ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа № 910/14606/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ"
про стягнення 107 769,51 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" (далі - позивач, ТОВ "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" (далі - відповідач, ТОВ "ЧАНТА МАУНТ") про стягнення заборгованості у розмірі 107 769,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не здійснив повного розрахунку за Договором суборенди № СО-168 від 01.08.2023 за період з серпня 2023 по жовтень 2024 (далі - Договір). Спір виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідач не повністю сплатив суборендну плату, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 107 769,51 грн.
Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду 26.11.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 позовну заяву ТОВ "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
03.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення про усунення недоліків позовної заяви, які зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 04.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 позовну заяву ТОВ "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС"прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14606/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14606/24.
20.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю, посилаючись на те, що в кінці червня 2024 року відповідач звільнив орендовані приміщення, підписав Акт прийому передачі від 30.06.2024, передав позивачу вказаний акт та Додаткову угоду про припинення дії Договору № СО-168 від 01.08.2023. Однак так і не отримав від позивача підписаний екземпляр Акту прийому передачі від 30.06.2024.
Додатково позивач зазначив, що з 01.07.2024 позивач не надавав жодних послуг відповідачу, що підтверджується відсутністю підписів представника відповідача на Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) після 30.06.2024. Також це підтверджується відсутністю використання відповідачем електроенергії, що не заперечується позивачем у позовній заяві.
Також відповідач наголошує, що позивач не подавав податкові накладні на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних за липень-жовтень 2024 року, в той час за попередні місяці, коли відповідач користувався послугами позивача, податкові накладні подавалися на реєстрацію кожного місяця.
У відзиві на позовну заяву відповідач також наголосив, що Акт зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" з 01.08.2023 по 31.10.2024 сформований позивачем одноосібно, не погоджений та не підписаний відповідачем.
25.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 26.12.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що жодних додаткових угод про припинення (розірвання) договору суборенди між сторонами не укладалося, Акт приймання-передачі об'єкту з користування сторонами не складався, відтак Договір № СО-168 від 01.08.2023 є чинним до 31.12.2024 року та підлягає виконанню.
Додатково позивач вказав, що відповідачем було направлено Акт прийому передачі від 30.06.2024 та Додаткову угоду про припинення дії Договору № СО-168 від 01.08.2023 лише 16.12.2024, тобто після звернення з даним позовом до суду. Хоча відповідач і зазначає про здійснення таких дій повторно, проте доказів на підтвердження не надає.
Також позивач наголосив, що не підписання представником відповідача актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за певний період, не звільняє останнього від обов'язку сплатити за користування майном, за відсутності доказів повернення майна і припинення договору суборенди.
12.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем повторно викладено доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" - орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" - суборендарем було укладено Договір № СО-168 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідно до умов цього Договору орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове користування, без права наступної суборенди, нежитлові приміщення: морозильну камеру, площею 50 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Білецького, 34, а суборендар зобов'язується прийняти об'єкт суборенди та сплачувати орендну плату, а також інші платежі в порядку та на умовах передбачених цим договором.
Згідно з п. 1.2 Договору об'єкт суборенди перебуває у користуванні орендаря на підставі Договору оренди № О-100 від 30.06.2022.
Власником об'єкта суборенди є ТОВ "ХОЛ-КО", право власності якого існує на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., 05.10.2020,
Відповідно до п. 1.4 Договору об'єкт суборенди надається в суборенду для розміщення складу, з правом використання місць загального користування: прохідної, сходів, рампи, під'їзду до об'єкту тощо, в порядку та на умовах передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що приймання-передача об'єкта суборенди здійснюється на підставі Акту прийому-передачі об'єкта суборенди, який підписується сторонами і є невідємною частиною цього Договору.
Судом встановлено, що 01.08.2023 ТОВ "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" та ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" складено Акт прийому передачі до Договору суборенди № СО-168 від 01.08.2023, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення: морозильна камера № 33, площею 50 кв.м.
Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Укладений між позивачем та відповідачем Договір № СО-168 від 01.08.2023 є договором найму (суборенди).
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3.3 Договору суборендар має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку, попередивши про це письмово орендаря не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів.
Судом встановлено, що статтею 2 Договору регулюється питання про порядок приймання-передачі об'єкта суборенди.
Відтак п. 2.1.1 Договору передбачено, що приймання-передачі об'єкта суборенди здійснюється на підставі Акту прийому-передачі об'єкта суборенди, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 2.1.3 Договору збільшення або зменшення переданої в користування площі об'єкту суборенди оформлюється додатковими угодами сторін до даного Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору приймання-передачі об'єкта суборенди з суборенди здійснюється на підставі Акту прийому-передачі протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту припинення або розірвання даного Договору. Акт прийому-передачі об'єкта суборенди є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 2.2.3 Договору сторони домовилися, що датою повернення об'єкта суборенди суборендарем є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Обов'язок по складанню Акта приймання-передачі та наданню цього Акта на підписання іншій стороні покладається на сторону, яка передає об'єкт суборенди іншій стороні Договору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив підтверджує, що на підставі Договору суборенди № СО-168 від 01.08.2023 ТОВ "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" надавало послуги з суборенди нежитлових приміщень у період з серпня 2023 року по червень 2024 року.
Відповідач стверджує, що з червня 2024 року звільнив орендовані приміщення, підписав Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2024 та передав для підписання позивачу. Відтак з 01.07.2024 між позивачем та відповідачем, на думку відповідача, були припинені договірні відносини, тому у відповідача відсутній обов'язок сплачувати суборендну плату за Договором.
Суд відхиляє твердження відповідача про дострокове розірвання Договору, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача відповідачем про дострокове припинення Договору в односторонньому порядку та докази підписання Акту приймання-передачі об'єкта суборенди, відповідно до положень п. 2.2.1 Договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату протягом строку дії Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Умовами п. 4.1 Договору сторони погодили, що суборендар сплачує на користь орендаря в порядку та на умовах передбачених цим Договором наступні платежі:
- суборендна плата за об'єкт суборенди, що за один календарний місяць складає 14 375,00 грн. За домовленістю сторін суборендна плата визначається без урахування індексації;
- забезпечувальний платіж у розмірі 100% суборендної плати за об'єкт суборенди;
- компенсація комунальних послуг, яка складається з компенсації витрат на водопостачання та водовідведення об'єкту суборенди та компенсації витрат на енергопостачання об'єкту суборенди;
- компенсація експлуатаційних витрат, яка складається з компенсації адміністративно-господарчих послуг утримання об'єкту та прибудинкових територій - в розмірі 15% від вартості суборендної плати за об'єкт суборенди;
- оплата додаткових послуг, що надаються орендарем суборендарю, до яких відносяться: оплата послуг з піднімання вантажів ліфтами, оплата послуг з користування паркінгом, компенсація послуг з вивезення сміття та компенсація витрат за теплопостачання.
Про надання додаткових послуг Сторони щомісячно складають окремий акт здачі-прийняття робіт/наданих послуг.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі Договору були складені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЦП-0000562 від 31.08.2023, № ЦП-0000563 від 31.08.2023, № ЦП-0000688 від 30.09.2023, № ЦП-0000689 від 30.09.2023, № ЦП-0000847 від 31.10.2023, № ЦП-0000848 від 31.10.2023, № ЦП-0000989 від 30.11.2023, № ЦП-0000990 від 30.11.2023, № ЦП-0001165 від 31.12.2023, № ЦП-0001166 від 31.12.2023, № ЦП-0000115 від 31.01.2024, № ЦП-0000116 від 31.01.2024, № ЦП-0000241 від 29.02.2024, № ЦП-0000242 від 29.02.2024, № ЦП-0000359 від 31.03.2024, № ЦП-0000360 від 31.03.2024, № ЦП-0000471 від 30.04.2024, № ЦП-0000472 від 30.04.2024, № ЦП-0000585 від 31.05.2024, № ЦП-0000586 від 31.05.2024, № ЦП-0000662 від 30.06.2024, № ЦП-0000663 від 30.06.2024, № ЦП-0001132 від 31.07.2024, №ЦП-0001133 від 31.08.2024, № ЦП-0001134 від 30.09.2024, №ЦП-0001136 від 31.10.2024.
Відповідно до п. 4.2.1. Договору суборендна плата за перший місяць сплачується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору, а починаючи з наступного місяця суборенди і протягом строку дії договору, суборендна плата сплачується передплатою на підставі виставлених рахунків щомісячно, але в будь-якому випадку не пізніше 15 числа поточного (розрахункового) місяця у безготівковому порядку та розрахунковий рахунок орендаря.
Згідно п. 4.4. Договору компенсація комунальних послуг (п. 4.1.3. Договору), компенсація експлуатаційних витрат (п. 4.1.4), а також оплата додаткових послуг (п. 4.1.5.1., 4.1.5.2. та 4.1.5.3 Договору) здійснюється суборендарем до 15-го числа місяця наступного за звітним.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено перерахування часткової оплати за користування нежитловим приміщенням, що підтверджується платіжними інструкціями № 4377 від 26.09.2023, № 4378 від 26.09.2023, № 4554 від 26.10.2023, № 4702 від 21.11.2023, № 4875 від 21.12.2023, № 5045 від 29.01.2024, № 5160 від 22.02.2024, № 135 від 22.03.2024, № 309 від 16.04.2024, № 521від 20.05.2024, № 767 від 26.06.2024, № 951 від 29.07.2024.
Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати платежів за користування об'єктом Договору суборенди № СО-168 від 01.08.2023 у розмірі 107 765,51 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у заяві про усунення недоліків наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 3 028 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві ТОВ "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" заявило вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 107 769,51 грн.
Отже, за подання до господарського суду позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В той же час, ТОВ "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №364 від 22.11.2024.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Оскільки, позов задоволено повністю, відтак судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" (Україна, 01054, місто Київ, ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 15, офіс 65; ідентифікаційний код: 42265961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЦЕСТ-ПЛЮС" (Україна, 01013, місто Київ, вул.Деревообробна, будинок 5; ідентифікаційний номер: 35412593) 107 769,51 грн (сто сім тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 51 коп.) заборгованості та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судові витрати зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 06.02.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА