65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2904/24
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від прокурора: Кривельова Т.М. на підставі посвідчення;
Від позивачів: не з'явилися;
Від відповідачів: не з'явилися;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Південного офісу Держаудитслужби до приватного підприємства «Теплотранс», комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради про визнання недійсним пункту договору та стягнення 315 040,40 грн, -
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району (далі по тексту - Шабівська сільська рада), Південного офісу Держаудитслужби до приватного підприємства «Теплотранс» (далі по тексту - ПП «Теплотранс»), комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради (далі по тексту - Лікарня), відповідно до якої прокурор просить суд:
- визнати недійсним п. 3.2. договору №69 від 14.02.2022 про врахування затвердженого тарифу за 1 Гкал - 3 184,00 грн та застосувати до господарських відносин, передбачених договором №69 від 14.02.2022, законодавчо установлений тариф у розмірі 1806,0516 грн для об'єкту споживача, передбаченого п. 1.3.2, який знаходиться за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Шанцера, 48, обсягом 228,63 Гкал;
- стягнути з ПП «Теплотранс» на користь Шабівської сільської ради безпідставно сплачені бюджетні кошти в сумі 315 040,40 грн;
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на визнання за результатами розгляду справи №420/15585/2 протиправним рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради від 16.12.2021 №129/2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється ПП «Теплотранс» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради» у розмірі 3184 грн 1 Гкал (без ПДВ)».
Прокурор, посилаючись на висновки, до яких дійшов суд за результатами розгляду справи №420/15585/22, стверджує, що тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, повинен складати 1 806,0516 грн. Таким чином, за переконанням прокурора, договір №69 від 14.02.2022 в частині застосування тарифу за 1 Гкал 3184 грн суперечить нормам чинного законодавства та інтересам держави, а, отже, має бути визнаний в цій частині недійсним у судовому порядку.
Ухвалою від 03.07.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
25.07.2024 до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення, по тексту яких позивачем було повідомлено, що висновки щодо наявності чи відсутності порушень законодавства, в тому числі, у сфері закупівель, Південний офіс Держаудитслужби надає виключно за результатами здійснених заходів державного фінансового контролю. Південний офіс Держаудитслужби не проводив заходи державного фінансового контролю, під час яких досліджувались питання щодо укладення між Лікарнею та ПП «Теплотранс» договору про постачання пари та гарячої води від 14.02.2022 № 69, а, отже, Південний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті позовних вимог.
Крім того, 25.07.2024 до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
02.12.2024 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення, по тексту яких прокурор звертає увагу, що в договорі № 69 від 14.02.2022 передбачено тариф на постачання теплової енергії, встановлений рішенням виконавчого комітету Шабівської сільської ради № 129/2021 від 16.12.2021, яке було визнано протиправним у судовому порядку. Визнання рішення протиправним, за твердженням прокурора, є підставою для стягнення з ПП «Теплотранс» безпідставно набутих коштів у розмірі 315 040,40 грн. При цьому, прокурор вважає про можливість застосування судом середньозваженого тарифу, розмір якого визначений у судових рішеннях по справі №420/15585/22.
ПП «Теплотранс» та Лікарня, яким не було виконано обов'язку про реєстрацію електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», були повідомлені про розгляд судом даної справи шляхом направлення ухвал на їх юридичні адреси, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлені на адресу Лікарні ухвали суду були вручені відповідачу. Натомість, направлені на адресу ПП «Теплотранс» ухвали були повернуті до суду не врученими з проставленням працівниками поштового відділення відповідних відміток.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ПП «Теплотранс» та Лікарні про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачами не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Лікарні, затвердженого рішенням XXI сесії сьомого скликання Білгород-Дністровської районної ради від 21.12.2018 №577-VII, Лікарня (далі по тексту також Підприємство) є закладом охорони здоров'я лікувально-профілактичного профілю - комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Згідно з п. 1.2 Статуту Підприємство створене рішенням Білгород-Дністровської районної ради (далі - Засновник) від 26.10.2018 № 557-VІІ відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення комунального закладу «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» у комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської районної ради. Підприємство є правонаступником всього майна, всіх прав та обов'язків комунального закладу «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня».
07.02.2022 Лікарнею на електронній платформі було опубліковано повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури UA-2022-02-07-006160-b), з якого вбачається, що Лікарнею було застосована переговорна процедура закупівлі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв'язку з відсутністю конкуренції з технічних причин.
Зі змісту повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури UA-2022-02-07-006160-b) слідує, що Лікарня має намір укласти з ПП «Теплотранс» договір на постачання пари, гарячої води та пов'язаної продукції за адресою: 67700, Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський, вул. Свято-Георгіївська, 4, та адресою: 67700, Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Шабо, Шанцера, 48; джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.
Повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури UA-2022-02-07-006160-b) також містить обґрунтування застосування переговорної процедури закупівлі з посиланням на експертні, нормативні, технічні та інші документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі.
14.02.2022 між Лікарнею (Споживач) та ПП «Теплотранс» (Теплопостачальна організація) було укладено договір про надання послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) №69, відповідно до п. 1.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію у вигляді пари та гарячої води в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Загальний обсяг теплової енергії становить 618,63 Гкал.
Відповідно до п. 1.3 договору №69 від 14.02.2022 об'єкти Споживача знаходяться за адресами: 67700, Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський, вул. Свято-Георгіївська, 4; 67700, Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, с. Шабо, Шанцера, 48.
За змістом п. п. 3.1, 3.2 договору №69 від 14.02.2022 загальна вартість договору становить 1 969 717,92 грн, з яких 1 969 717,92 грн - фінансуються на рахунок місцевого бюджету, 1469717,92 грн - за рахунок власних коштів підприємства. Ціна за 1 Гкал - 3 184,00 грн.
Положеннями п. п. 6.5 - 6.9 договору №69 від 14.02.2022 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до затвердженого тарифу. Розрахунковим періодом є календарний місяць. На підставі акту виконаних робіт про спожиту теплову енергію Теплопостачальна організація виставляє Споживачу рахунок. Надані послуги Споживачу не можуть бути більш обсягу, зазначеного у п.1.2 цього договору. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на підставі одержаного рахунку до 10-го числа місяця наступного за тим в якому було здійснено споживання теплової енергії. За дату оплати приймається дата зарахування банком коштів на рахунок Теплопостачальної організації.
Відповідно до п. 11.1 договору №69 від 14.02.2022 цей договір діє з 01.01.2022 до 31.03.2022 та набирає чинності з дня його підписання і вважається пролонгованим до укладення нового договору.
На виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №69 від 14.02.2022, ПП «Теплотранс» поставило Лікарні теплову енергію, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 17.02.2022, №2 від 24.03.2022, №3 від 24.03.2022, №1 від 23.05.2022, №1 від 07.07.2022. Лікарня, в свою чергу, здійснила оплату поставленої їй енергії шляхом перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок ПП «Теплотранс», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
19.09.2022 Лікарнею на електронній платформі було опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю UA-2022-02-07-006160-b, згідно якого на виконання договору за рахунок коштів місцевого бюджету ПП «Теплотранс» було сплачено кошти у розмірі 1 969 717,92 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 по справі №420/15585/22 було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 року №129/2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється ПП «Теплотранс» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №420/15585/22 апеляційна скарга ПП «Теплотранс» була задоволена частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 змінено з викладенням абзаців 2, 3 резолютивної частини судового рішення в наступній редакції: «Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 року №129/2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється Приватним підприємством «Теплотранс» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради»; зобов'язано Виконавчий комітет Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області невідкладно, після набрання судовим рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено». В інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зі змісту судових рішень по справі №420/15585/22 слідує, що рішенням виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 року №129/2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється ПП «Теплотранс» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради» було встановлено тариф у розмірі 3184 грн. за 1 Гкал. без податку на додану вартість.
Листом №585 від 29.05.2023 Лікарня у відповідь на запит прокурора повідомила, що додаткові угоди до договору № 69 від 14.02.2022 протягом 2022 року не укладалися, на опалювальний сезон 2022-2023 роки Лікарня не укладала договори по наданню послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) з ПП « Теплотранс».
Листом №55-507/вих24 від 19.01.2024 Білгород-Дністровська окружна прокуратура просила Шабівську сільську раду підтвердити/спростувати джерела фінансування договору №69 від 14.02.2022, укладеного між Лікарнею та ПП «Теплотранс», з бюджету Шабівської сільської ради; інформацію про вжиття радою заходів щодо повернення надмірно сплаченої суми до місцевого бюджету, розрахунковий рахунок, на який необхідно повернути вказані кошти.
Листом від 29.01.2024 Шабівська сільська рада у відповідь на звернення прокуратури повідомила, що рада не була стороною договору №69 від 14.02.2022 та не проводила фінансування цього договору з місцевого бюджету; заходи щодо повернення надмірно сплаченої суми до місцевого бюджету не вживалися у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав.
Листом №55-906/вих-24 від 05.02.2024 Білгород-Дністровська окружна прокуратура просила Шабівську сільську раду підтвердити/спростувати фінансування Лікарні з бюджету ради протягом 2022 - 2023 років.
Листом від 07.02.2024 у відповідь на звернення прокуратури Шабівська сільська рада повідомила, що у 2022 році рада проводила фінансування Лікарні в загальному розмірі 4 339 114,00 грн, з яких 1 969 718,00 грн - закупівля послуг з теплопостачання.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Предметом заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради, Південного офісу Держаудитслужби є вимоги до ПП «Теплотранс» та Лікарні про визнання недійсним п. 3.2. договору №69 від 14.02.2022 про врахування затвердженого тарифу за 1 Гкал - 3 184,00 грн та застосування до господарських відносин, передбачених договором №69 від 14.02.2022, законодавчо установленого тарифу у розмірі 1806,0516 грн. Крім того, прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ПП «Теплотранс» на користь Шабівської сільської ради безпідставно набутих коштів у розмірі 315 040,40 грн.
Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII від 25.12.2015 (зі змінами, в редакції чинній, на дату укладення договору №69 від 14.02.2022).
Господарським судом було встановлено, що договір №69 від 14.02.2022 був укладений між ПП «Теплотранс» та Лікарнею за результатами застосування переговорної процедури.
Переговорна процедура закупівлі використовується замовником як виняток відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю після проведення переговорів щодо ціни та інших умов договору про закупівлю з одним або кількома учасниками процедури закупівлі (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури UA-2022-02-07-006160-b) містить обґрунтування застосування Лікарнею переговорної процедури, а саме: приєднання мереж Лікарні безпосередньо до котельні ПП «Теплотранс».
За змістом укладеного між Лікарнею та ПП «Теплотранс» договору №69 від 14.02.2022 ціна за 1 Гкал становить 3 184,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (зі змінами) державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (зі змінами) до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до абц. 7 ч.1 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (зі змінами) до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.
Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить зазначає, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії є регульованими, а, отже, виконавчий комітет Шабівської сільської ради зобов'язаний встановити тарифи для ПП «Теплотранс», яке виробляє теплову енергію для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення.
Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 по справі №420/15585/22 було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 року №129/2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється ПП «Теплотранс» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №420/15585/22 було змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 з викладенням абзаців 2, 3 резолютивної частини судового рішення в наступній редакції: «Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 року №129/2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється ПП «Теплотранс» на установках з використанням альтернативних джерел енергії для бюджетних установ сільської ради»; зобов'язано Виконавчий комітет Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області невідкладно, після набрання судовим рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено».
Згідно з приписами ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2024 по справі №160/7809/19 вказав, що положення процесуального законодавства (ч. 2 ст. 265 КАС України) містять імперативне правило, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. З огляду на вищевказане імперативне положення КАС України, колегія суддів констатує, що суд не наділений повноваженням визнавати нормативно-правовий акт нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 по справі № 910/10374/17 дійшла висновку, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення. Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Вказане судове рішення не потребує його виконання.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що правовим наслідком визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 16.12.2021 року №129/2021 згідно з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі №420/15585/22 є втрата таким рішенням чинності з моменту набрання судовим рішенням законної сили, тобто з 22.06.2023.
Проте, відповідність або невідповідність укладеного правочину чинному на момент укладення законодавству є ключовим моментом при вирішення питання щодо недійсності правочину.
Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що на дату укладення договору №69 від 14.02.2022 тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету Шабівської сільської ради від 16.12.2021 року №129/2021, був чинним, а, отже, у господарського суду відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачами будь-якої законодавчої норми на момент укладення договору. При цьому, правовим наслідком визнання рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради від 16.12.2021 року №129/2021 протиправним та нечинним є втрата таким рішенням чинності на майбутнє, а, отже, таке судове рішення не може поширювати свою дію на правовідносини, які виникли до прийняття такого рішення.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що доводи, наведені прокурором в обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним п. 3.2. договору №69 від 14.02.2022 про врахування затвердженого тарифу за 1 Гкал - 3 184,00 грн не знайшли свого підтвердження під час вирішення даного спору.
Європейський Суд з прав людини послідовно зазначав, що "помилки державних органів повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо за відсутності іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються" (рішення в справах "Ґаші проти Хорватії" (заява № 32457/05, пункт 40); "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08, пункт 74); "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (заява № 36548/97, пункт 58); "Трґо проти Хорватії" (заява № 35298/04, пункт 67)).
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що визнання недійсним пункту договору, укладеного між ПП «Теплотранс» та Лікарні, з наведених прокурором підстав, означало б виправлення помилок виконавчого комітету Шабівської сільської ради, допущених при прийнятті рішення, за рахунок відповідачів, що не відповідає принципу належного урядування.
Поряд з цим, господарський суд вважає за доцільне надати оцінку питанню можливості застосування судом до господарських відносин, передбачених договором №69 від 14.02.2022, законодавчо встановленого тарифу у розмірі 1806,0516 грн.
Встановлення цін/тарифів на комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування та інших державних органів згідно з їх повноваженнями, які визначаються відповідними законодавчими актами; повноваження встановлювати ціни та тарифи суду не надані. Таким чином, висновки, до яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій у мотивувальних частинах судових рішень по справі №420/15585/22, про розмір середньозваженого тарифу за 1 Гкал у сумі 1806,0516 грн, за своєю юридичною силою не можуть підміняти рішення органу місцевого самоврядування про встановлення тарифу.
Враховуючи викладене вище, господарський суд зазначає, що правові підстави для застосування тарифу у розмірі 1806,0516 грн за 1 Гкал лише з огляду на зазначення розміру середньозваженого тарифу у мотивувальних частинах судових рішень по справі №420/15585/22 у господарського суду відсутні.
Підсумовуючи вищенаведене господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради, Південного офісу Держаудитслужби до ПП «Теплотранс» та Лікарні про визнання недійсним п. 3.2. договору №69 від 14.02.2022 про врахування затвердженого тарифу за 1 Гкал - 3 184,00 грн та застосування до господарських відносин, передбачених договором №69 від 14.02.2022, законодавчо установленого тарифу у розмірі 1806,0516 грн для об'єкту споживача, передбаченого п. 1.3.2, який знаходиться за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Шанцера, 48, обсягом 228,63 Гкал.
Відмова суду у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним п. 3.2. договору №69 від 14.02.2022 має наслідком відмову у задоволенні похідної вимоги прокурора про стягнення з ПП «Теплотранс» на користь Шабівської сільської ради безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 315 040,40 грн, що, відповідно, виключає необхідність надання оцінки наданим прокурором доказам на підтвердження фінансування договору за рахунок місцевого бюджету Шабівської сільської ради.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність та законність відмови у задоволенні заявленого керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Південного офісу Держаудитслужби позову до приватного підприємства «Теплотранс», комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» про визнання недійсним пункту договору та стягнення 315 040,40 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора у зв'язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна