пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 лютого 2025 року Справа № 903/878/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА»
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГВІНЕТ»
про стягнення 323 908, 62 грн.
Представники сторін:
Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання
Встановив: Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.01.2025 у справі №903/878/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГВІНЕТ» про стягнення 323 908, 62 грн. задоволено.
23.01.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА» надійшло клопотання за вх. №01-87/113/25 від 23.01.2025 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГВІНЕТ» 18 168, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, у вищезазначеному клопотанні позивач просить суд поновити процесуальний строк для подачі клопотання про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки повний текст рішення було отримано позивачем через електронний кабінет 21.01.2025.
Ухвалою суду від 24.01.2025 прийнято та призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА» про ухвалення додаткового рішення на 03.02.2025.
Представник позивача не прибув у судове засідання, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх.№ 01-87/150/25 від 27.01.2025 про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення за вх.№01-75/499/25 від 03.02.2025 у якому зазначив, що заперечує щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з неспівмірністю та невідповідністю критерію розумності, оскільки справа є нескладною, проте зі сторони позивача залучено два адвоката, справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та доказів сплати витрат на правову допомогу позивач не надав. Крім того, у запереченні відповідач зазначив, що позивачем безпідставно пропущений строк для подання клопотання.
Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
У відповідності до приписів ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступного висновку.
Позивач доводить, що через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за вх.№01-75/263/25 від 15 січня 2025 року, у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, тому останній не міг дізнатися про результат розгляду справи у день винесення рішення Господарським судом Волинської області від 15 січня 2025 року у справі № 903/878/24.
Повний текст рішення було отримано позвем через електронний кабінет 21 січня 2025 року.
Позивач зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу не до кінця регулюють питання подачі доказів понесених судових витрат у випадку якщо сторона не була присутня у судовому засіданні в день ухвалення рішення, а позивач довідався про суть ухваленого рішення лише 21 січня 2025 року, а відтак просить визнати таку причину пропуску поважною та поновити пропущений процесуальний строк.
У відповідності до приписів ч. 5 ст. 240 Господарського процесуально кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, дата рішення Господарського суду Волинської області у даній справі є 15.01.2025.
Між тим, вищезазначений процесуальний документ ухвалений за відсутності учасників справи, у зв'язку із неприбуттям останніх у судове засідання.
При цьому, повний текст рішення складено 21.01.2025.
Отже, датою ухвалення рішення у даному випадку є датою складення повного судового рішення, тобто 21.01.2025.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України докази понесених судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд встановив, що позивач зробив відповідну заяву при подачі позовної заяви. Заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 23.01.2025.
За наведених обставин, заява про ухвалення додаткового рішення представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА» подана у визначений процесуальними нормами строк, а відтак клопотання про його поновлення слід залишити без розгляду.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд встановив, що представник позивача у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить 18 168 грн. та судовий збір відповідно до закону.
Крім того у прохальній частині позовної заяви просив надати останньому можливість протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду довести розмір фактично понесених судових витрат позивачем у зв'язку із розглядом справи та долучити до матеріалів справи докази таких витрат.
Водночас як вже вище зазначив суд, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути 18 168 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, суд встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: копією ордеру на представництво ТОВ ПК НОВА серія АХ 1214044 від 16 жовтня 2024 року, копією акту прийому-передачі наданих послуг від 22 січня 2025 року до Договору про надання правової допомоги 5-ПК від 08 серпня 2022 року, копією договору про надання правової допомоги 5 ПК від 08 серпня 2022 року з додатками, копією Додаткової угоди 14 від 01 жовтня 2024 року, копією ордеру на представництво ТОВ ПК НОВА серія АХ 1214044 від 16 жовтня 2024 року, копією ордеру на представництво ТОВ ПК НОВА серія АХ 1220727 від 15 листопада 2024 року, копією трудового договору від 04 жовтня 2023 року з Кожушним Кирилом Сергійовичем та копією трудового договору від 04 жовтня 2023 року з Кувакіною Надією Віталіївною.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.08.2022 року між ТОВ «ПК «НОВА» (Клієнт) і АО «ЛОУ УОЛВС» (Адвокатське об'єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги № 5-ПК відповідно до якого Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання, зокрема, по наданню послуг з представництва інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. (а.с. 68).
У відповідності до п. 4.1. договору, вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг, визначається відповідно до Додатку до Договору, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна однієї години затраченого часу на надання послуги дорівнює розміру прожитковому мінімуму для працездатних осіб, що визначається відповідно до закону на 01 січня року в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуги визначається сторонами в акті наданих послуг. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Згідно п. 4.4.-4.5. договору, за результатами надання послуг складається акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В акті вказується перелік наданих Адвокатським об'єднанням послуг та їх вартість. Сума, яка визначається на підставі пункту 4.1 Договору є гонораром Адвокатського об'єднання за надання професійної правничої допомоги та поверненню не підлягає.
У п. 5.1. договору сторони погодили, що 5.1. надання Адвокатським об'єднанням правової допомоги за Договором здійснюється на підставі додаткових угод до Договору, котрими визначається обсяг послуг, що надаються та строк їх оплати.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 7.1. договору).
16.08.2023 Адвокатським об'єднанням було змінено назву з «ЛОУ УОЛВС» на «ЛІБЕРТІ ВЕЙ».
01.10.2024 між ТОВ «ПК «НОВА» і Адвокатським об'єднанням «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» було укладено Додаткову угоду № 14, відповідно до якої Адвокатське об'єднання зобов'язується надати наступні послуги: написання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІНЕТ», надання усних консультацій без/з вивченням документів, складання заяв, пояснень, заперечень, аналіз судової практики, участь в судових засіданнях, тощо (а.с. 71).
При цьому, представництво інтересів ТОВ «ПК «НОВА» та надання зазначених послуг здійснювали, адвокати Адвокатського об'єднання «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» - Кувакіна Надія Віталіївна та Кожушний Кирило Сергійович.
На підтвердження наданих послуг представник позивача також надав підписаний між сторонами акт прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2025 до Договору про надання правової допомоги № 5-ПК від 08 серпня 2022 року на суму 18 168 грн. (а.с. 67).
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов'язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При цьому, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони.
На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Між тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У свою чергу, у кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Відтак, розглянувши подані докази наданих послуг (копію ордеру на представництво ТОВ ПК НОВА серія АХ 1214044 від 16 жовтня 2024 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 22 січня 2025 року до Договору про надання правової допомоги 5-ПК від 08 серпня 2022 року, копію договору про надання правової допомоги 5 ПК від 08 серпня 2022 року з додатками, копію Додаткової угоди 14 від 01 жовтня 2024 року, копію ордеру на представництво ТОВ ПК НОВА серія АХ 1214044 від 16 жовтня 2024 року, копію ордеру на представництво ТОВ ПК НОВА серія АХ 1220727 від 15 листопада 2024 року, копію трудового договору від 04 жовтня 2023 року з Кожушним Кирилом Сергійовичем та копію трудового договору від 04 жовтня 2023 року з Кувакіною Надією Віталіївною), суд визнає їх частково обґрунтованими.
При цьому, враховуючи заперечення відповідача, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат з 18 168 грн. до 9084 грн., що на переконання суду є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі в судових засіданнях та підготовки до судового процесу.
На підставі аналізу обсягу наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА» за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “ГВІНЕТ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9084 грн.
Зазначені витрати, відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПТАХОКОМПЛЕКС “НОВА» про ухвалення додаткового рішення за вх.№01-87/113/25 від 23.01.2025 задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІНЕТ" (Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок, 4, код ЄДРПОУ 43858645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОКОМПЛЕКС "НОВА" (Харківська область, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 66, код ЄДРПОУ 34328899) 9084 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Дем'як В.М.