ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа № 910/14464/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/14464/24
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго";
до фізичної особи - підприємця Бабича Дмитра Борисовича;
про стягнення 457 204,40 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Бабича Дмитра Борисовича грошові кошти у розмірі 457 204,40 грн, з яких 411 187,33 грн - неустойка, визначена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, 34 498,66 грн - заборгованість орендаря з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 9 324,00 грн- інфляційне збільшення з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 2 194,41 грн - 3% річних з відшкодування податку за користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.12.2017 № 2578, однак відповідачем як орендарем здійснювалось неправомірне користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору в період з 26.12.2020 по 10.04.2024, внаслідок чого утворилась спірна заборгованість, яку позивач просить суд стягнути.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/14464/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2024 була направлена на адресу фізичної особи - підприємця Бабича Дмитра Борисовича рекомендованим листом з повідомленням про вручення та була ним отримана 10.12.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27 грудня 2017 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), фізичною особою-підприємцем Бабичем Дмитром Борисовичем (далі - орендар, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2578 (далі - договір).
04 листопада 2019 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), фізичною особою-підприємцем Бабичем Дмитром Борисовичем (далі - орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі також - підприємство-балансоутримувач, позивач) укладено договір № 1 про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.12.2017 № 2578, згідно з яким відбулася заміна підприємства-балансоутримувача у договірних відносинах на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та внесено зміни до деяких пунктів договорів.
Згідно п.1.1. договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 02 листопада 2017 року №68 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 40-A, літ. "Б" для розміщення пункту доочищення та продажу питної води.
У п. 2.4. договору зазначено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта.
Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, і затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.20215 р. № 415/1281 (зі змінами) та:
згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1.1.) та становить без урахування ПДВ: 123 гривні 32 копійки за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку травень 2019 року - 15402,25 грн, починаючи з 01 травня 2019 року до 03.11.2019;
згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору (додаток 1.2.) та становить без урахування ПДВ: 49 гривень 38 копійок за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку травень 2019 року - 6 167,81 грн, починаючи з 04 листопада 2019 року.
Крім того, орендар відшкодовує підприємству витрати, що пов'язані з платою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди, з ПДВ. Розмір відшкодування витрат, що пов'язані з платою податку за користування земельною ділянкою, змінюється з вимогою підприємства в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів цього податку згідно з чинним законодавством України, про що орендарю повідомляється письмово. Черговість зарахування орендної плати та інших платежів відбувається відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 3.2. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Згідно з п. 3.10 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до п. 3.12. договору, оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивозу сміття тощо), компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.
Відповідно до п. 3.15. договору, у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує плату за фактичне користування об'єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем або іншими документами, передбаченими законодавством включно:
у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди, - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди;
у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди, - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання) договору оренди.
Відповідно до п. 4.2.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі . сплачувати орендну плату та інші платежі.
Відповідно до п. 4.3.2. договору, підприємство-балансоутримувач зобов'язане здійснювати контроль за виконанням орендарем умов цього договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів вжити заходів щодо погашення заборгованості, в тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу.
Відповідно до п. 4.2.20. договору, орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27 грудня 2017 року до 25 грудня 2020 року (п. 9.1. договору).
Факт передачі та, відповідно, прийняття відповідачем об'єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.01.2018.
Позивач стверджує, що орендарем здійснювалось неправомірне користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору в період з 26.12.2020 по 10.04.2024, у зв'язку з чи у останнього утворилася заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача неустойку, визначена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, 3 % річних та інфляційні втрати.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
За ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріали справи, а саме актом приймання-передачі нерухомого майна від 25.01.2018, підтверджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 40-A.
Також, факт користування орендованим приміщенням підтверджується підписаними сторонами актами приймання передачі, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 3.12 договору передбачено, що оплата витрат на утримання орендованого майна, компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.
Пунктом 4.2.13 договору, на орендаря покладено обов'язок самостійно сплачувати компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою.
Відповідно до умов п. 3.1. договору, позивач направляв відповідачу листи із актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з відшкодування земельного податку на зазначену в договорі поштову адресу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням протягом січня 2021 року - квітня 2024 року (копії листів, доказів поштового відправлення, актів додаються до матеріалів справи).
Позивач неодноразово направляв до відповідача вимоги погасити заборгованість зі сплати неустойки та відшкодування земельного податку, що підтверджується листами: від 05.03.2021 № 28АУ/06/1у/1/987, від 29.06.2022 № 28АУ/06/1у/1/1787, від 26.09.2022 № 28АУ/06/1у/1/2935, від 19.12.2022 № 28АУ/06/1у/1/4236, від 22.03.2023 № 28АУ/06/1у/1/1415, від 21.06.2023 № 28АУ/06/1у/1/3136, від 27.09.2023 № 28АУ/06/1у/1/4816, від 20.12.2023 № 28АУ/06/1у/1/6349 та від 22.03.2024 № 1/28/23.1.2/1806 (копії листів, доказів поштового відправлення додаються до матеріалів справи).
Однак, всупереч умовам договору та чинному законодавству, зазначені вимоги позивача не були виконані відповідачем, надіслані акти не були підписані та повернені відповідачем, а заборгованість - не погашена.
Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) заборгованість відповідача (орендаря) з відшкодування земельного податку за період з 01.01.2021 по 10.04.2024 становить 34 498,66 грн.
Доказів сплати відповідачем заборгованості з відшкодування земельного податку за період з 01.01.2021 по 10.04.2024 у розмірі 34 498,66 грн матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою у розмірі 34 498,66 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи умов договору, строк оплати відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 10.04.2024 є такими, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з відшкодування податку за користування земельною ділянкою.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання за договором зі сплати відшкодування податку за користування земельною ділянкою, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 194,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 324,00 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами п. 3.8. договору, на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме, у розмірі 2 194,41 грн та 9 324,00 грн відповідно.
Позивачем також нарахована неустойка за час прострочення повернення об'єкту оренди з 01.07.2021 по 10.04.2024 у розмірі 411 187,33 грн.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ст. 27 Закону "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до п. 4.2.20. договору, орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Як встановлено судом, договір оренди припинив свою дію 26.12.2020.
Таким чином, в силу приписів ст. 785 Цивільного кодексу України та до ст. 25 Закону "Про оренду державного та комунального майна" відповідач зобов'язаний був після припинення договору оренди негайно повернути орендоване майно позивачу.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що орендоване нерухоме майно було повернуто відповідачем позивачу лише 10.04.2024.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання обов'язку з повернення орендованого майна у період з 01.07.2021 по 10.04.2024.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
А відтак, суд, перевіривши правильність нарахування позивачем неустойки, визнав її обґрунтованою та задовольняє позовні вимоги про стягнення 411 187,33 грн неустойки.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість з відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою у розмірі 34 498 (тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 324 (дев'ять тисяч триста двадцять чотири) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн 41 коп., неустойку у розмірі 411 187 (чотириста одинадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 486 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 45 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко