06.02.2025м. СумиСправа № 920/1402/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1402/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код 33908322)
до відповідача: Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, буд. 2, код 04057988)
про стягнення 247 904, 76 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 247 904, 76 грн як відшкодування витрат заподіяних позивачеві та 3 718, 57 грн сплаченого судового збору.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.11.2024 справу № 920/1402/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 27.11.2024 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1402/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 27.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відзив на позовну заяву Виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області до суду не подано.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №1362/19-Т/ДГО/НС/Ц2 від 01.10.2019 та Додаткову угоду щодо страхування відповідного переліку ТЗ № 2330/22-Т/С/8234/А від 10.12.2022 згідно якого Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Toyota Rav4 Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
20.07.2023 за адресою Сумська область, м. Ромни, вул. Маяковського (Рятувальників) між будинками 10 та 18, відповідно схеми ДТП біля ЛЕП № 23 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «TOYOTA Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), а саме під час руху на вказаний автомобіль впала гілка дерева.
Дану подію зафіксовано Роменським районним відділом поліції ГУНП в Сумській області, відібрано у ОСОБА_1 пояснення та складено схему ДТП, в подальшому зареєстровано в ЖЄО Роменського РВП за 6602 від 20.07.2023.
У результаті даної дорожньо - транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу марки «Toyota Rav4» д.н.з. НОМЕР_1 було заподіяно механічних пошкоджень, а власнику автомобіля - ТОВ ОТП Лізинг, було завдано матеріальний збиток. Дана подія кваліфікується як страховий випадок.
У зв'язку з вищезазначеною подією, згідно Рахунку на оплату № 1939 від 07.08.2023, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Тоуоtа Rav 4" д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження склала 1074617,00 грн, що перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків ТЗ, й згідно із п. 13.5. Генеральний договору страхування наземного транспорту № 1362/19-Т/ДГО/НС/Ц2 є повно») загибеллю ТЗ.
Відповідно до п. 13.5. Генерального договору страхування наземного транспорту № 1362/19-Т/ДГО/НС/Ц2 сума страхового відшкодування при повній загибелі ТЗ дорівнює розміру дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості залишків транспортного засобу та безумовної франшизи.
Розмір ринкової вартості - 1413890.,28 грн, розмір страхової суми - 1413890,28 грн, розмір придатних залишків - 1079990,00 грн, сума знецінення - 85995,52 грн.
Тобто, загальна сума збитку - 247904,76 гри, з розрахунку:
розмір ринкової вартості ТЗ - 1413890,28 грн - розмір придатних залишків 1079990, 00 грн - сума знецінення - 85 995, 52 грн, тобто 247 904, 76 грн.
Позивач відшкодував страхувальнику кошти в сумі 247904,76 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 44685470 від 05.09.2023.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензія вих.№290324-555/п від 24.03.2024, в якій зазначив, що 20.07.2023 у місті Ромни Сумської області по вулиці Маяковського (Рятувальників) між будинками 10 та 18, відповідно схеми ДТП біля ЛЕП №23 сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу "Тоуоtа Rav 4" д.н.з. НОМЕР_1 , а саме під час руху на вказаний транспортний засіб впала гілка дерева. В результаті даної ДТП застрахованому транспортному засобу Тоуоtа Rav 4" д.н.з. НОМЕР_1 було заподіяно механічних пошкоджень, а власнику автомобіля - ТОВ ОТП Лізинг було завдано матеріальний збиток. Дана подія кваліфікується як страховий випадок. Розмір страхового відшкодування, виплаченого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», на підставі умов договору страхування наземного транспорту склав 247 904, 76 грн.
У претензії зазначено, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень. Позивачем запропоновано відповідачу в досудовому порядку з метою уникнення непорозумінь здійснити перерахування коштів в розмірі 247 904, 76 грн та зазначено реквізити.
Виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області на адресу позивача направлено відповідь на претензію № 2.1-20/1594 від 30.04.2024, в якій зазначено, що підстав для відшкодування збитків в сумі 247 904, 76 грн не вбачає.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до норм статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Стаття 1 Закону України "Про страхування" (яка діяла на час виникнення правовідносин) визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Вказаний Закон, зокрема стаття 7, визначає види обов'язкового страхування, а саме: страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Стаття 27 Закону України "Про страхування" визначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Враховуючи вищевикладене, при зверненні до суду з вимогою про стягнення із відповідача заподіяної шкоди у розмірі 247 904, 76 грн, саме позивачем повинно бути доведено як сам факт заподіяння шкоди, так і наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто відповідач повинен організувати благоустрій відповідного населеного пункту, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Згідно частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Враховуючи вищевикладене, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2018 року у справі № 761/6010/15.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що саме доповноважень Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області належить організація благоустрою у місті Ромни Сумської області та контроль за станом зелених насаджень, й обов'язок відшкодування спричиненої шкоди внаслідок неналежної організації вказаної діяльності.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом були досліджені всі документи, які наявні у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 718, 57 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Шевченка, буд. 2, код 04057988) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код 33908322, НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) відшкодування у розмірі 247 904, 76 грн (двісті сорок сім тисяч дев'ятсот чотири гривні сімдесят шість копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 718, 57 грн (три тисячі сімсот вісімнадцять гривень 57 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Суддя Ю.А. Джепа