06.02.2025м. СумиСправа № 920/1344/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1344/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код 33698892)
до відповідача: фізичної особи - підприємця Линник Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 85 451, 56 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Линник Тетяни Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 77 485,74 грн, 3% річних в сумі 2 390,21 грн, інфляційні втрати в сумі 5 575,61 грн та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.11.2024 справу № 920/1344/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 11.11.2024 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1344/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали про відкриття провадження було направлено фізичній особі - підприємцю Линник Тетяні Іванівні за повідомленою позивачем у позовній заяві адресою, а саме: АДРЕСА_1 .
18.11.2024 Господарському суду Сумської області відділенням поштового зв'язку було повернуто копію вищезазначеної ухвали для відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
08.01.2025 судом повторно направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження.
24.01.2025 Господарському суду Сумської області відділенням поштового зв'язку було повернуто копію вищезазначеної ухвали для відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
На час розгляду справи відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиненого судом відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за кодом 226521841035, станом на 11.11.2024 місцезнаходженням фізичної особи - підприємця Линник Тетяни Іванівни зазначено: АДРЕСА_1 .
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №161 від 31.03.2021 ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з постачання теплової енергії (централізованого опалення) та постачання гарячої води (централізованого постачання гарячої води).
Згідно з додатком № 2 до рішення будинок адресою м. Суми, вул. Г. Кондратьева, буд.19, (об'єкт ФОП Линник Т.І.) включений до переліку будинків, які отримують послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від виробника ТОВ «Сумитеплоенерго».
ФОП Линник Т.І. є власником приміщення за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, будинок 19, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.09.2002 та відповідно є споживачем послуг з постачання теплової енергії, що надаються ТОВ «Сумитеплоенерго».
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Отже, фактом приєднання ФОП Линник Т.І. до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання було опубліковано на офіційному сайті ТОВ «Сумитеплоенерго» 01.10.2021 і набрав чинності з 01.11.2021 року.
Частина вищезазначених актів прийому - передачі отримані відповідачем під підпис, частина направлені відповідачу поштовими відправленнями з описом вкладення. Крім того, обсяг поставленої теплової енергії підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, відомостями зняття показників лічильника комерційного обліку теплової енергії та актами прийому-передачі теплоенергії по житловому будинку вул. Г.Кондратьєва, 19 за вказаний період.
Нарахування за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії здійснювалось ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради.
Згідно пункту 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 (далі - Типовий договір), цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга)індивідуальному споживачу (далі - споживач).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб сайті виконавця http://teplo.sumy.ua/. (п. 2 Типового договору).
Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов'язується надати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з п.30 Типового договору Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця».
Відповідно до умов Договору позивачу нараховано за період з листопада 2022 року по травень 2024 року TOB «Сумитеплоенерго» поставило, а Линник Т.І. спожила теплової енергії загальним обсягом 24,919533 Гкал на суму 77485,74 грн.
Відповідно до п. 34 Типового договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату заборгованості на суму 77 485, 74 грн вих. № 3792 від 19.09.2024, в якій зазначено, що нею порушено умови діючого договору від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме пункти 34 та 41, відповідно до змісту яких споживач зобов'язаний здійснювати оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За період з листопада 2022 року по травень 2024 року за надані послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 19, станом на 16.08.2024 обліковується борг у розмірі 77 485, 74 грн.
Доказів сплати боргу відповідачем суду не надано.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом про України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальної послуги відноситься послуга з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-ІV теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, а саме: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частина 4 статті 319 Цивільного кодексу України встановлює: власність зобов'язує, а згідно ст. 322 Цивільного кодексу України на власника покладено тягар утримання майна: власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана стаття зобов'язує власника нести всі виграти, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Житловим законодавством встановлюється обов'язок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих об'єктів за власні кошти.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.06.2018 № 2454-VIII до комунальної послуги відноситься послуга з постачання теплової енергії та гарячої води.
Статтею 12 цього ж Закону передбачено, що надання житлово-комунальних здійснюється виключно на договірних засадах.
На підставі Типового договору від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, позивач надавав послуги з постачання теплової енергії відповідачу.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-ІV теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Нарахування оплати за спожиті відповідачем послуги з централізованого опалення здійснювалось ТОВ «Сумитеплоенерго» на підставі тарифів, на послуги теплопостачання для категорії споживачів «Інші» встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 637 від 01.09.2022.
На підставі вищезазначених тарифів позивач надавав відповідачу послугу з теплової енергії на суму 77 485, 74 грн. (24, 919533 Гкал).
Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами. встановленими відповідно до законодавства, у строки встановлені відповідними договорами передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання в частині розрахунків. Станом на дату подачі позовної заяви, вищезазначений рахунок не сплачено.
Ураховуючи викладене вище, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 77 485, 74 грн є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в сумі 5 575, 61 грн, суд зазначає наступне.
Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 2 390, 212 грн та інфляційні втрати в сумі 5 575, 61 грн визнаються судом правомірними, обґрунтованими, й такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягє задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Линник Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код 33698892) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 77 485,74 грн (сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень сімдесят чотири копійки), 3% річних в розмірі 2 390, 21 грн (дві тисячі триста дев'яносто гривень двадцять одна копійка), інфляційні втрати в розмірі 5 575,61 грн (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень шістдесят одна копійка) та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення
Суддя Ю.А. Джепа