вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2341/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, код: 04054866)
до
Акціонерного товариства «Гідромеханізація.» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 5, код: 04628646)
про стягнення 1258336,94 гривень,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Зінченко Н.М., Черепан С.М.;
від відповідача: не з'явився;
До Господарського суду Київської області 03.09.2024 надійшла позовна заява Вишгородської міської ради (надалі по тексту - Міськрада/позивач) про стягнення з Акціонерного товариства «Гідромеханізація.» (надалі по тексту - Товариство/відповідач) 1258336,94 гривень заборгованості, з яких: 1254879,59 гривень безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:253:0001, та 3457,34 гривень заборгованості з орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з моменту реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці комунальної власності площею 3,1951, у період 2022-2023 років користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, при цьому не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе грошові кошти у сумі 1254879,59 гривень, які мав сплатити за користування нею, а відтак зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. До того ж, відповідач зобов'язаний сплатити суму заборгованості у сумі 3457,34 гривень, яка виникла за 4 місяці 2024 року (по 30.04.2024 включно) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за договором, який визнано укладеним між Міськрадою та Товариством рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/2869/21.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2024 позовну заяву Міськради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2341/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.10.2024.
На адресу суду 11.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечив пред'явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
До суду 20.11.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 20.11.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 11.12.2024, яке в подальшому судом відкладалося та остаточно призначено на 15.01.2025.
На адресу суду 15.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці у період з 14.01.2025 по 16.01.2025.
В судовому засіданні 15.01.2025 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що згідно приписів частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою та наявність у матеріалах справи заяв по суті справи, із посиланням на докази та нормативне обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також те, що коло представників не обмежене одним представником, відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.06.2024 № 384242324 за відповідачем 14.03.2017 зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1197390932218, а 20.03.2024 зареєстровано право оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:253:0001 (надалі також - спірна земельна ділянка), площею 3,1951 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.
Рішенням Міськради від 17.06.2021 № 8/10, зокрема, затверджено положення про оренду земельних ділянок на території Вишгородської міської ради та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, відповідно до розділу 7 якого визначено ставку орендної плати за земельні ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ - 11.02) та встановлено у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки на рік.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/2869/21 визнано укладеним, з моменту набрання рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:253:0001, яка розташована по вулиці Набережній у місті Вишгороді, площею 3,1951 га, між Вишгородською міською радою (код ЄДРПОУ 04054866) та Акціонерним товариством «Гідромеханізація.» (код ЄДРПОУ 04628646).
Під час розгляду справи суд, зокрема, встановив, що: «…09.06.2021 за заявою Акціонерного товариства «Гідромеханізація.» було здійснено реєстрацію технічної документації на земельну ділянку загальної площею 3,1951 га в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 3221810100:01:253:0001, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств….З наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1815651502021 вбачається, 09.06.2021 здійснено реєстрацію технічної документації на земельну ділянку загальною площею 3,1951 га в Державному земельному кадастрі України та присвоєно їй кадастровий номер 3221810100:01:253:0001. Місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Набережна. Цільове призначення: 11.03 для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств. Вид використання земельної ділянки: під розміщення виробничої бази. Форма власності: комунальна власність. Площа земельної ділянки, гектарів: 3,1951…».
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Отже, судове рішення у справі № 911/2869/21 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
При цьому, доказів оскарження в апеляційному порядку вказаного рішення суду сторонами в перебігу розгляду справи не надано, а відтак рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 є таким, що набрало законної сили 04.01.2024.
Як свідчать матеріали справи Міськрада звернулась до Товариства із вимогою від 06.06.2024 № 02-13/1537, у якій вказувала на те, що розмір збитків пов'язаних з відсутністю оформлення договору оренди земельної ділянки за 2022-2023 роки та заборгованість з орендної плати за 4 місяці 2024 року станом на 01.06.2024 становить 1258336,94 гривень, у зв'язку з чим вимагала від відповідача, як власника цілісного майного комплексу сплатити на користь позивача у десятиденний строк від дня пред'явлення вимоги безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в сумі 1254879,59 гривень за період з 01.01.2022 по 31.01.2023 та заборгованість з орендної плати за 4 місяці 2024 року в сумі 3457,34 гривень.
У відповідь на вказану вимогу Товариство повідомило Міськраду про необґрунтованість пред'явленої вимоги та відмовило у її задоволенні, оскільки зважаючи на положення Податкового та Земельного кодексу України особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.
Також, Товариство, окрім іншого, зазначило про те, що право оренди щодо спірної земельної ділянки виникло у Товариства лише з 04.01.2024 на підставі рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/2869/21.
Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало те, що відповідач будучи власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності площею 3,1951 га за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 5, у період з 2022-2023 років користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, при цьому не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе грошові кошти (орендну плату) у сумі 1254879,59 гривень, які мав сплатити за користування нею, а відтак зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідач всупереч умовам договору, визнаного укладеним між сторонами рішенням суду від 09.11.2023 у справі № 911/2869/21, не виконав взяте на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за 4 місяці 2024 року (по 30.04.2024 включно) в сумі 3457,34 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що право оренди у щодо спірної земельної ділянки виникло у відповідача з 04.01.2024, зважаючи на ухвалення 09.11.2023 Господарським судом Київської області рішення у справі № 911/2869/21, яким визнано укладеним між Міськрадою та Товариством, з моменту набрання цим рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:253:0001.
Посилаючись на приписи пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 287.1. ст. 287, п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 93, ст. 125, ст. 206 Земельного кодексу України, за доводами відповідача, останній у період з 01.01.2021 по 03.01.2024 не був власником, землекористувачем та орендарем земельної ділянки, оскільки у вказаний період не було укладено відповідного договору, відтак не міг бути суб'єктом справляння орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у зазначений період.
Відповідач акцентує увагу також на тому, що позивач не надав відомостей про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за період з 01.01.2022 по 20.02.2022 та з 01.01.2023 по 14.03.2023.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та згідно ст. 126 Земельного кодексу України оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (підп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, з урахуванням наведеного, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Отже відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці, у період 2022-2023 років право користування земельною ділянкою не оформив, грошові кошти за користування наведеною земельною ділянкою у спірний період не сплачував, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи надано не було, що дає підстави стверджувати що відповідачем здійснювалось фактичне користування вказаною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а позивач був позбавлений можливості отримання орендної плати за час користування нею.
З огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б засвідчували у відповідача право користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про користування відповідачем спірною земельною ділянкою у період 2022-2023 роки за відсутністю правових підстав.
Таким чином, відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, не оформив та не зареєстрував право користування земельною ділянкою, безпідставно, за рахунок позивача набув майно - грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, що і стало передумовою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом.
Водночас, посилання відповідача на те, що у спірний період він не був власником, землекористувачем та орендарем земельної ділянки, з огляду на відсутність відповідного правочину, за яким відповідач наділявся правом користування земельною ділянкою, тому і не міг бути суб'єктом справляння орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у зазначений період, спростовуються тим, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Судом встановлено, що з моменту реєстрації відповідачем права власності на нерухоме майно (14.03.2017), право користування земельною ділянкою чи то у спосіб набуття її у власність, чи у спосіб укладання договору оренди у 2022-2023 років оформлено не було, тобто правова підстава для користування земельною ділянкою відсутня. До моменту такого оформлення позивач, як власник земельної земельної ділянки не має втрачати тих доходів, які він міг би отримувати, якщо б щодо зазначеної земельної ділянки було укладено договір оренди.
Згідно присів ч. ч. 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вже зазначалось під час розгляду справи № 911/2869/21, суд, зокрема встановив, що 09.06.2021 за заявою Товариства здійснено реєстрацію технічної документації на земельну ділянку загальною площею 3,1951 га в Державному земельному кадастрі України та присвоєно їй кадастровий номер: 3221810100:01:253:0001; місце розташування: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Набережна; цільове призначення: 11.03 для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств; вид використання земельної ділянки: під розміщення виробничої бази; форма власності: комунальна власність.
