вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"29" січня 2025 р. Cправа № 902/1098/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ладижинської міської ради (вул. Петра Кравчика, 4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24320)
до: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 32 256,62 грн
за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,
представників сторін:
позивача Масняк О.О. за довіреністю;
відповідача не з'явився.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №2.1-12/2728 від 15.10.2024 Ладижинської міської ради з вимогами до громадянина ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 32 256,62 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на укладення між сторонами Договору підряду на капремонт № 90 від 02.07.2018, завищення вартості робіт за яким зафіксовано в Акті ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області № 11-30/1 від 18.03.2021.
Згідно протоколу передачі судової справи від 21.10.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 04.11.2024, постановив позовну заяву Ладижинської міської ради залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № б/н від 08.11.2024, що надійшла через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 08.11.2024 (вх. № 01-34/10991/24), позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Суд, ухвалою від 11.11.2024 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/1098/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.11.2024.
За результатами слухання справи 28.11.2024, судом відкладено підготовче засідання на 24.12.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Суд, ухвалою від 24.12.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу № 902/1098/24 для судового розгляду по суті на 28.01.2025.
На визначену судом дату з'явилася представниця позивача.
Відповідач явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, ухвалою від 24.12.2024, яка направлялась рекомендованою кореспонденцією.
Окрім того, судом 14.01.2025 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про судове засідання з розгляду справи № 902/1098/24 по суті, в якій відповідачем є громадянин ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 28.01.2025, суд, заслухавши вступне слово представниці позивача, провів стадію з'ясування обставин та перевірки їх доказами, та оголосив перерву в судовому засіданні в межах дня до 14 год 05 хв.
Після закінчення перерви суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення судового рішення.
Після виходу з нарадчої кімнати 29.01.2025 вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Рішенням Виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 373 від 21.12.2017 затверджено проектно-кошторисну документацію робочого проекту "Вибірковий капітальний ремонт пішохідної доріжки по вул. Незалежності в м. Ладижин, Вінницької області (перерахунок КД в ціни станом на квітень 2017 р. у зв'язку зі зміною вартості на будівельні матеріали)" (а.с. 20).
02.07.2018 між Ладижинською міською радою (позивач, за Договором - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шерстким Русланом Васильовичем (відповідач, за Договором - Підрядник) укладено Договір підряду на капремонт № 90 (далі - Договір) (а.с. 10-14).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик відповідно до умов даного Договору виконати будівельні роботи із вибіркового капітального ремонту пішохідної доріжки по вул. Незалежності в м. Ладижин, Вінницької області (перерахунок КД в ціни станом на квітень 2017 у зв'язку зі зміною вартості на будівельні матеріали) (далі - Об'єкт).
Підрядник розпочне виконання робіт: на протязі 5-и днів з дня підписання Договору, підряду (п. 2.1 Договору).
За умовами пункту 2.2 Договору завершення виконання робіт: до 31.10.2018 року.
Згідно із п. 2.4 Договору строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт і є невід'ємною частиною даного Договору (додаток № 1).
Вартість робіт визначається твердою договірною ціною та складає 946 162,51 грн (дев'ятсот сорок шість тисяч сто шістдесят дві гривні 51 коп), без ПДВ (п. 3.1 Договору).
У пункті 3.2 Договору сторони визначили, що тверда договірна ціна робіт може уточнюватись, за взаємною згодою Сторін, з наступних умов: виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до проектної документації; прийняття нових нормативних актів, що впливають на вартість робіт; внаслідок зростання цін на ресурси, забезпечення якими покладено на Підрядника буде здійснюватися на підставі обґрунтувань Підрядника, якщо зростання перевищить 10 відсотків від договірної ціни.
Відповідно до п. 3.3 Договору перегляд договірної ціни обґрунтовується і оформляється Сторонами шляхом укладання Додаткової угоди.
Забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням, здійснює Підрядник. Він відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією (п. 6.1 Договору).
Згідно із п. 8.1 Договору організація виконання робіт повинна відповідати кошторисній документації, склад і зміст якої визначається нормативними документами.
Пунктом 9.1 Договору сторони визначили, що Замовник веде контроль за якістю робіт, матеріалів, устаткування, згідно чинного законодавства.
За умовами пункту 9.2 Договору Підрядник зобов'язаний усунути недоліки в роботах, матеріалах, устаткуванні (провести заміну цих ресурсів), виявлених Замовником, відповідними державними органами, технічним та авторським наглядом в строки, визначені актами перевірок, вказівок та приписів, та інформувати про це Замовника. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам (ГОСТ, ДБН, ТУ та інша нормативно-технічна документація), Замовником не оплачуються.
У пункті 10.1 Договору сторони погодили, що фінансування робіт проводиться за планом фінансування (Додаток № 2), який складається Замовником і узгоджується з Підрядником і є невід'ємною частиною Договору.
Замовник не пізніше 10 днів до початку виконання робіт для придбання матеріалів перераховує Підряднику аванс в розмірі 283 848,76 грн (двісті вісімдесят три тисячі вісімсот сорок вісім гривень 76 коп), без ПДВ, для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, на строк не більше трьох місяців. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику. Вид розрахунків: безготівковий (п. 11.1 Договору).
За умовами пункту 11.2 Договору розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів виконаних робіт КБ-2 та Довідки КБ-3.
Відповідно до п. 11.3 Договору Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику протягом 3-х днів після виконання робіт.
Пунктом 11.4 Договору сторони визначили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 30 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт Замовником.
Згідно із п. 11.5 Договору кінцевий розрахунок, а саме 5% від загальної вартості виконання робіт, буде здійснюватися у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та отримання декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
У розділі 12 Договору сторони передбачили порядок приймання-передачі закінчених робіт, а саме:
- приймання-передача закінчених робіт Об'єкта проводиться у порядку встановленому чинним законодавством. Після одержання повідомлення Підрядника про готовність до передачі закінчених робіт Об'єкта, Замовник зобов'язаний підписати акт здачі-приймання виконаних робіт, або надати вмотивовану відмову від прийнятих робіт (п. 12.1 Договору);
- недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, які виникли з вини Підрядника, повинні бути усунуті Підрядником протягом 5 днів (п. 12.2 Договору);
- право власності на закінчені роботи Об'єкта переходить до Замовника з моменту підписання акта приймання-передачі (п. 12.2 Договору).
Відповідно до п. 17.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2018 року.
Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе за цим Договором зобов'язань (п. 17.2 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Додатками до Договору підряду № 90 від 02.07.2018, зокрема, є: календарний графік виконання робіт (Додаток № 1) (а.с. 16); план фінансування (Додаток № 2) (а.с. 17).
12.07.2018 між Ладижинською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Шерстким Русланом Васильовичем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 90 від 02.07.2018, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 11.1 Договору, виклавши його в новій редакції такого змісту: "11.1. Замовник не пізніше 10 днів до початку виконання робіт для придбання матеріалів перераховує Підряднику аванс в розмірі 283 848,75 грн (двісті вісімдесят три тисячі вісімсот сорок вісім гривень 75 коп), без ПДВ, для придбання будівельних матеріалів, конструкцій, виробів, на строк не більше трьох місяців. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику. Вид розрахунків: безготівковий." (а.с. 15).
Як свідчать матеріали справи роботи відповідно до Договору підряду № 90 від 02.07.2018 виконані Підрядником у повному обсязі без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними обома сторонами документами, зокрема:
- акт № 1 форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року на суму 521 228,83 грн (а.с. 70-73); акт № 2 форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року на суму 136 786,69 грн (а.с. 80-83); акт № 3 форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 125 046,83 грн (а.с. 92-95); акт № 4 форми № КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 163 035,26 грн (а.с. 104-107);
- довідка форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року на суму 521 228,83 грн (а.с. 78); довідка форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року на суму 136 786,69 грн (а.с. 90); довідка форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 288 082,09 грн (а.с.102).
Оплата за виконані роботи здійснена Замовником в повному обсязі на суму 946 097,61 грн, а саме:
20.07.2018 у сумі 283 848,75 грн, згідно платіжного доручення № 25 (а.с. 68);
17.09.2018 у сумі 237 380,08 грн, згідно платіжного доручення № 29 (а.с. 69);
08.10.2018 у сумі 136 786,69 грн, згідно платіжного доручення № 31 (а.с. 79);
05.11.2018 у сумі 125 046,83 грн, згідно платіжного доручення № 35 (а.с. 91);
05.11.2018 у сумі 163 035,26 грн, згідно платіжного доручення № 34 (а.с. 103).
Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Вінницькій області, відповідно до пункту 2.3.7.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2020 ревізійною групою проведено планову ревізію фінансового-господарської діяльності Ладижинської міської ради за період з 01.01.2017 по 30.11.2020, якою встановлено порушення та недоліки, що відображено в Акті ревізії № 11-30/1 від 19.03.2021 (а.с. 114-117).
Відповідно до вказаного Акту, шляхом співставлення обсягів і вартості виконаних підрядних робіт, серед іншого встановлено, що ФОП Шерстким Р.В. в порушення ст. 193 Господарського кодексу, п. 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, п.п. 3.15, 3.6, 6.2.2, 6.2.3, 6.3.1, 6.2.4, 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, п. 5.1 ДСТУ - Н Б Д.1.1-2:2013, умов договорів до актів приймання виконаних будівельних робіт включено об'єми, що перевищують визначені проектно-кошторисною документацією, тендерною документацією та договірною ціною на загальну суму 32 256,62 грн, а саме по акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 № 3 - 23 026,55 грн, № 4 - 9 230,07 грн.
Крім того, ФОП Шерстким Р.В. в порушення п. 5.3.1 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 до договірних цін та в подальшому до актів приймання виконаних будівельних робіт включено адміністративні витрати на загальну суму 3 962,05 грн, в т.ч. по актах приймання виконаних будівельних робіт № 1 - 2 253,81 грн, № 2 - 572,96 грн, № 3 - 494,8 грн, № 4 - 640,48 грн.
У зв'язку із встановленими в Акті ревізії № 11-30/1 від 19.03.2021 обставинами, 19.05.2023 Ладижинською міською радою надіслано на адресу ФОП Шерсткого Р.В. претензію № 2.1-10/1255 щодо необхідності відшкодування завданої шкоди, шляхом повернення на розрахунковий рахунок грошових коштів у розмірі 32 256,62 грн (а.с. 122-124).
За доводами позивача сума, яку відповідач зобов'язаний повернути позивачу, у зв'язку із наведених у Акті ревізії підстав становить 32 256,62 грн, які позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку, оскільки добровільно відповідач не усунув викладені у Акті ревізії порушення.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі укладеного Договору підряду на капремонт № 90 від 02.07.2018.
Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони без жодних зауважень та застережень підписали довідки №КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в за вересень та жовтень 2018.
При цьому слід зауважити, що зазначені Акти, крім представників Замовника та Підрядника, були без зауважень підписані представником технічного нагляду ФОП Дончуком П.П., що здійснював технічний нагляд відповідно до Договору про здійснення технічного нагляду № 40тн-07-18 від 04.07.2018.
Отже, відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором підряду № 90 від 02.07.2018 у частині проведення вибіркового капітального ремонту пішохідної доріжки по вул. Незалежності в м. Ладижин, Вінницької області та надав всі передбачені договором документи після закінчення робіт, а позивач їх прийняв без жодних зауважень. Окрім того, за наявними матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем оплат за виконані відповідачем роботи за договорами в повному обсязі.
Підставою ж для подання позивачем позову стала перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності Ладижинської міської ради за період з 01.01.2017 по 30.11.2020, за результатами якої було складено Акт ревізії № 11-30/1 від 19.03.2021.
Згідно зазначеного Акту в ході перевірки встановлено завищення обсягів виконаних робіт за Договором підряду № 90 від 02.07.2018 на суму 32 256,62 грн, яке виникло в результаті невідповідності обсягів, відображених в актах ф. № КБ-2в, порівняно з фактично виконаними.
Частинами першою та другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарський кодекс України під збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вимогами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідним є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Між іншим, як вбачається з наданих позивачем доказів, усі роботи, які виконані відповідачем були виконані у відповідності до умов Договору, що підтверджується підписаними позивачем актами ф.№ КБ-2в. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що вартість виконаних робіт перевищила договірну ціну за Договорами підряду № 90 від 02.07.2018, окрім Акту перевірки Управління Північного офісу Держаудитслужби в Вінницькій області № 11-30/1 від 19.03.2021, яким встановлено завищення вартості будівельних робіт та суму нанесених збитків.
Суд вважає за необхідне зауважити, що Акт № 11-30/1 від 19.03.2021 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Ладижинської міської ради за період з 01.01.2017 по 30.11.2020 лише фіксує факт завищення вартості робіт, які прийняті та оплачені замовником, відтак, кошти отримані за наявної правової підстави - Договору підряду № 90 від 02.07.2018, актів ф. № КБ-2В та довідок ф.№ КБ-3.
При цьому суд зазначає, що сам по собі Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності юридичної особи не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто укладання сторонами у справі Договорів, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто позивача у справі.
Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за Договорами.
При цьому, суд зазначає, що звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання у межах господарсько-договірних відносин.
Отже, самі лише висновки Державної аудиторської служби України, не підтверджені в судовому процесі належними доказами щодо завищення вартості підрядних робіт є недостатніми для того, щоб виснувати позивачем вимоги до відповідача про неналежне виконання останнім свого обов'язку перед позивачем щодо відшкодування вартості понесених позивачем витрат за надані відповідачем підрядні роботи.
Така позиція суду є уставленою судовою практикою. Зокрема, в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
Аналогічні висновки наведені також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3816/19 від 07.12.2021.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази (акт ревізії) не підтверджують належним чином правової підстави заявленого позову, а саме порушення відповідачем свого договірного обов'язку з відшкодування вартості понесених позивачем витрат по сплаті за виконані відповідачем підрядні роботи та/або наявність недобросовісності/обману з боку відповідача у договірних правовідносинах сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених у позовній заяві обставин.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог суд вирішив судовий збір залишити за позивачем у порядку ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В позові відмовити.
Судові витрати Ладижинської міської ради у справі № 902/1098/24 залишити за позивачем.
Примірник рішення надіслати позивачу - до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 06 лютого 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Базарна, 48, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321)