вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2025 р. Cправа № 902/114/24(127/30738/24)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 78 296,56 грн.
в межах справи №902/114/24
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники сторін не з'явились
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/114/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28.02.2024 року відкрито провадження у справі № 902/114/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Ухвалою суду від 11.09.2023 року, зокрема, задоволено заяву арбітражного керуючого Белінської Н.О. б/н від 09.09.2024 року (вх. № 01-36/892/24) про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі №902/114/24. Затверджено план реструктуризації боргів у справі № 902/114/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 станом на 30.07.2024 року, що був погоджений боржником та схвалений єдиним кредитором згідно протоколу зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (шляхом опитування, протокол № 1 від 14.08.2024 року), на умовах визначених у ньому. Припинено повноваження арбітражного керуючого Белінської Н.О. як керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 902/114/24.
25.11.2024 року до суду від Вінницького міського суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 127/30738/24 за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 78 296,56 грн.
Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2024 року відкрито провадження у справі № 127/30738/24. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2024 року постановлено цивільну справу № 127/30738/24 за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати на розгляд Господарського суду Вінницької області.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/114/24(127/30738/24) від 25.11.2024 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С.
Ухвалою від 27.11.2024 року прийнято до свого провадження справу № 902/114/24(127/30738/24) за позовом ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення 78 296,56 грн., в межах справи №902/114/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Призначено справу до розгляду на 04.02.2025 року.
В судове засідання на визначену дату позивач та відповідач повноважних представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, ухвалою суду від 27.11.2024 року, копії якої були надіслані до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ТОВ "ФК "Ейс" - fincomEICE@gmail.com; представнику ТОВ "ФК "Ейс" Тараненку А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа вказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів позивача та його представника, відповідача 27.11.2024 року - 19:10 год. та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 28.11.2024 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь у судовому засіданні.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від учасників справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що сторони належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи дійшов наступного висновку з огляду на таке.
Так, позовні вимоги мотивовано наступним.
13.12.2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 864282511 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 16 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - Правила).
13.12.2022 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 16 800,00 грн. на банківську карту відповідача № 4149-50XX-XXXX-0331 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, останній зазначає, що 28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 року, строк дії продовжено до 31.12.2024 року.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №216 від 14.02.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 35 241,52 грн.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Відповідно, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило дійсне право вимоги до ТОВ "Таліон Плюс", оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним № 864282511 від 13.12.2022 перейшло до TOB "Таліон Плюс" 14.02.2023, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 216.
30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78 296,56 грн.
17.07.2024 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" укладено договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яки належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78 296,56 грн., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024.
Розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022 наведено у додатках до позовної заяви.
ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022, становить - 78 296,56 грн., з яких: 16 800,00 грн. - заборгованість по кредиту; 61 496,56 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку на період 17.07.2024-16.08.2024.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022 року у розмірі 78 296,56 грн.
Відповідач відзиву на позов чи будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень по справі до суду не подав.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
При цьому, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі № 904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно п. 27, п. 33, п. 64 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії", кредит - грошові кошти, які надаються надавачем фінансових послуг (кредитодавцем) особі (позичальнику) у користування на поворотній основі на визначений строк із сплатою процентів.
Надавач фінансових послуг - фінансова установа, а у випадках, прямо визначених спеціальними законами, - інша юридична особа або філія іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до цього Закону та спеціальних законів.
Фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.
Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 9 ЗУ "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.
Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов'язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.
У разі якщо договір про надання фінансової послуги укладається шляхом приєднання, він складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, у тому числі у вигляді заяви про приєднання, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.
Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг, включаючи його мобільну версію, і надається клієнту в момент підписання договору у спосіб, обраний ним із запропонованих надавачем фінансових послуг, який дає змогу встановити дату надання такого договору, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, але не менше трьох років з дати припинення дії останнього з договорів у відповідній редакції. Дія положень цього абзацу не поширюється на процес надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою, функціональні можливості якого дають змогу ознайомити клієнта з публічною частиною договору про надання фінансових послуг на екрані такого платіжного пристрою.
