79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.02.2025 Справа № 914/2791/24
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, за участю секретаря судового засідання Ольги Махник, розглянувши матеріали заяви представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/2791/24
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгард Компані», м. Харків,
предмет позову: стягнення 26 144, 00 грн,
підстава позову: порушення зобов'язань за договором підряду,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
встановив:
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгард Компані» про стягнення 26 144, 00 грн, за результатами розгляду якої 23.01.2025 за участю позивача постановлено рішення про задоволення позову. 27.01.2025 складено повний текст рішення суду.
27.01.2025 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 27.01.2025 суд призначив до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення на 05.02.2025.
Ухвала суду доставлена в електронні кабінети представника позивача та відповідача 28.01.2025, що підтверджується довідками з автоматизованої системи документообігу суду.
У судове засідання 05.02.2025 сторони явку представників не забезпечили.
Представник позивача подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Відповідач причин неявки не повідомив, заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, клопотань про відкладення судового засідання із розгляду заяви не подавав.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання, а також встановлені строки розгляду заяви, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання із розгляду заяви.
Позивач просить суд ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн.
Відповідач позиції стосовно заявлених витрат не висловив.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, суд зазначає таке.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2025 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Асгард Компані» на користь Фізичної особи - підприємця Стернат Якова 26 144,00 грн боргу та 2 422,40 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Розподіляючи судові витрати, в рішенні суд вказав, що у позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 8 000, 00 грн, однак станом на 23.01.2025 доказів понесення таких витрат позивачем не надано. Тому при постановленні рішення суд питання розподілу таких витрат не здійснював.
Так, Господарський процесуальний кодекс України визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129).
Однак суд звертає увагу і на таке.
Роз'яснюючи застосування приписів ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, вказує, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову (провадження № 61-4799св23).
Заява позивача про ухвалення додаткового рішення сформована в системі «Електронний суд» 26.01.2025, отримана і зареєстрована судом 27.01.2025, тобто в п'ятиденний строк з дня постановлення рішення від 23.01.2025. Однак подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, заявник не навів причин неможливості подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
Водночас суд, враховуючи принцип господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, враховуючи, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (позиція Верховного Суду у постанові від 30.11.2021 у cправі № 910/21182/15).
Розуміючи та не маючи сумнівів у тому, що фактично представництво інтересів позивача у цій справі здійснював адвокат Цьвок Богдан Ігорович на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1312227, суд не вважає за можливе відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Надаючи правову оцінку обґрунтуванням заявленої до стягнення суми, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Так, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено договір про надання правової допомоги № 24/10/11 від 11.10.2024, укладений між Адвокатським бюро «Цьвок та партнери» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , відповідно до якого адвокатське бюро зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта (п.1.1).
У п. 4.1. договору про надання правової допомоги визначено, що розмір гонорару та порядок його сплати визначається в додаткових угодах до договору.
Додатковою угодою № 1 від 11.10.2024 до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що розмір гонорару Адвокатського бюро за надання правової допомоги у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгард Компані» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 29 від 05.06.2024 становить 8 000, 00 грн (п.2.). Гонорар підлягає сплаті не пізніше 15 календарних днів після набрання законної сили рішенням у справі (п.3). Правова допомога вважається наданою після підписання акту наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печаткам (за наявності) (п. 4).
До справи також долучено акт наданих послуг від 24.01.2025, складений між Адвокатським бюро «Цьвок та партнери» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на виконання договору про надання правової допомоги №24/10/11 від 11.10.2024 та додаткової угоди №1 від 11.10.2024 до договору.
Зокрема, сторони визначили, що послуги надані в повному обсязі відповідно до доручень клієнта та з дотриманням інших умов договору (п.2). Претензії у клієнта до якості наданих послуг відсутні (п.3). Розмір гонорару адвокатського бюро за надання правової допомоги - 8 000, 00 грн (п.4).
Суд враховує, що акт наданих послуг, що є підтвердженням надання послуг з професійної правничої допомоги в повному обсязі, складено 24.01.2025, тобто після ухвалення судом рішення у справі, що відповідає положенню п. 4 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги. Отже позивач з об'єктивних причин не міг подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.
У ч. 1 - 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Суд враховує, що сторони у додатковій угоді погодили фіксований розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу - 8 000, 00 грн. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Разом з тим, суд зауважує, що позивач не дотримався вимог ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Натомість, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, відступаючи від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, зазначила, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Отже суд вважає, що відсутність детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за умови визначення у договорі фіксованого розміру гонорару не позбавляє відповідача можливості обґрунтувати невідповідність заявленого до відшкодування розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу наданим адвокатом послугам в межах розгляду справи.
Разом з тим, суд враховує, що відповідач правом на звернення до суду із заявою про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу не скористався.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що у розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).
Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.
Суд враховує, що позовна заява у справі подана через електронний кабінет адвоката у підсистемі «Електронний суд». Крім того, представник позивача був присутній у судовому засіданні 11.12.2024.
Заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, процесом її розгляду та суттю виконаної роботи. Крім того, суд повторно наголошує, що від відповідача не надходило заперечень стосовно заявленої суми витрат.
Суд також враховує позицію Об'єднаної Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тобто навіть за відсутності доказів оплати витрат на правову допомогу, суд не має підстав для відмови в задоволенні заяви.
Резюмуючи встановлене вище, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення позивачем сума витрат на правову допомогу відповідає критеріям фактичності, реальності, розумності, обґрунтованості та необхідності в межах справи, що розглядалась судом. Визначена позивачем вартість послуг на правову допомогу відповідає також вимогам співмірності із предметом спору, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Тому суд не вбачає підстав визнавати заявлену до стягнення суму не обґрунтованою з власної ініціативи.
Враховуючи зазначене, заява позивача підлягає задоволенню в повному обсязі і понесені позивачем витрати в розмірі 8 000,00 грн підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву представника Фізичної особи - підприємця Стернат Якова Васильовича про ухвалення додаткового рішення про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2791/24 задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Асгард Компані» (ідентифікаційний код юридичної особи 42141140, 61037, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 247, офіс 907) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 8 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складене 06.02.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.