом 2.3 Договору сторонами узгоджено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
За умовами п. 6.2 Договору, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.3. Договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору).
Згідно з п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Визначення газового року наведене в пункті 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ, і ним є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
У відповідності до абз. 2 п. 1 глави 6 Розділу місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Згідно з абз. 1 п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Абзацами 1, 3 п. 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 30.01.2024 № 199) з 01.02.2024 Позивачу встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,75 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що становить 2,10 грн (з врахуванням ПДВ).
Для розрахунку річної замовленої потужності на 2024 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2022 по 30.09.2023. За вказаний газовий рік КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» фактично спожито для потреб об'єктів, згідно з додатком № 4а до Договору, 2 299 475,00 м3 природного газу.
КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» звернулося до ПрАТ «Тернопільгаз» (виконувало функції Оператора ГРМ до 01.02.2024) з листом від 28.09.2023 № 611/08 з проханням про припинення розподілу природного газу на об'єкт за адресою: Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Шевченка, буд.1б, у зв'язку з передачею об'єкта на баланс Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв.
Замовлена потужність по вказаному об'єкту КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» становила 28 108 куб. м.
З огляду на зазначене, було проведено коригування річної замовленої потужності на 2024 календарний рік, що передував даному року, за період з 01.10.2022 по 30.09.2023. Таким чином, за вказаний газовий рік КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» фактично спожито 2 271 367,00 м3 природного газу (2 299 475,00 м3 - 28 108,00 м3 = 2 271 367,00 м3).
Дані обсяги є величиною замовленої потужності для вказаного об'єкта на календарний 2024 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2024 року становить 189 280,58 м3 природного газу (2 271 367,00 м3 /12 = 189 280,58 м3). Місячна вартість послуги розподілу природного газу становить 397 489,22 грн (189 280,58 х 2,10 = 397 489,22).
За період з лютого 2024 року по липень 2024 року Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» надано послуги з розподілу природного газу для потреб об'єкта КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» в обсягах 1 135 683,48 м3 природного газу на загальну суму 2 384 935,32 грн., що підтверджується Актами наданих послуг з розподілу природного газу, а саме: Акт №15/т-001/02240ТЕГ00005207 від 29.02.2024 на суму 397 489,22грн., Акт №15/т-001/0324-2637 від 31.03.2024 на суму 397489,22грн., Акт №15/т-001/0424-9466 від 30.04.2024 на суму 397 489,22грн., Акт №15/т-001/-524-9467 від 31.05.2024 на суму 397 489,22грн., Акт № 11759 від 30.06.2024 на суму 397 489,22грн. та Акт № 11765 від 31.07.2024 на суму 397 489,22грн. які підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідачем не проведено оплату за надані послуги з розподілу природного газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» за Договором, у розмірі 2 384 935,32грн.
Невиконання КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» зобов'язань щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу, слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України від 09.04.2015 №329 VIII «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).
Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з п. 1 глави 1 Розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Пунктом 2 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, в порядку, визначеному цим розділом
Відповідно до п. 3 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Абзацом 1 пункту 4 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повній мірі та надав відповідачу послуги з розподілу природного газу протягом лютого - липня 2024 року в обсягах 1 135 683,48 м3 на загальну суму 2 384 935,32 грн., проте відповідач станом на 26.09.2024 ( дата подання заяви про збільшення розміру позовних вимог) не провів оплату за такі послуги.
У процесі розгляду справи Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго» перерахувало на рахунок позивача кошти загальній сумі 2 782 424,54грн. за послуги з розподілу природного газу, що підтверджується платіжною інструкцією №5 від 27.09.2024, у тому числі і заборгованості в сумі 2 384 935,32 грн. за лютий - липень 2024, що не заперечується сторонами у справі.
Отже, станом на дату винесення рішення позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу оплачені.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи оплату відповідачем 2 384 935,32 грн. заборгованості за надані послуги за розподілу природного газу суд закриває провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору.
У зв'язку із порушення відповідачем строків оплати наданих послуг розподілу природного газу, позивач здійснив нарахування на суму боргу 45 973,39грн. - втрат від інфляційних процесів за період прострочення за період березень - серпень 2024 та 19907,04грн. 3 % річних за період з 12.03.2024 по 05.09.2024.
Здійснивши перерахунок нарахованих втрат від інфляційних процесів та 3% річних, суд встановив, що сума втрат від інфляційних процесів за період прострочення березень - серпень 2024 становить 45 973,39грн. та сума 3% річних за період прострочення з 12.03.2024 по 05.09.2024 становить 19 907,04грн.
А тому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 45 973,39грн. - втрат від інфляційних процесів за період прострочення за період березень - серпень 2024 та 19 907,04грн 3 % річних.
Також позивач здійснив нарахування пені в сумі 175 959,57 грн. за період з 12.03.2024 по 05.09.2024 за порушення строків оплати та наявності боргу і які просив стягнути з відповідача на свою користь.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов до висновку, що пеня за прострочення виконання зобов'язання відповідачем за надані послуги з розподілу природного газу становить 175 959,57 грн.
В той же час, відповідачем у додаткових поясненнях №656/03 від 13.11.2024 ( вх. №8715) подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені на 60% від заявленого позивачем розміру пені.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказує, зокрема, що підставою виникнення заборгованості стала відсутність можливості провести оплату у встановлені терміни у зв'язку із накладенням арешту на майно та усі рахунки підприємства, які були накладені на підставі постанови про арешт коштів боржника від 26.02.2024у виконавчому провадження №74279433.
Також відповідач зазначає, що у зв'язку із застосуванням механізму розподілу коштів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" від 19.07.2022 №812 ( із змінами), кошти в першу чергу перераховуються товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" згідно укладеного Договору №6106-ТКЕ(23)-30 від 28.09.2023 відповідно до чинного законодавства без можливості вплинути на даний порядок з боку підприємства.
Відповідно Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 за №1730-VIII ( із змінами) та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах" від 15.09.201 №977 (зі змінами) в підприємства наявна заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася транспортувалася та постачалася установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 (станом на 01.07.2022) в сумі 10890154 грн. 90 коп. без ПДВ та заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася транспортувалася та постачалася установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 (станом на 01.07.2022) в сумі 1046717грн. 91 коп. без ПДВ. Даний обсяг заборгованості узгоджено протоколом №1 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 04.11.2022.
Загальний обсяг заборгованості з різниці в тарифах становить 30686591грн. 47 коп., яка на даний час ще не врегульована. Оскільки підприємство виконало взяті на себе зобов'язання та не підвищувало тариф для споживачів у зв'язку з чим виникла різниця в тарифах, що негативно впливає на діяльність підприємства.
Підприємство провело оплату заборгованості на підставі додаткової угоди №1 до Типового договору розподілу природного газу №15/т-001 від 01.02.2024 станом на 01.09.2024 в загальній сумі 2 782 424,54грн., що включає заборгованість яка є предметом спору у даній справі.
Однією із причин невчасної оплати є важкий фінансовий стан підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) підприємства.
Також беручи до уваги, порядок та методи перерахування коштів за спожитий газ відповідно до встановлених законодавством вимог, що проходить першочерговий розподіл коштів, відсутності основної заборгованості, віднесення підприємства до критичної інфраструктури, враховуючи обставини які призвели до неналежного виконання умов договору та виникнення заборгованості, просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, оскільки стягнення таких буде мати негативний вплив на енергетичний сектор області, ставить під загрозу проходження опалювального сезону та нормальне забезпечення тепловою енергією споживачів області до яких відносяться лікарні, навчальні заклади, садочки, гуртожитки в яких розміщені внутрішньо переміщені особи, що в умовах воєнного стану в країні є неприпустимим.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013року.
Оцінюючи можливість зменшення розміру процентів річних, суд врахував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано. Також суд врахував, що КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго» повністю оплатило заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, що не заперечувалось в судових засіданнях представником позивача. Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені на 50%.
Усні доводи представника позивача в судовому засіданні щодо того щоб суд не брав до уваги докази, які надані відповідачем до додаткових пояснень у яких викладено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, так як копії таких доказів не направлялись позивачу, суд відхиляє, оскільки на додаткових поясненнях є розписка представника позивача про отримання та жодних застережень щодо неотримання доданих доказів не відображено.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення поданого клопотання відповідача та зменшення суми пені на 50 %. А відтак, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пеня в сумі 87979,79грн.
Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 31 521,30 грн. згідно платіжної інструкції №845 від 17.06.2024 на суму 19 857,88грн., №1371 від 14.08.2024 на суму 6080,98 грн. та №1673 від 16.09.2024 на суму 5 582,44 грн.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Станом на дату прийняття рішення від позивача не поступило клопотання про повернення сплаченого судового збору.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
А тому, з врахуванням норми п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення 2 384 935,32 грн. заборгованості за надані послуги за розподілу природного газ та зменшення суми пені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2902,08 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Витрати на правову допомогу.
Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго» (46016, м. Тернопіль, вул. Київська, 3а, ідентифікаційний код 03353590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 44907200) від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» ( 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідентифікаційний код 45267535):
-45 973,39 грн - втрат від інфляційних процесів,
-19 907,04 грн. - 3 % річних,
-87979,79 грн - пені,
-2902,08 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення 2 384 935,32 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг) провадження у справі закрити.
5. В решті позову відмовити.
6. Копію рішення надіслати:
-Товариству з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» від імені якого діє Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (в електронний кабінет підсистеми ЄСІТС "Електронний суд");
-представнику позивача Дубчак Сергію Петровичу (в електронний кабінет підсистеми ЄСІТС "Електронний суд");
-Комунальному підприємству теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго» (в електронний кабінет підсистеми ЄСІТС "Електронний суд").
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 06 лютого 2025 року.
Суддя С.О. Хома