Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3204/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/80/25
Категорія ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК Доповідач ОСОБА_2
30 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №295/3204/17 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 29.07.2024 відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Баку Республіка Азербайджан, громадянина Азербайджану, неодруженого, маючого малолітню доньку, не працюючого, останнє місце проживання в АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.115 ч.1, 263 ч.1 КК України і призначено покарання:
- за ст.115 ч.1 КК України - 13 років позбавлення волі;
- за ст.263 ч.1 КК України - 4 чотири роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних покарань, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 02.02.2018 до 16.02.2018 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 140960 грн повернути заставодавцю Житомирському обласному представництву громадської організації «Об'єднана діаспора азербайджанців України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_9 процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів для проведення експертиз, в загальній сумі 35776 грн. 30 коп.
Скасовано арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24.05.2016, 26.05.2016.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, в достовірно невстановлений час, день та місці ОСОБА_9 маючи умисел на незаконне придбання боєприпасів та вогнепальної зброї, незаконно придбав десять патронів та вогнепальну зброю невстановленого зразка, яка призначена для відстрілу патронів калібру 9 мм.
ОСОБА_9 , маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , на ґрунті особистих неприязних відносин, близько 15 години 23.05.2016 зайшов у зал приміщення кафе «Ромка», що розташоване по вул. Домбровського, 25 в м. Житомирі, де перебував ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_9 здійснив п'ять пострілів із невстановленого в ході досудового розслідування зразка вогнепальної зброї калібру 9 мм у ОСОБА_12 і таким чином умисно вбив його.
Смерть ОСОБА_12 настала від наскрізного кульового вогнепального поранення голови з ушкодженням речовини головного мозку.
В ході умисного вбивства ОСОБА_12 , ОСОБА_9 заподіяв потерпілому наступні тілесні ушкодження: синьо-фіолетові синці навколо обох очей; рана № 1 в правій тім'яній ділянці в 12 см догори від правої надбрівної дуги та в 3 см до середини від правого лобного горба, округла рана діаметром 1 см з дефектом тканини в центрі по типу «мінус-тканина» діаметром до 0,8 см з дрібнофестончастими краями, від яких відходить два радіальні розриви поверхневих шарів шкіри довжиною 0,5 см та 0,7 см на 3 і 6 годинах по годинниковому циферблату, і наявністю по краям рани поясів осадження та обирання шкіри шириною до 3 мм з направленням раньового каналу справа наліво, зверху вниз та спереду позаду довжиною 15 см та вихідним отвором у вигляді зірчатої рани з розірваними відведеними з середини до зовні краями заокругленими кінцями, дном виповненим підлеглими м'якими тканинами по зовнішній поверхні лівої вушної раковини в проекції завитка; рана № 2 в потиличній ділянці справа в 3 см донизу від потиличного горба та в 10 см до середини від правого соскоподібного паростка подібна вищеописаній округла рана діаметром 1 см з дефектом тканини в центрі по типу «мінус-тканина» діаметром до 0,6 см та наявністю поясків осадження та обтирання шириною 0,4 см з направленням раньового каналу знизу вверх, ззаду до переду та справа наліво довжиною 17 см і вихідним отвором у вигляді щілиноподібної рани з відносно рівними припіднятими краями заокругленими кінцями, дном виповненим підлеглими м'якими тканинами в лівій скроневій ділянці; темно-червоні крововиливи на м'яких покровах голови з їх внутрішньої поверхні в лівій скронево-тім'яно-потиличній ділянці; темно-червоні крововиливи на м'яких покровах голови з їх внутрішньої поверхні в правій тім'яній ділянці; темно-червоні крововиливи на м'яких покровах голови з їх внутрішньої поверхні в потиличній ділянці справа; конусовидний дирчатий перелом правої тім'яної кістки діаметром по зовнішній кістковій пластинці 1,2 см, по внутрішній кістковій пластинці 1,8 см; дирчастий перелом потиличної кістки справа в 1 см від великого потиличного горба у вигляді конуса діаметром 1,2 см по зовнішній кістковій пластинці і 2,5 см по внутрішній, від якого відходять лінії в напрямку лівої скроневої кістки з переходом на її луску довжиною до 13 см та по потиличній кістці догори в напрямку правої тім'яної кістки довжиною до 9 см; дирчастий перелом біля основи піраміди лівої скроневої кістки діаметром 2 см; дирчастий перелом лівої скроневої кістки діаметром 1,7 см з утворенням чисельних уламків та відходженням розгалужених ліній перелому до переду з переходом на лобну кістку і їх розповсюдженням на кістки основи черепа в межах передньої черепної ямки; масивні темно-червоні крововиливи по конвекситальних поверхнях обох півкуль головного мозку; пошкодження цілісності речовини головного мозку з темно-червоними крововиливами в її товщу по ходу раневих каналів; крововиливи в шлуночки головного мозку. Дані тілесні ушкодження в своїй сукупності складають відкриту черепно-мозкову травму, утворились не менше, як від двократного пробивного впливу вогнепального снаряду (кулі) випущеної з не близької відстані, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю і спричинені незадовго (секунди) до її настання.
25.05.2016 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено 5 патронів калібру 9 мм, які відповідно до висновку експерта №1/2462 являються боєприпасами до стрілецької вогнепальної зброї та які ОСОБА_9 зберігав без передбаченого на те дозволу.
Адвокат ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний, а своїм рішенням закрити провадження відносно ОСОБА_9 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України в зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості його підзахисного. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення встановленого законом порядку повідомлення ОСОБА_13 про підозру, у зв'язку і з чим він не набув на стадії досудового розслідування процесуального статуту підозрюваного, а в суді - процесуального статусу обвинуваченого, що вже є само по собі безумовною підставою для визнання всіх доказів недопустимими. Вказує також на грубі порушення вимог ст.214 КПК України стосовно строків внесення в ЄРДР та початку досудового розслідування за ч.1 ст.263 КПК України, оскільки з моменту самостійного виявлення слідчим обставин, що свідчили про вчинення кримінального правопорушення ч.1 ст.263 КК України в травні 2016 року до моменту внесення в ЄРДР відповідних відомостей 03.02.2018 року та початку здійснення досудового розслідування пройшло 20 місяців. Звертає увагу на порушення судом ст.ст.23, 352 КПК України у зв'язку із обґрунтуванням судом своїх висновків відтвореними звукозаписами показань свідків обвинувачення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яких суд безпосередньо в судовому засіданні допитано не було. Також мотивує свої доводи тим, що не відповідає дійсним встановленим обставинам справи висновок суду про штучний характер алібі ОСОБА_13 . Вважає, що в матеріалах провадження відсутні письмові докази на підтвердження проживання ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_2 , докази особистих неприязних відносин, наявність істотних протиріч часу виїзду автомобіля з території ринку з часом, зафіксованого камерою відеоспостереження з часом повідомлення про вчинення о 15 год 11 хв вогнепального поранення в голову. Вказує на недопустимість протоколу слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_14 , як такого який не містить ознак відтворення та не відповідає вимогам ст.104-106 КПК України та помилковість висновків суду про нібито впізнання ОСОБА_13 за фотографіями від 24.05.2016 року свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , позаяк вони були здійснені з порушенням ст.228 КПК України. Також зазначає про те, що дату та час смерті ОСОБА_17 , наявність прямого причинного зв'язку між здійсненими пострілами та її настанням не можна вважати встановленими, оскільки згідно висновку експерта №531 смерть Севостянова настала в межах 2-4 годин до часу розтину трупа і морзі, разом з тим суд залишив поза увагою, що розтин трупа відбувався в рамках огляду трупа 24.06.2016 року з 10 год по 12 год 53 хв, отже смерть настала між 5 год 30 хв та 7 год 30 хв 24.05.2016 року, а не о 15 год 23.06.2016 року. Крім того, вказує про відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про призначення медико-криміналістичної експертизи, що вказує на відсутність підстав для її проведення, на невідкриття інших експертиз, використаних при складанні висновку експерта №531 та на відсутність повноважень у слідчої ОСОБА_18 на призначення судово-медичної експертизи, так як вона не входила в групу слідчих. Захисник аргументує свої доводи тим, що судова молекулярно-генетична експертиза №19/10-3/89-СЕ/18 від 23.03.2018 року була проведена в межах іншого кримінального провадження №12018060000000039, предметом дослідження якого були не обставини вбивства потерпілого, а обставини пов'язані із кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.263 КК України, ще задовго до об'єднання цих кримінальних проваджень 13.04.2018 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які не підтримали подану апеляційну скаргу попереднім захисником обвинуваченого ОСОБА_10 , просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що вказані вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції дотримані.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України.
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив усі доводи сторін в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, доводи сторін, під час судового розгляду отримали об'єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_19 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження обвинувачений ОСОБА_9 в суді першої інстанції вину не визнав, цивільний позов визнав та показав, що із загиблим ОСОБА_17 не був знайомий. Після звільнення з місць позбавлення волі проживав у товариша ОСОБА_20 , прізвище не пам'ятає, в м.Києві. В день вбивства в кафе не був, де знаходився в цей день не пам'ятає. Періодично проживав в Житомирі, Києві, орендував квартири подобово, адреси не пам'ятає. До Житомира приїздив декілька разів, ОСОБА_17 не знав, ОСОБА_21 його знайомий. В Житомирі за адресою майдан Визволення, 1 не проживав, але оскільки він проживав у різних місцях, а тому його речі могли бути будь-де. Йому не було відомо про те, що його розшукувала поліція. Ніякого відношення до вбивства ОСОБА_17 не має. Зазначив, що автомобілем «Нива» не користувався, в салоні вказаного авто також не був, на територію ринку «Сінний» не заїжджав, однак знає власників кафе, при цьому не пам'ятає чи відвідував його. Вважає, що свідки, які вказали на нього, помилилися в його особі. Ствердив, що зброєю не володіє, не мав її і вбивство не вчиняв.
В послідуючому в ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, вину визнав, зазначив, що він вбив ОСОБА_17 , однак відмовився надати детальні покази, стверджуючи, що це вбивство не було умисним.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю, просив вирок місцевого суду залишити без змін.
Як вважає апеляційний суд, суд першої інстанції, врахувавши позицію обвинуваченого, який спочатку заперечив свою причетність до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, в послідуючому свою вину визнав, безпосередньо дослідивши докази, дійшов правильного висновку про наявність у діях обвинуваченого складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, та обґрунтував сукупністю належних та допустимих доказів. Такий висновок відповідає наведеним у вироку показанням потерпілої, свідків, письмовим матеріалам справи.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 повідомила, що обвинуваченого не знає, очевидцем події не була, загиблий її чоловік, який неофіційно займався підприємницькою діяльністю, здійснював купівлю-продаж граніту. Деяких партнерів по бізнесу чоловіка знала особисто. Родина проживала за кошти, зароблені чоловіком. Чоловік був в гарній фізичній формі, займався боксом, судимостей не мав, зброї в нього не бачила, агресії не проявляв. В день події чоловік вранці поїхав на роботу, в кафе заїхав пообідати. Востаннє до неї зателефонував о 13 год дня, просив поповнити рахунок. Ближче до 16 год від працівників поліції дізналася, що чоловіка вбили, а саме невідома особа зайшла до приміщення кафе та здійснила 5 пострілів. Чоловік в даному кафе бував часто, де проводив зустрічі. Їй невідомо, чи мав чоловік ворогів, але відомо, що була ворожнеча з родичами, були дзвінки, розмови були на підвищених тонах на азербайджанській мові, тому не розуміла, про що йде мова, конфлікт був з приводу особистих неприязних відносин. Вважає, що вбивство було замовним.
Свідок ОСОБА_22 надав показання, що обвинувачений його троюрідній брат, загиблого знав, в 2007 році привіз його в м. Житомир, але з 2008 року не спілкувалися, оскільки не зійшлися характерами. Чим займався загиблий, йому невідомо. З 2012 орендував квартиру на АДРЕСА_1 , але особисто в ній не проживав, заселяв своїх гостей. Обвинувачений залишив свої речі в цій квартирі, але в ній не проживав. Під час обшуку орендованої квартири було знайдено патрони, але хто їх приніс йому невідомо. Автомобіль «Нива» належить його батькові, яким він також користувався. Він особисто ОСОБА_13 автомобіль не давав. Обшук проводився за участю власниці квартири, про що остання йому повідомила.
Свідок ОСОБА_23 повідомив, що здійснював послуги «таксі». Точної дати не пам'ятає, рухався по вул. Домбровського в напрямку вул. Щорса. В цей час з території ринку на великій швидкості йому на зустріч виїхав автомобіль марки «Нива», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого не дивився, чи є в цей час на дорозі автомобілі, у зв'язку з чим вимушений був подати звуковий сигнал та гальмувати. Водій вказаного автомобіля на нього не зреагував, а продовжив рух на великій швидкості, не зупиняючись на заборонений сигнал світлофора «червоний», пролетів перехрестя і поїхав в напрямку центра міста. Зазначив, що вікно з водійського місця було відчинено і він побачив обличчя водія, це був чоловік не слов'янської національності, 30-35 років, крупної статури, чорне волосся, на обличчі щетина. Показав, що працівники поліції його встановили по камерах відеоспостереження і запросили до відділку, де він повідомив, що бачив обличчя водія і зможе його впізнати. З ним проводилося впізнання по фото, на одному з яких він впізнав особу водія. Показав, що оскільки подія на дорозі не була ординарною, водій «Ниви» створив аварійну ситуацію, а тому його увага була сфокусована на обличчі водія, що дозволило його добре розгледіти. Також, відповідаючи на питання учасників судового провадження, ствердно зазначив, що обвинувачений є тією особою, яка була за кермом автомобіля.
Свідок ОСОБА_24 показала, що обвинуваченого до події не знала. На час події працювала продавцем на ринку. Її робоче місце було розташовано навпроти в'їзду на територію ринку, біля розташована будівля кафе. 23.05.2016 проходила повз кафе почула постріл, здається один і в цей час з кафе дуже швидко вибіг чоловік та сів в автомобіль світлого кольору, припаркований поруч з кафе, і швидко поїхав. Уточнила, що зазначений чоловік знервовано відкривав двері автомобіля, автомобіль від'їжджав зі скреготом, що також вказувало про його знервованість. Чи сідав ще хтось до автомобіля, не пам'ятає. Після чого з приміщення кафе вибігла офіціантка, викликали швидку. Зазначила, що пройшов значний час з події, вона багато що не пам'ятає, але на час події пам'ятала добре, а саме пам'ятала обличчя цього чоловіка, описувала його зовнішні ознаки та якого в послідуючому впізнала по фото. З нею також проводився слідчий експеримент, під час якого вона розповіла та показала на місці про обставини події, після дослідження слідчого експерименту, свідок ОСОБА_24 підтвердила свої покази і обставини події, зазначивши, що на час проведення слідчої дії добре пам'ятала подію.
Надаючи оцінку показанням потерпілої та свідків, апеляційний суд погоджується із оцінкою їх судом першої інстанції, вважає їх логічними та послідовними, такими, що не суперечать один одному та узгоджуються з зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які в сукупності підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, а саме даними:
- протоколу огляду місця подія від 23.05.2016 року з фототаблицями до нього, під час проведення якого оглянуто приміщення кафе «Ромка», розташоване по АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено труп ОСОБА_12 з ознаками насильницької смерті. Під час огляду біля трупу та по приміщенню виявлено 5 стріляних гільз від патронів калібру 9мм до пістолету системи «Макаров», металеву кулю, бризки та сліди речовини бурого кольору, сліди взуття, сліди рук, пошкодження плінтусу та стелі від куль (а.п.123-166- т.1);
- протоколу огляду місця подія від 23.05.2016 року з фототаблицями, згідно якого на території домоволодіння АДРЕСА_4 , проведено огляд, в ході якого виявлено та вилучено автомобіль марки «Нива» д.н.з. НОМЕР_2 , в якому знайдено запальничку, технічний паспорт на т/з, 12 патронів до револьвера під патрон «Флобер», здійснено змиви з дверцят, керма, з коробки передач (а.п.167- 182 т.1.);
- протоколу огляду від 24.05.2016 року, згідно з яким проведено огляд трупа ОСОБА_12 , та виявлено у останнього 5 вогнепальних поранень, вилучено одяг та металеву кулю (а.п.185-191 т.1);
- протоколу огляду місця події від 24.05.2016 року, відповідно до якого проведено огляд приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 44-в, вилучено записи з камер спостереження (а.п.196-198 т.1);
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2016 року, згідно з яким свідок ОСОБА_24 зазначила, що зможе впізнати чоловіка кавказької національності, який після почутого нею пострілу вибіг з кафе «Ромка» та сівши в автомобіль «Нива» виїхав з території ринку. На запитання, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, вказала на фото під № 4. Зазначила, що впізнала вказану особу за рисами та формою обличчя, формою носа та зачіскою. Згідно довідки на фото під № 4 розміщено фото ОСОБА_9 (а.п.200-202 т.2);
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2016, в ході проведення якого свідок ОСОБА_23 вказав на особу під № 2, який на автомобілі «Нива» на великій швидкості виїжджав з території ринку та поїхав праворуч. Зазначив, що впізнав вказану особу за формою обличчя, носа та зачіскою. Згідно довідки на фото під № 2 розміщено фото ОСОБА_9 (а.п.204-205 т.1);
- протоколу обшуку від 25.05.2016 року з фототаблицями, під час проведення якого в квартирі АДРЕСА_2 виявлено та вилучено 5 патронів калібру 9 мм, кофту та рукавички (а.п.209-234 т.1);
- протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_24 від 31.05.2016 року, під час якого свідком було відтворено обставини події та яка показала, що 23.05.2016 року біля 15.05 почула постріл, з кафе вибіг чоловік, який сів до автомобіля «Нива» № 9999 та на великій швидкості виїхав з території ринку. Вказаний чоловік був від неї на відстані 3.5 м, вона добре розгледіла його риси обличчя та запам'ятала, а тому зможе його впізнати. Також свідок на місці показала про відомі їй обставини, а саме, де вона заходилася в момент пострілу, на якій відстані від неї був чоловік, який вибіг з кафе, та де було розташовано автомобіль, в який останній сів і поїхав (а.с.236-241 т.1);
- протоколу огляду предметів від 06.03.2017 року, згідно якого оглянуто диск із записами з камер спостереження, розташованих на магазині «РадіоЦентр», за адресою: вул. Домбровського, 44-в. Камери відеоспостереження розташовані до центрального виїзду з ринку «Тетерів» в м. Житомирі. На відеозаписі зафіксовано, що з 01 хв. 37 сек. по 01 хв. 45 сек. з території ринку виїхав автомобіль джип білого кольору, який не надав перевагу у русі автомобілю таксі, який рухався по вул. Домбровського, повернув направо та поїхав в напрямку вул. Щорса. Ідентифікувати особу, яка знаходиться за кермом автомобіля неможливо (а.п.243-246 т.1);
- протоколу огляду предметів від 06.03.2017 року, згідно з яким оглянуто диск із записами з чотирьох камер спостереження, розташованих по виїзду з вулиць Щорса, Київська, Театральна, Велика Бердичівська, починаючи з 15.05.38 год по 15.07.19 год 23.05.2016, року на яких зафіксовано рух автомобіля «Нива» білого кольору (а.п.2-9 т.2);
- висновку експерта № 531 від 22.06.2016 року, згідно з яким при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлені слідуючі тілесні ушкодження: синьо-фіолетові синці навколо обох очей; рана № 1 в правій тім'яній ділянці в 12 см догори від правої надбрівної дуги та в 3 см. до середини від правого лобного горба, округла рана діаметром 1 см з дефектом тканини в центрі по типу «мінус-тканина» діаметром до 0,8 см з дрібнофестончастими краями, від яких відходять два радіальні розриви поверхневих шарів шкіри довжиною 0,5 см та 0,7 см на 3 і 6 по годинах по годинниковому циферблату і наявністю по краям рани поясів осадження та обтирання шкіри шириною до 3 мм з направленням раньового каналу справа наліво, зверху вниз та спереду дозаду довжиною 15 см та вихідним отвором у вигляді зірчатої рани з розірваними відведеними з середини до зовні краями заокругленими кінцями, дном виповненим підлеглими м'якими тканинами по зовнішній поверхні лівої вушної раковини в проекції завитка; рана № 2 в потиличній ділянці справа в 3 см донизу від потиличного горба та в 10 см до середини від правого соскоподібного паростка подібна вищеописаній округла рана діаметром 1 см з дефектом тканини в центрі по типу «мінус-тканина» діаметром до 0.6 см та наявністю поясків осадження та обтирання шириною 0,4 см з направленням раньового каналу знизу вверх, ззаду до переду та справа наліво довжиною 17 см і вихідним отвором у вигляді щілиноподібної рани з відносно рівними припіднятими краями заокругленими кінцями, дном виповненим підлеглими м'якими тканинами в лівій скроневій ділянці; темно-червоні крововиливи на м'яких покровах голови з їх внутрішньої поверхні в лівій скронево-тім'яно-потиличній ділянці; темно-червоні крововиливи на м'яких покровах голови з їх внутрішньої поверхні в правій тім'яній ділянці; темно-червоні крововиливи на м'яких покровах голови з їх внутрішньої поверхні в потиличній ділянці справа; конусовидний дирчатий перелом правої тім'яної кістки діаметром по зовнішній кістковій пластинці 1,2 см, по внутрішній кістковій пластинці 1,8 см; дирчастий перелом потиличної кістки справа в 1 см від великого потиличного горба у вигляді конуса діаметром 1,2см по зовнішній кістковій пластинці і 2,5 см по внутрішній, від якого відходять лінії в напрямку лівої скроневої кістки з переходом на її луску довжиною до 13 см та по потиличній кістці догори в напрямку правої тім'яної кістки довжиною до 9 см; дирчастий перелом біля основи піраміди лівої скроневої кістки діаметром 2 см; дирчастий перелом лівої скроневої кістки діаметром 1,7 см з утворенням чисельних уламків та відходженням розгалужених ліній перелому до переду з переходом на лобну кістку і їх розповсюдженням на кістки основи черепа в межах передньої черепної ямки; масивні темно-червоні крововиливи по конвекситальних поверхнях обох півкуль головного мозку; пошкодження цілісності речовини головного мозку з темно-червоними крововиливами в її товщу по ходу раневих каналів; крововиливи в шлуночки головного мозку у вигляді наявності 15 мл темно-червоної рідкої крові. Дані тілесні ушкодження в своїй сукупності складають відкриту черепно-мозкову травму, утворились не менше, як від двократного пробивного впливу вогнепального снаряду (кулі) випущеної з не близької відстані, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю і спричинені незадовго (секунди) до її настання. Окрім вищевказаних тілесних ушкоджень при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлено рану № 3: на фоні неправильно-прямокутного синьо-фіолетового синця на межі середньої та нижньої частини шиї справа по передньо-боковій поверхні аналогічна округла рана діаметром 1.2 см проникаюча через шкіру над правою ключицею з направленням раньового каналу зверху вниз, зліва направо та з середини де зовні довжиною 26 см і вихідним отвором у вигляді щілиноподібної рани з припіднятими краями, заокругленими кінцями, дном виповненим підлеглими м'якими тканинами, розташованого по передній підпахвинній лінії під соском правої молочної залози в 16 см зовні від серединної лінії на фони прямокутного синьо-фіолетового синця; рану № 4: проекції зовнішнього кута лівої лопатки східна округла рана діаметром 1 см дефектом тканини в центрі по типу «мінус-тканина» діаметром 0,6 см та наявністю поясків осадження та обтирання шириною 0,4 см по краях рани з направленням раньового каналу знизу вверх, ззаду до переду та зліва направо з пошкодженням тіла лівої лопатки, 3-го ребра зліва по лопатковій лінії, остистого паростка 4-го грудного хребця, що сліпо закінчується в м'яких тканинах на рівні 6-го міжреберного проміжку по правій лопатковій лінії загальною довжиною до 28 см; перелом тіла правої ключиці з темно-червоними крововиливами в місці перелому темно-червоні крововиливи по ходу раньових каналів в м'яких тканинах шиї та грудей. Дані тілесні ушкодження утворились від не менше, як від двократного пробивного впливу вогнепального снаряду (кулі), випущеного з не близької відстані, спричинені незадовго до настання смерті, однак вимовитись про ступінь тяжкості вищевказаних тілесних ушкоджень не представляється можливим в зв'язку з невизначеністю наслідків поранення. Тілесні ушкодження у вигляді рани № 5: в нижній третині лівого плеча по передньо-зовнішній поверхні округла рана діаметром 0,9 см з дефектом тканини в центрі по типу «мінус-тканина» діаметром до 0,5 см дрібнофестончастими краями та наявністю поясків осадження та обтирання шириною 0,4 см по краях рани з направленням раньового каналу спереду назад зверху вниз та зліва направо довжиною 10 см і вихідним отвором у вигляді овальної рани з припіднятими краями, заокругленими кінцями, дном виповненим підлеглими м'якими тканинами на задньо-внутрішній поверхні лівого плеча в нижній частині на фоні прямокутного синьо-фіолетового синця; перелому лівої плечової кістки в нижній частині з масивними темно-червоними крововиливами в місці перелому на рівні вогнепальної рани, утворись не менш як від однократного пробивного впливу вогнепального снаряду (кулі) випущеної з неблизької відстані, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не знаходяться і спричинені незадовго до настання. Виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 щілиноподібна рана з відносно рівними краями, заокругленими кінцями, пологими стінками та дном виповненим підлеглими м'якими тканинами біля зовнішнього краю лівої повіки: неправильно-овальне червоне садно без кірочки на спинці носа зліва: аналогічне вищеописаному неправильно-прямокутне садно в проекції лівого плечового пояса по зовнішній поверхні; два овальних синьо-фіолетових синці в верхній та середній третині правого стегна по передній поверхні, на фоні яких три неправильно-чотирикутні садна без кірочки утворились прижиттєво, від дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів) не залишившого (их) в них яких-небудь характерних та специфічних ознак, дозволяючих їх ідентифікувати, можливо при палінні на такі, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться і виникли незадовго до її настання. Три овальні синці із жовтизною по периферії в верхній та середній частині лівого стегна по передній та внутрішній поверхнях утворились прижиттєво, від дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів) не залишившого (их) в них яких-небудь характерних та специфічних ознак дозволяючи їх ідентифікувати, можливо при падінні на такі, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться і виникли не менш ніж за 2-3 доби до її настання. Смерть ОСОБА_12 настала від наскрізного кульового вогнепального поранення голови з ушкодженням речовини головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа, даними медико-криміналістичної судово-медичної експертизи та даними судово-гістологічної експертизи: заключення - субарахноїдальні крововиливи в мозку та мозочку з початковими реактивними змінами, крововиливи в м'які тканини початковими реактивними змінами. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 , слід вважати, що після їх спричинення виконувати будь-які активні дії (ходити, розмовляти) він не міг. Поза потерпілого, розташування та взаєморозташування потерпілого і травмуючого фактору могли бути будь-якими, при котрих місця локалізації тілесних ушкоджень були доступні для їх спричинення. Беручи до уваги дані судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 та дані судово-медичної медико-криміналістичної експертизи (в ультрафіолетових променях світіння, яке характерне для рушничного мастила не виявлено) визначити послідовність нанесення вогнепальних ушкоджень не представляється можливим. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 , викликавших настання смерті, слід вважати, що спричинення їх власною рукою неможливе. Беручи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 , слід вважати, що врятування його життя при наданні своєчасної медичної допомоги неможливе. При житті ОСОБА_12 страждав інтерстиційною продуктивною пневмонією. Дане захворювання являється самостійною нозологічною одиницею і в даному випадку в причинному зв'язку зі смертю не знаходиться. Враховуючи характер розвитку трупних явищ (труп охолоджений рівномірно, трупне заклякання добре виражене, трупні плями при натискуванні на них пальцем зникають і відновлюють свій колір через 20 секунд - з протоколу огляду місця події 23.05.2016 року о 19 годині 15 хвилин, слід вважати, що смерть ОСОБА_12 настала в межах 2-4 годин до часу розтину трупа в морзі. При судово-імунологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_12 встановлено, що вона відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО (а.п.11-15 т.2);
- висновку медико-криміналістичної експертизи №133-МК від 14.06.2016 року, відповідно до якого при судово-медичному дослідженні 4-х клаптиків шкіри трупа ОСОБА_12 встановлено, що на клаптику шкіри №1 з тім'яної ділянки справа виявлено наскрізне ушкодження. На клаптику шкіри №2 з потиличної ділянки справа виявлено наскрізне ушкодження. На клаптику шкіри №3 з зовнішнього кута лівої лопатки виявлено наскрізне ушкодження. На клаптику шкіри №4 з нижньої третини лівого плеча виявлено наскрізне ушкодження. Дані ушкодження за своєю морфологічною характеристикою являються вхідними вогнепальними та утворились в результаті неодноразового пострілу з вогнепальної зброї, яка оснащена кульовим снарядом, в склад якого входила мідь, на що вказують контактограми. Постріли були здійснені з неблизької відстані, на що вказує наскрізний їх характер, наявність дефекту по типу «мінус-тканина», невеликі розміри вхідної рани та відсутність продуктів згорання заряду (гази, полум'я, кіптяви, порошинок). Більш точну дистанцію пострілу можливо з'ясувати при проведенні експериментальних пострілів із даної зброї, яка спричинила поранення. Враховуючи, при розгляді даних ушкоджень в ультрафіолетових променях за допомогою ультразвукової лампи УМ-2, світіння, яке характерне для рушничного мастила, не виявлено, тому визначити послідовність даних ушкоджень не представляється можливим. (а.п.17-19 т.2);
- висновку експерта № 1/2389 від 26.05.2016 року, яким встановлено, що надані п'ять об'єктів, виявлені та вилучені 23.05.2016 в ході огляду місця події в приміщенні кафе «Ромка», що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , є складовими частинами боєприпасів: - два об'єкти стріляними гільзами від 9 мм (9х18 мм) патронів з кулею із свинцевим сердечником (ППМ9С.00.000), - три об'єкти - стріляними гільзами від 9 мм (9х18 мм) патронів до пістолетів Макарова і Стечкіна. Патрони використовуються до пістолетів «ПМ», «АПС», «Форт-12», «Форт-14 ТП», «ИЖ-71», «ПММ» та ін., а також можуть використовуватись в якості патронів-замінників в пістолетах конструкції РА-63, Р-64, RK-59, R-61. П'ять гільз виготовлені промисловим способом у Україні на Луганському патронному заводі. П'ять патронів, гільзи від яких надані на дослідження, відстріляні з одного екземпляра зброї. Надані п'ять гільз від 9 мм (9х18мм) патронів відстріляні з одного екземпляра зброї. Надані п'ять гільз відстріляні з самозарядної зброї калібру 9 мм (9х18мм), якою можуть бути зразки зброї калібру 9х18мм: бойової чи спортивної (в тому числі і переробленої), перероблених: пристроїв для відстрілу патронів, споряджених метальними снарядами «несмертельної дії», газової та сигнальної зброї, чи саморобної зброї тощо. (а.п.21-25 т.2);
- висновку експерта №1/2484 від 09.06.2016 року, з якого вбачається, що надані на дослідження два об'єкти, які виявлені та вилучені: одна - 23.05.2016 в ході огляду місця події в приміщенні кафе «Ромка», що розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Домбровського, 26, та одна -24.05.2016 в ході огляду трупа ОСОБА_12 , за фактом вчинення умисного вбивства з застосуванням вогнепальної зброї 23.05.2016, є складовими частинами боєприпасів - стріляними кулями від 9 мм (9х18мм) патронів до пістолетів Макарова і Стечкіна, які використовуються до «ПМ», АПС», «Форт-12», «Форт-14 ТП», «ИЖ-71», «ПММ», а також можуть використовуватись в якості патронів-замінників в пістолетах конструкції РА-63, Р-64, RK-59, R-61. Дві кулі виготовлені промисловим способом та не відноситься до боєприпасів. Надані дві кулі є стріляними. Сліди від каналу ствола зброї на двох кулях придатні для ідентифікації екземпляра зброї, з якої вони були відстріляні. Надані дві кулі могли бути споряджені в дві гільзи із п'яти гільз, із числа вилучених п'яти гільз, при промисловому споряджені патронів, до проведення пострілів (а.п.28-32 т.2);
- висновку експерта №1/2462 від 26.08.2016 року, відповідно до якого 5 патронів, вилучені 25.05.2016 року в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 , є боєприпасами до стрілецької вогнепальної зброї. Боєприпаси є: чотири - 9 мм зр. 1951 року з кулею зі сталевим осереддям; один - 9 мм пістолетний патрон з кулею зі свинцевим осереддям. Патрони призначені для стрільби з самозарядних пістолетів «ПМ» та його модифікацій, «АПС», «ФОРТ» та іншої вогнепальної зброї кал. 9х18 мм. Патрони виготовлені промисловим способом (а.п.67-70 т.2);
- висновку експерта № 7/80-16 від 30.06.2016 року, за яким на марлевій серветці (змиви з підлоги на місці події), виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_12 (а.п.73-81 т.2);
- довідки УОТЗ від 27.03.2018 року, згідно якої користувач абонентського номеру НОМЕР_3 ( ОСОБА_9 ) найчастіше в загальному і в нічний час виходив на зв'язок в зоні дії базової станції за адресою: АДРЕСА_5 , яка у свою чергу, згідно радіотехнічного обстеження обслуговує територію за адресою: АДРЕСА_6 (а.п.94-95 т.4);
- висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-3/89-СЕ/18 від 23.03.2018 рок, встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених у змивах з руля і ричага перемикання передач та з ручки відкриття задніх дверей (об'єкти №№ 5,6). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) містяться серед змішаних генетичних ознак клітин, виявлених на поверхні запальнички. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_9 (об'єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених на куртці (а.п.117-128 т.4);
- висновку комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи № 116 від 17.05.2023 року, згідно яким смерть ОСОБА_12 настала від наскрізного кульового вогнепального поранення голови з ушкодженням речовини головного мозку. Враховуючи характер розвитку трупних явищ на час огляду трупа на місці події, приймаючи до уваги причину смерті та пору року слід вважати, що смерть ОСОБА_25 настала близько 4-х годин до часу огляду трупа на місці події. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_25 виявлено: наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в правій тім'яній ділянці, раневого каналу, який проходить справа наліво, зверху вниз та спереду дозаду з ушкодженням кісток черепа, речовини головного мозку та вихідного отвору в ліві завушній ділянці; наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в потиличні ділянці справа, раневого каналу, який проходить знизу вверх, ззаду до переду та справа наліво з ушкодженням кісток черепа, речовини головного мозку та вхідного отвору в лівій скронево-тім'яно-потиличній ділянці. Дані тілесні ушкодження утворились від дії куль, що випущені при здійсненні 2-х пострілів з відстані, що виходить за межі додаткових факторів пострілу, є смертельними як несумісні з життям та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Наскрізне кульове вогнепальне поранення лівого плеча з наявністю вхідного отвору в нижній третині лівого плеча по передньо-зовнішній поверхні, раневого каналу, який проходить спереду назад, зверху вниз і зліва направо з переломом лівої плечової кістки та вихідного отвору на задньо-внутрішній поверхні лівого плеча в нижній частині, яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя і в даному випадку в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не знаходиться. Дане тілесне ушкодження утворилося від дії кулі, випущеної при здійсненні одного пострілу з відстані, що виходить за межі додаткових факторів пострілу. Наскрізне кульове вогнепальне поранення шиї та тулубу з наявністю вхідного отвору на межі середньої та нижньої частини шиї справа по передньо-боковій поверхні, на межі середньої та нижньої частини шиї справа по передньо-боковій поверхні, раневого каналу, який іде зверху вниз, зліва направо, зсередини до зовні з ушкодженням правої ключиці та вихідного отвору по передній підпахвинній лінії під соском правої молочної залози. Сліпе вогнепальне поранення тулубу у вигляді вхідного отвору в проекції зовнішнього кута лівої лопатки, раневого каналу, який проходить знизу вверх, ззаду до переду та зліва направо з ушкодженням тіла лівої лопатки, 3-го ребра зліва по лопатковій лінії, остистого паростка 4-го грудного хребця, що сліпо закінчується з наявністю кулі в м'яких тканинах на рівні 6-го міжреберного проміжку по правій лопатковій лінії. Дані тілесні ушкодження утворились від дії куль, що випущені при здійсненні 2-х пострілів з відстані, що виходить за межі додаткових факторів, однак висловитись про ступінь тяжкості вищевказаних тілесних ушкоджень не представляється можливим у зв'язку з невизначеністю наслідків поранення. Синці в навколо орбітальних ділянках, синці в ділянці зовнішніх тілесних ушкоджень, крововиливи під м'які покрови голови та по ходу раневих каналів не є самостійними ушкодженнями, а входять до комплексу вогнепальної травми і свідчать про прижиттєвість їх утворення в межах секунд до часу настання смерті. Виявлені вогнепальні ушкодження утворилися в короткий проміжок часу в будь-якій послідовності одне за одним. Окрім зазначених вогнепальних тілесних ушкоджень було виявлено: поверхневу забійну рану зовнішнього краю лівої повіки, садна в ділянці носа зліва, садна в проекції лівого плечового поясу по зовнішній поверхні, двох синців та трьох саден в верхній та середній третині правого стегна по передній поверхні, які утворилися прижиттєво, від дії тупих твердих предметів, що не залишили після себе яких-небудь характерних та специфічних ознак дозволяючих їх ідентифікувати, внаслідок прикладання не менше 3-х травмуючих впливів, можливо при падінні на такі, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться і виникли незадовго до її настання; три синці в верхній та середній частині лівого стегна по передні та внутрішній поверхнях, які утворилися в термін не менше 2-3 діб до часу настання смерті, від дії тупих твердих предметів, що не залишили після себе яких-небудь характерних та специфічних ознак дозволяючих їх ідентифікувати, внаслідок прикладання не менше 2-х травмуючих впливів, можливо при падінні на такі, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться. Спричинення виявлених на трупі ОСОБА_25 смертельних тілесних ушкоджень власноручно виключається. Після спричинення смертельних тілесних ушкоджень потерпілий не міг здійснювати будь-яких цілеспрямованих рухів. Після спричинення смертельних тілесних ушкоджень врятувати життя потерпілого було неможливим (а.п.47- 52 т.6).
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.
Відтак, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_10 про невстановлення в ході судового розгляду достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях і вичерпані можливості їх отримати, оскільки його винуватість поза розумним сумнівом доведена сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на ту обставину, що відтворення новим складом суду технічних засобів звукозапису показань свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , наданих ними попередньому складу суду суперечить вимогам КПК України, в силу чого суд першої інстанції не міг посилатися у вироку на них, колегія суддів до уваги не бере.
Так, відповідно до пункту 16 частини 1 статті 7 КПК безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, а стаття 23 КПК визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, і відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених КПК. Також Кодекс передбачає, що суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом; перше речення частини 4 статті 95 КПК передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Таким чином, у Кодексі кілька разів висловлено вимогу усного допиту в судовому засіданні.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ця вимога сформульована як принцип, яким має керуватися суд, приймаючи процесуальні рішення в конкретній ситуації, у тому числі рішення щодо допустимості або недопустимості доказів.
Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає можливість з'ясувати всі обставини, які вони вважають важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію.
Однак апеляційний суд зазначає, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (стаття 232 КПК), і такі легітимні обмеження не можна вважати порушенням принципу безпосередності. Також суди апеляційної та касаційної інстанцій в більшості випадків ґрунтують свої висновки на показаннях, які були надані в суді першої інстанції, оскільки багаторазовий допит особи в судах різних інстанцій без вагомих причин не тільки був би обтяжливим для такої особи, учасників і суспільства, але й суперечив би самому змісту інстанційності.
Апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої неможливість допитати свідка не у всіх випадках свідчить про порушення права на справедливий судовий розгляд. Як зазначав ЄСПЛ, всі докази проти обвинуваченої особи зазвичай мають бути представлені у її присутності під час публічного розгляду. Виключення з цього принципу можливі, але не мають порушувати права захисту, які, як правило, передбачають, що обвинувачена особа має отримати адекватну та належну можливість допитати свідка проти неї під час її допиту або на подальших стадіях провадження.
Колегія суддів вважає, що в обставинах цього провадження неможливість забезпечити явку свідків в судове засідання для допиту мало об'єктивні причини. Більше того, як вбачається із звукозаписів судових засідань, сторона захисту не наполягала на повторному виклику свідків та не заперечувала щодо відтворення показань цих свідків, наданих попередньому складу суду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 були не єдиними, але важливим елементом у доказовій базі сторони обвинувачення, оскільки з пред'явленого обвинувачення слідує, що саме дані свідки були безпосередніми очевидцями обставин, як обвинувачений ОСОБА_9 залишав місце вчинення злочину.
Враховуючи конкретні обставини цього провадження, апеляційний суд не вважає, що посилання у вироку суду на показання свідків, наданих попередньому складу суду, становить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому відхиляє цей довід захисника.
Алібі обвинуваченого, на яке звертає увагу захисник в поданій апеляційній скарзі, за яким обвинувачений в день вбивства ОСОБА_25 23.05.2016 року у м.Житомирі, знаходився у м.Києві та близько 14 год 45 хв опитувався начальником СВКП Оболонського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_26 з приводу трупа невідомого чоловіка, виявленого у водоймищі за адресою м.Київ, вул.Малиновського, 8, було ретельно перевірено та відхилено судом першої інстанції як створене штучно, з чим повністю погоджується суд апеляційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів провадження, під час судового розгляду в суді першої інстанції, стороною захисту було надано суду ксерокопію пояснення, відібране начальником СВКП Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_26 у громадянина ОСОБА_27 з приводу трупа невідомого чоловіка, виявленого в озері за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 8. У зазначеному поясненні, після запису відповідей по суті заданих пояснень, міститься запис «Прочитал, записано верно. 14.45 ч 23.05.2016 та підпис». Ксерокопія зазначеного пояснення була надана на звернення ОСОБА_28 (а.п.192-193 т.4).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.04.2021 року надано дозвіл прокурорам відділу Житомирської обласної прокуратури на тимчасовий доступ до матеріалів перевірки або кримінального провадження, в рамках яких надано відповідь начальником Оболонського УП ГУ НП у в. Києві щодо опитування ОСОБА_27 (а.п.206-207 т.4).
В матеріалах РС «Розшук» № 05-2 з метою встановлення особи невпізнаного трупа чоловіка, виявленого 12.11.2015 року в м. Києві по вул.Малиновського,8 (озеро), міститься аналогічна ксерокопія вищевказаного пояснення.
У зв'язку з цим, судом було задоволено клопотання сторони захисту про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_29 , який відбирав пояснення. Однак, незважаючи на сприяння суду, допитати безпосередньо в судовому засіданні вказаного свідка не надалося можливим, у зв'язку з цим сторона захисту відмовилася від його допиту.
17.01.2022 року прокурором внесено відомості в ЄРДР №42022060000000009 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України щодо надання суду копії документа, який має ознаки службового підроблення (а.п.181 т.5).
Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомир) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому від 07.12.2022 року кримінальне провадження №42022060000000009 від 17.01.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч.1, 384 ч.2 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із встановленням відсутності в діянні начальника СВКП Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_26 та адвоката ОСОБА_30 складу цих кримінальних правопорушень - закрито (а.п.222 т.5).
При цьому як вбачається зі змісту вказаної постанови, опитаний ОСОБА_26 показав, що опитування, в рамках розшукової справи, щодо встановлення особи невпізнаного трупа, ним здійснювалося за місцем виявлення трупа, поблизу озера. Чи були у особи, в якої відбиралося пояснення, документи, що посвідчують її особу, сказати не може, адже не пам'ятає. При цьому, часові рамки вказаної процесуальної дії не вказувалися, оскільки вказаний документ не є протоколом допиту, а тому час не зазначається. Також описати особу, яку опитував не зможе, у зв'язку з тим, що з вказаної події пройшло дуже багато часу, при цьому зауважив, що при перегляді бази «Армор» він бачив фото ОСОБА_27 , однак як особу, в якої він відбирав пояснення 23.05.2016 не впізнає. Чи передав вказане пояснення до слідчого підрозділу не пам'ятає. Згідно листа начальника Оболонського УП ГУ НП у м. Києві від 15.06.2022 року надати оригінал пояснення, як і самі матеріали не представляється можливим у зв'язку із знищенням РС «Розшук» під час війни. Провести почеркознавчу експертизу неможливо, оскільки на дослідження рукописних записів і підписів надаються оригінали документів. За таких обставин в ході досудового розслідування не довелось можливим документально підтвердити обставини, викладені в рапорті прокурора про виявлення ознак кримінального правопорушення.
Оцінивши вищенаведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що з досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження №12015100050010809 від 12.11.2015 року за фактом виявлення трупа у водоймі цього ж дня, вилучені шляхом тимчасового доступу від 05.05.2021 року, відсутнє пояснення ОСОБА_9 . При цьому, вказане кримінальне провадження закрито 27.03.2016 року.
28.03.2016 року Оболонським УП ГУ НП у м. Києві заведено розшукову справу «Розшук» № 05-2, яка налічує титульний лист, витяг з ЄРДР, копію рапорту заступника начальника про відсутність ознак насильницької смерті на трупі від 12.11.2015 та ксерокопію пояснення ОСОБА_27 від 23.05.2016, інші документи відсутні.
В той же час, в порушення вимог ст.9 ЗУ «Про оперативно розшукову діяльність», в матеріалах розшукової справи відсутні постанова про заведення такої справи, яка має бути затверджена начальником підрозділу територіального органу Національної поліції та письмове повідомлення прокурора про заведення оперативно-розшукової справи, яка направляється протягом доби.
З дослідженої ксерокопії пояснення вбачається, що в ньому не відображені повні анкетні дані ОСОБА_27 , не надано документів, що посвідчують особу, не зрозуміло в рамках якого кримінального провадження, розшукової справи чи інших матеріалів проводилось опитування та за яким фактом. Також звертає на себе увагу та обставина, що під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_9 потребував перекладача, а як вбачається з пояснення від 23.05.2016 року опитування було проведено на українській мові, знизу пояснення мається запис «Прочитал, записано верно» мається час і дата «14:45 ч 23.05.2016» наявний підпис, однак виконаний ручкою іншого кольору.
Крім того, під час досудового розслідування не виявилося можливим провести почеркознавчу експертизу, оскільки у вилучених під час тимчасового доступу матеріалів розшукової справи був відсутній оригінал пояснення, а лише його ксерокопія. Також судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що під час тимчасового доступу до матеріалів розшукової справи, ще до її знищення, в розшуковій справі був відсутній оригінал пояснення, а містилася лише ксерокопія.
Підсумовуючи викладене, а також з огляду на приписи ч.3 ст.99 КПК України, згідно з якими сторона кримінального провадження зобов'язана надати суду оригінал документа, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені обставини у своїй сукупності, безумовно свідчать про недопустимість як доказу ксерокопії пояснень ОСОБА_27 від 23.05.2016 року, у зв'язку із ненаданням суду його оригіналу, що повністю спростовує наявність алібі у ОСОБА_9 та свідчить про його штучне створення.
Не прийнятними колегія суддів визнає апеляційні доводи захисника про недопустимість як доказів протоколу слідчого експерименту від 31.05.2016 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_24 та протоколів пред'явлення для впізнання за участю свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_23 з огляду на наступне.
Докази, для їх допустимості, беручи до уваги положення ч.1 ст. 86 КПК України, повинні бути отримані у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до норм ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутися подія або дія у певних умовах, певним чином.
З матеріалів провадження вбачається, що в порядку, передбаченому ст.240 КПК України слідчим з метою перевірки та уточнення відомостей, а саме отриманих в ході досудового розслідування кримінального провадження №12016060000000068 із показань свідка ОСОБА_24 , за участю вказаного свідка було проведено слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин події, під час проведення якого свідок ОСОБА_24 продемонструвала, де вона перебувала, звідки вибіг чоловік, встановлено відстань, за якою встановлено, чи могла вона бачити його обличчя.
Тобто слідчий експеримент відбувся у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події, що свідчить про те, що ця слідча (розшукова) дія була проведена із дотриманням вимог закону та прав учасників такої слідчої дії.
Колегією суддів також звертає увагу, що вказаний протокол слідчого експерименту, складений слідчим на бланку, заповненому належним чином з зазначенням місця та часу його складання, особи яка склала протокол, осіб залучених слідчим до участі у проведенні слідчої дії, викладені умови та результати проведеного слідчого експерименту, в тому числі міститься вказівка про те, що хід проведення слідчого експерименту зафіксовано відеозйомкою, протокол містить підписи всіх учасників проведення цієї слідчої дії, а отже він відповідає вимогам ст.104 КПК України.
Не відображення в самому протоколі повних відомостей про хід проведення даної слідчої дії, яка була зафіксована відеозаписом цієї слідчої дії, із долучення до матеріалів провадження технічного носія інформації на якому зафіксовано проведення такого слідчого експерименту як доказу не може бути підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, отриманим внаслідок істотного порушення прав та свобод, зокрема свідка, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та не ставить під сумнів його допустимість.
Крім того, колегія суддів враховує правові висновки Верховного суду у справі №645/6247/16-к, постанова від 06 лютого 2024 року, згідно з якими технічний носій інформації на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту, а саме його відеозапис містить достатні відомості, що відображають хід його проведення, що за своєю природою є самостійним джерелом доказів, визначеним ст. 84 КПК України.
Не знаходить апеляційний суд підстав для визнання недопустимими доказами протоколів пред'явлення для впізнання за участю свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_23 та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу доказової бази з урахуванням наступного.
За статтею 228 КПК України передбачено порядок пред'явлення особи для впізнання.
Зокрема, згідно з ч.6 ст.228 КПК України за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
З матеріалів провадження слідує, що протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 травня 2016 року за участю свідка ОСОБА_23 та від 24 травня 2016 року за участю свідка ОСОБА_24 оформлено відповідно до приписів ст.104 КПК України, а зазначену слідчу (розшукову) дію проведено з дотриманням вимог ст.228 цього Кодексу за участю свідків і в присутності понятих, яким було роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки. У ході проведення пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_23 впізнав особу на фотознімку №2 як особу, яка була за кермом автомобіля «Нива», який виїхав з території ринку «Тетерів» та поїхав праворуч, і цією особою згідно довідки до протоколу являється ОСОБА_9 , а свідок ОСОБА_24 впізнала особу на фотознімку №4 як особу чоловіка, який після того, як вона почула постріли, вибіг із кафе «Ромка» та на автомобілі «Нива» виїхав з ринку «Тетерів», і цією особою згідно довідки до протоколу являється ОСОБА_9 . Зауважень та доповнень до протоколів від учасників слідчої дії не надходило.
При цьому, варто зазначити, що всупереч твердженням захисника, свідкам пред'явлено фото осіб, які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності, національності. Пред'явлені фото мають достатню якість і контрастність, що дозволяло свідкам розгледіти обличчя та вказати на впізнану ними особу.
Щодо доводів захисника про те, що визначені свідками ознаки за яким вони впізнали обвинуваченого мають загальний характер, а протокол слідчої дії не містить опису ознак та прикмет, характерних саме фотозображенню нібито з ОСОБА_13 , які б вирізняли його від осіб, зображених на інших фотознімках, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки усупереч твердженням захисника, у протоколі з дотриманням вимог закону зафіксовано, що свідок ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_9 за загальними рисами обличчя, а саме кавказькою зовнішністю, формою обличчя, носа, зачіскою, повнотою обличчя, а свідок ОСОБА_24 впізнала ОСОБА_9 за загальними рисами обличчя: формою обличчя, формою носа, зачіскою.
Отже, впізнання проведено за комплексом зовнішніх ознак обличчя, достатність яких, на думку апеляційного суду, не викликає сумнівів, що в свою чергу свідчить про дотримання вимог ч.1 ст.228 КПК України за результатами проведення даної слідчої дії.
Та обставина, що виставлений час з камери відеоспостереження з магазину «РадіоЦентр» на центральний вхід ринку не співпадає з часом вчинення злочину та виїзду з території автомобіля «Нива», у колегії суддів не викликають сумнівів у достовірності показів свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_23 . Автомобіль ВАЗ 212140 білого кольору д.н.з. НОМЕР_2 виїхав з території ринку о 15 год та в послідуючому був зафіксований камерами відеоспостереження «Безпечне місто» о 15.05. виїзд з вулиці Щорса на вулицю Київська, о 15.06. з вул. Київської по вул. Театральній в напрямку вул. Мала Бердичівська та о 15.07 з вул. Мала Бердичівська в напрямку Шодуарівського парку.
Посилання захисника на те, що орган досудового розслідування не встановив місце, з якого ринку виїздив автомобіль марки «Нива», чи то з «Сінного», чи то «Тетерів», апеляційний суд також вважає необґрунтованими. Так, згідно витягу з «Карти Гугл», за адресою вул. Домбровського, 25 в м. Житомир, розташовані два ринки - «Сінний» та «Тетерів», а відтак такі доводи захисника не мають правового значення та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Безпідставним та надуманим, на думку колегії суддів, є і посилання захисника в апеляційних скаргах, на нібито існуючі розбіжності щодо часу настання смерті потерпілого з висновками експерта.
З матеріалів провадження слідує, що огляд слідчим трупа ОСОБА_12 , згідно протоколу від 24.05.2016 року, розпочато о 10 год та закінчено о 12.53 год.
З висновку експерта №531 від 22.06.2016 року вбачається, що експертизу розпочато 24.05.2016 року о 09 год 30 хв. Згідно висновків експерта, зокрема висвітлених у пункті 15 висновку, експерт зазначив, що враховуючи характер розвитку трупних явищ (труп охолоджений рівномірно, трупне заклякання добре виражене, трупні плями при натискуванні на них пальцем зникають і відновлюють свій колір через 20 секунд) - з протоколу огляду місця події 23.05.2016 о 19 год 15 хвилин, слід вважати, що смерть настала в межах 2-4 годин до часу розтину трупа в морзі. Отже, як вірно встановив, суд першої інстанції, у своєму висновку експерт виходив з часу огляду трупа на місці події, а саме з часу о 19.15 23.05.2016 року і час смерті відраховується саме з цього часу, що і відповідає фактичному часу настання смерті о 15 год 23.05.2016 року.
Згідно висновку комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи № 116 від 17.05.2023 року експерти встановили, що смерть настала близько 4-х годин до часу огляду трупа на місці події, а не в морзі.
Крім того, колегія суддів враховує, що під час судового розгляду у сторони захисту не виникало сумнівів у часі смерті ОСОБА_12 , захисник з клопотаннями про виклик і допит експерта не звертався.
Враховуючи викладене, твердження захисника ОСОБА_10 про те, що час та дата смерті, наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між здійсненими у ОСОБА_12 пострілами та настанням смерті не можна вважати встановленими, суперечать дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме протоколу огляду місця події від 23.05.2016 року, протоколу огляду трупа від 24.05.2016 року, висновку комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №116 від 17.05.2023 року.
Щодо тверджень сторони захисту про визнання недопустимими доказами висновків судових експертиз № 531 від 22.06.2016 та № 133-МК від 14.06.2018 року, оскільки зазначені експертизи призначені на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_18 , яка не входила до складу слідчої групи, не була стороною у даному кримінальному провадженні, а відтак її дії поза межами КПК України мають характер свавільних, колегія суддів визнає їх неприйнятими з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31.08.2022 року (справа № 756/10060/17) виснувала свою правову позицію - у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме і чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.
Як встановлено судом першої інстанції, 23.05.2016 року слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_18 провела першочерговий огляд місця події, про що було внесено відомості до ЄРДР та в цей же день винесла постанови про призначення судово-медичної експертизи та медико-криміналістичної експертизи. Згідно постанови від 23.05.2016 року створено слідчу групу для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016060000000068 від 23.05.2016 року за ч.1 ст.115 КК України, до складу якої слідча ОСОБА_18 не включена.
На переконання колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин даного провадження, відсутні підстави для визнання оскаржених захисником доказів недопустимими, оскільки під час судового розгляду не здобуто доказів, що при призначенні зазначених експертиз вказаною слідчою, було порушено права і свободи обвинуваченого ОСОБА_9 , передбачені Конвенцією та/або Конституцією України.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що під час судового розгляду даного провадження стороною обвинувачення було заявлено клопотання про призначення комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи, де сторона захисту мала можливість скористатися своїм правом поставити питання експертам, однак таких питань до експертів у сторони захисту не виникло. Отже, підстави для визнання недопустимими висновків вказаних експертиз у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 відсутні.
Правильними колегія суддів визнає і висновки суду першої інстанції про відхилення доводів захисника, які є аналогічними доводам, викладених в апеляційній скарзі, про те, що судом не правомірно бути покладено в основу вироку висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-3/89-СЕ/18 від 23.03.2018 року, оскільки вона була проведена в кримінальному провадженні №12018060000000039 від 03.02.2018 року. Так, в цій частині місцевим судом обґрунтовано враховано, що ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 13.04.2018 року вказане кримінальне провадження об'єднано з кримінальним провадженням № 12016060000000068 від 23.05.2016 року ч.1 за ст.115 КК України, яке вже перебувало на розгляді в суді.
В частині апеляційних доводів захисника про порушення процесуального порядку повідомлення ОСОБА_9 про підозру та не набуття на стадії досудового розслідування статусу підозрюваного, а на стадії судового розгляду статусу обвинуваченого, колегії суддів зазначає, що вони є безпідставними з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Відповідно до вимог ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, зокрема, передбачених ст.115 КК України.
Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває, зокрема, на тимчасово окупованій території України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 323 КПК України, повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний (обвинувачений) вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У даному кримінальному провадженні, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування було здійснено всі передбачені законом заходи для належного повідомлення ОСОБА_9 про наявність щодо нього кримінального провадження та виклик його до слідчих органів. Зокрема, шляхом направлення відповідних повісток про виклик за останній відомим місцем проживання чи перебування ОСОБА_9 та розміщення оголошення в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газета «Урядовий кур'єр» (а.п.79-89 т.1).
При цьому, протягом усього досудового розслідування обвинувачений був забезпечений захисником ОСОБА_31 , якій згідно вимог ч.2 ст.297-5 КПК України були вручені всі процесуальні документи, що підлягали врученню підозрюваному.
Отже, виходячи з наведеного, ОСОБА_9 відповідно до ст. 42 КПК України набув статус підозрюваного.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що виконання наведених вимог закону є підставою для здійснення спеціального судового розгляду відносно
ОСОБА_9 тому, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомлений, на виклики до слідчого не з'являвся, продовжував переховуватися від органів досудового розслідування, 17.06.2016 року була винесена постанова слідчим СУ УМВС в Житомирській області про оголошення ОСОБА_9 у розшук (а.п.62 т.1), 28.07.2016 року ОСОБА_9 був оголошений у міжнародний розшук, що підтверджується довідкою Укрбюро Інтерполу (а.п.64 т.1).
В подальшому ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 17.02.2017 року відповідно до вимог кримінального процесуального закону постановлено у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_9 здійснювати спеціальне судове провадження.
Тобто, жодних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а тому і подальші апеляційні доводи про відсутність правових підстав для складання обвинувального акту щодо ОСОБА_9 через не набуття ОСОБА_9 процесуального статусу підозрюваного не заслуговують на увагу.
Не встановлено судом першої інстанції порушень кримінального процесуального закону при врученні ОСОБА_9 повідомлення про підозру від 04.02.2018 року за ч.1 ст.263 КК України і з такими висновками колегії суддів погоджується.
Так, за матеріалами даного кримінального провадження 04.02.2018 року у присутності двох захисників та перекладача ОСОБА_9 було оголошено підозру, роз'яснено права, передбачені ст. 42 КПК України, однак останній відмовився від підпису, що підтверджено підписами двох понятих. Та обставина, що підозра підписана слідчим ОСОБА_32 , а вручена слідчим ОСОБА_33 , не свідчить про незаконність дій слідчого, і в частині повноважень слідчого ОСОБА_34 , апеляційний суд наголошує, що процесуальні дії, що вчиняють слідчі, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов'язків слідчих відповідно до норм КПК України, що узгоджується за аналогією із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к що стосується повноважень прокурорів, які включені до складу групи прокурорів.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків апеляційного суду, як і конкретних обґрунтованих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального чи процесуального права за встановлених фактичних обставин у даній справі, подана апеляційна скарга захисника не містить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак апеляційні вимоги захисника не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 29.07.2024 відносно ОСОБА_9 - без змін.
На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим який тримається під вартою, протягом того ж часу з моменту вручення йому копії рішення.
Судді :