Таким чином, судом встановлено, що у користуванні відповідача перебуває сформована земельна ділянка, із визначеною площею, присвоєним кадастровим номером та адресою, отже зазначена земельна ділянка цілком відповідає ознакам об'єкта цивільних прав, може виступати у якості предмета відповідного договору купівлі-продажу та/чи оренди.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Щодо розміру орендної плати, то судом встановлено, що розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на двох витягах з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності,
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17.
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Як встановлено судом, відповідно до рішення Вишгородської міської ради Київської області «Про орендну плату за землю на території Вишгородської міської ради» від 17.06.2021 № 8/10, яким було затверджено Положення про оренду земельних ділянок на території Вишгородської міської ради та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств встановлено у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки за 1 рік.
На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2022 році позивачем надано до матеріалів справи витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2022 році становила 15490177,81 гривень.
На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2023 році позивачем надано до матеріалів справи на інформацію з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру, відповідно до якої нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2023 році становила 16996562,07 гривень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Відповідачем в перебігу розгляду справи доказів того, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у період з 01.01.2022 по 20.02.2022 та з 01.01.2023 по 14.03.2023 була відмінною від тієї, яка відображена у відомостях, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не надано, а тому посилання на те, що позивачем не надано відомостей про нормативну грошову оцінку є необґрунтованими.
Відповідно до розрахунку проведеного позивачем, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування Товариством спірної земельної ділянки за 2022 рік становить 575017,11 гривень:
15490177,81 гривень х 4 % = 619607,11 гривень (в рік);
619607,11 гривень/12 = 51633,93 гривень (в місяць),
та за 2023 рік становить 679862,48 гривень:
16996562,07 гривень х 4 % = 679862,48 гривень (в рік);
679862,48 гривень/12 = 56655,21 гривень (в місяць).
За інформацією Управління фінансів Міськради станом на 29.05.2024 до бюджету Вишгородської міської територіальної громади Товариством за земельну ділянку за 2022-2024 роки здійснено платежі плати за землю з ККД 18010500 (земельний податок з юридичних осіб) у загальному розмірі 66290 гривень та за ККД 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) у загальному розмірі 321502 гривень.
Отже, сума безпідставно збережених коштів за час фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою площею за 2022-2023 роки становить 1254879,59 гривень, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимог про стягнення 3457,34 гривень заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку, суд приходить до наступних висновків.
Так, за умовами п.п. 8-11 договору, визнаного укладеним рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/2869/21, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 679862,48 грн, визначеному, виходячи з річної відсоткової ставки орендної плати за земельні ділянки у розмірі 4 %, відповідно до Положення про оренду земельних ділянок на території Вишгородської міської ради та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, яке затверджене рішенням Вишгородської міської ради від 17 червня 2021 року № 8/10 «Про орендну плату за землю на території Вишгородської міської ради; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії; орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно пропорційно річній орендній платі не пізніше 30 числа наступного місяця; розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, всупереч наведених вище положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів за спірну земельну ділянку за 4 місяці 2024 року (по 30.04.2024 включно) у визначеному договором порядку та розмірі не виконав, у зв'язку з чим за вказаний період за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 3457,34 гривень, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3457,34 гривень з орендної плати за спірну земельну ділянку, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з Товариства на користь Міськради 1254879,59 гривень безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:253:0001, 3457,34 гривень заборгованості з орендної плати.
При цьому, суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Вишгородської міської ради задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гідромеханізація.» (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 5, код 384242324) на користь Фастівської міської ради (08500, Київська обл., місто Фастів, площа Соборна, будинок 1, код: 34446857) 1254879,59 гривень безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:253:0001, 3457,34 гривень заборгованості з орендної плати та 18875,05 гривень судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2025.
Суддя Р.М. Колесник