Індивідуальна частина договору повинна містити інформацію, передбачену частиною другою цієї статті, у тому числі шляхом посилання на відповідні умови, викладені у публічній частині договору.
Надання клієнту примірника індивідуальної частини договору, укладеної у формі електронного документа, та додатків до неї (за наявності) здійснюється у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" або Законом України "Про електронну комерцію".
Договори, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, укладаються у порядку, встановленому Законом України "Про електронну комерцію", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Так, як встановлено судом, 13.12.2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 864282511 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 16 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - Правила) (п. 2.1.).
Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за договором в сумі 16 800,00 грн. одразу після укладання договору, орієнтовна дата повернення якого 12.01.2023 року (п. 2.3.).
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено (п. 8.1.).
Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (п. 8.2.).
Відповідно до п. 8.3. договору, за умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка).
Згідно з п. 8.4. договору, зобов'язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 8.5.1. договору, якщо Позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 186,15 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,51 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка);
згідно з п. 8.5.2., якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду (з урахуванням всіх Пролонгацій), то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом за період від дати видачі Кредиту до 12.01.2023 р. (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. Договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 12.01.2023 р. за ставкою 747,34 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій Кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації.
Відповідно до п. 8.7. договору, якщо Позичальник користуватиметься Кредитом без продовження Дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за Кредитом та загальної вартості Кредиту на умовах описаних в п. 8.5. Договору не застосовуються. Відповідно загальна вартість Кредиту за період всього Дисконтного періоду визначається відповідно до розміру Базової процентної ставки вказаної в п.8.3. Договору.
13.12.2022 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 16 800,00 грн. на банківську карту відповідача № 4149-50XX-XXXX-0331 (вказана відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 13.12.2022), що підтверджується платіжним дорученням № 0568с566-d429-4fc3-b2b0-80a500e0e11d від 13.12.2022 року на суму 16 800,00 грн. та довідкою АТ КБ "ПриватБанк" № 07_1/2024.
28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3. договору, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5. договору, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Згідно п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року (п. 8.1).
Додатковими угодами строк дії договору неодноразово продовжувався. Востаннє додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 року, строк дії продовжено до 31.12.2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №216 від 14.02.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 35 241,52 грн.
Відтак, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило дійсне право вимоги до ТОВ "Таліон Плюс", оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022 перейшло до TOB "Таліон Плюс" 14.02.2023, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 216.
В подальшому, 30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" (Клієнт) та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (Фактор) укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3. договору, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5. договору, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Згідно п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Строк дії договору закінчується 31.12.2024 року (п. 8.2).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78 296,56 грн.
Відтак, право вимоги за кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022 перейшло до TOB "ФК "Онлайн Фінанс".
В подальшому, 17.07.2024 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (Клієнт) та ТОВ "ФК "Ейс" (Фактор) укладено договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до умов якого Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яки належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.
Перехід від Клієнта до актора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78 296,56 грн., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги за кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022 та заборгованість відповідача за вказаним договором становить - 78 296,56 грн., з яких: 16 800,00 грн. - заборгованість по кредиту; 61 496,56 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022, дійшов висновку, що пред'явлені до стягнення з відповідача вимоги в розмірі 78 296,56 грн., відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду позовної заяви, доказів щодо погашення або ж спростування відповідачем заборгованості перед ТОВ "ФК "Ейс" в загальній сумі 78 296,56 грн. не надано.
Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з мотивів наведених вище.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають віднесенню на відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Задоволити позов ТОВ "ФК "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі № 902/114/24(127/30738/24), в межах справи № 902/114/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Ейс" (Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 42986956) 78 296,56 грн. заборгованості за кредитним договором № 864282511 від 13.12.2022 року та 2 422,00 грн. витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ТОВ "ФК "Ейс" - fincomEICE@gmail.com; представнику ТОВ "ФК "Ейс" Тараненку А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 06 лютого 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи