Справа № 159/376/22 Провадження №11-кп/802/142/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12021030000000228 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища міського типу Голоби Ковельського району Волинської області, одружений, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, працює головним спеціалістом сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн.
Вироком вирішено долю речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна.
ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та засуджено за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України за таких обставин.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 226-К від 06 липня 2021 року переведений на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.
Відповідно до розділу 3 посадової інструкції, затвердженої 05 липня 2021 року, на ОСОБА_7 як головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області покладено обов'язки із здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів; здійснення моніторингу земель, виявлення порушень земельного законодавства та вжиття відповідних заходів щодо їх усунення в межах своєї компетенції; проведення обстеження земельних ділянок, яким заподіяна шкода внаслідок їх використання не за цільовим призначенням; здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням; розгляду заяв, скарг, звернень громадян та юридичних осіб, з питань що належать до компетенції відділу.
Крім цього, згідно розділу 4 посадової інструкції ОСОБА_7 як головний спеціаліст вищевказаного відділу є одночасно державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Волинській області, мав право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, встановлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати у встановленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.
Таким чином ОСОБА_7 , будучи головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, тобто особою, яка постійно здійснювала функції представника влади, в зв'язку з чим відповідно до вимог примітки 1 до статті 364 КК України являвся службовою особою.
Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ст. 22 вищезгаданого Закону особам, зазначеним у ч. 1
ст. 3 цього Закону забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Особам, зазначеним у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону).
Відповідно до ст. 24 Закону особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Водночас, ОСОБА_7 , незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, і будучи, відповідно до вимог зазначеного законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язаним діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтував вимогами законодавства і маючи умисел на отримання неправомірної вигоди, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища за наступних обставин.
ОСОБА_7 , будучи головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, являючись службовою особою, керуючись метою отримання неправомірної вигоди, в липні 2021 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, надав голові ради садівничого масиву «Білий Налив» ОСОБА_9 витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких містились відомості щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0722183600:04:004:0591 та 0722183600:04:004:0592, та повідомив про необхідність проведення перевірки за фактом можливого нецільового використання вказаних земельних ділянок.
У подальшому, в липні 2021 року ОСОБА_9 організував зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , який представляв в органах державної влади на підставі довіреності від 16 липня 2021 року інтереси ОСОБА_11 , яка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722183600:04:004:0591, в ході якої ОСОБА_7 умисно, протиправно, просив надати йому неправомірну вигоду за видачу акта перевірки без порушень.
Надалі, на підставі заяви ОСОБА_9 , зареєстрованої 06 серпня 2021 року в Головному управлінні Держгеокадастру у Волинській області, проведено ОСОБА_7 перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої ним не виявлено порушень, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкта - земельної ділянки № 405-ДК/384/АП/09/01-21 від 16 серпня 2021 року.
Надалі, ОСОБА_7 , будучи головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, являючись службовою особою, 21 вересня 2021 року о 13 год 45 хв, у транспортному засобі марки «Renault Koleos» номерний знак НОМЕР_1 , який на той час знаходився біля автозаправної станції «Аргос», розташованої за адресою: вулиця Луцька, 1В, селище Голоби, Ковельського району, Волинської області, протиправно, умисно отримав від ОСОБА_10 , який представляв інтереси ОСОБА_11 , яка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722183600:04:004:0591, неправомірну вигоду для себе у вигляді грошових коштів в сумі 500 доларів США за проведення перевірки за заявою голови ради садівничого масиву «Білий Налив» ОСОБА_9 за фактом можливого нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 0722183600:04:004:0591, та складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства без виявлених порушень в інтересах власника ОСОБА_11 .
У подальшому, 12 листопада 2021 року, під час проведення обшуку в будинку за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, яка була одержана 21 вересня 2021 року ОСОБА_7 від ОСОБА_10 у вищевказаний спосіб, за проведення перевірки за заявою голови ради садівничого масиву «Білий Налив» ОСОБА_9 за фактом можливого нецільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 0722183600:04:004:0591 та складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства без виявлених порушень.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 368 КК України, тобто прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
У поданій апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_8 вважає його незаконним через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також віднесення даної справи до категорії провокативних. Стверджує, що його підзахисний ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому органом досудового розслідування злочин виключно унаслідок підбурювання до його вчинення, із залученням спеціального агента - провокатора ОСОБА_10 . Обвинувачений переконаний, що злочин ним би вчинений не був, якби агент правоохоронного органу не вчинив цілеспрямовану провокацію. Такий факт вважає документально підтвердженим. На користь провокації свідчить: їх «спеціальне» знайомство; ініціативність дій агента, який діяв виключно в інтересах оперативних підрозділів та за їх чіткими вказівками; частина їх розмов та зустрічей або не фіксувалась, або для сторони захисту не відкривалась; відсутність вимагання чи прохання надати неправомірну вигоду. Джерело походження грошових коштів, які використовувались під час двох контролів за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту залишилось невстановленим. Тоді як відсутність можливості судового контролю за використанням коштів у цій справі, за умови небажання прокурора довести джерело походження коштів, якими під час кримінального провадження розпоряджався ОСОБА_10 , ставить під сумнів справедливість судового розгляду у разі визнання ОСОБА_7 винуватим на підставі припущень. Виключенням відомостей про вчинення обвинуваченим злочину 12 листопада 2021 року, проведена «розчистка» матеріалів кримінального провадження, що дає процесуальну можливість не здійснювати аналіз усіх доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, оскільки в єдиному ланцюгу доказів - наявних у матеріалах провадження процесуальних документів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, очевидною є провокація злочину і підбурювання особи на його вчинення. У зв'язку із цим, просить вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_7 виправдати у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити, прокурора, який відносно її задоволення заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Як зазначив ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Баннікова проти Російської Федерації» (Bannikova v. Russia) від 04 листопада 2010 року, «Вєсєлов та інші проти Російської Федерації» (Veselov and Others v. Russia) від 02 жовтня 2010 року, «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania) від 05 лютого 2008 року, застосування особливих методів ведення слідства - зокрема агентурних методів, саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як в процесі судового розгляду матеріалів даного кримінального провадження, так і у апеляційній скарзі, сторона захисту, загалом, не заперечуючи сам факт вчинення даного кримінального правопорушення (злочину), категорично стверджує про віднесення даної справи до категорії «провокативних», а дії агента ОСОБА_10 , відповідно, вважає провокативними.
Оцінюючи такі їх заперечення, місцевий суд із достатньою повнотою їх перевірив, пославшись на відповідні докази, які зазначені у вироку суду, провів належний аналіз обставин кримінального провадження, у контексті тверджень про провокацію злочину та дійшов переконливого та законного висновку про відсутність ознак такої.
Аналіз матеріалів кримінального провадження указує на те, що під час досудового розслідування, органи досудового розслідування діяли у пасивний спосіб і не підбурювали ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, причому, як видно з роздруківок телефонних розмов та стенограм усного мовлення, обвинувачений такого спілкування не припинив, в окремих випадках, сам телефонував ОСОБА_10 , на зустрічі із останнім погоджувався невимушено та від них не відмовлявся. Він також добровільно, без будь-якого стороннього впливу, усвідомлюючи свій особливий статус представника влади та службової особи, на яку поширюється заборона використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди, одержав від останнього за невжиття заходів правового реагування на виявлені порушення по нецільовому використанню земельних ділянок кооперативу, який промовив: «Чекайте, як говорили» неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США та, у відповідь, дякуючи, поклав їх до внутрішньої кишені верхнього одягу які, в ході проведеного санкціонованого обшуку 16 листопада 2021 року, за місцем проживання, обвинувачений у добровільному порядку видав працівникам поліції.
Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов'язок правоохоронних органів протидіяти злочинам.
У цьому конкретному випадку, правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою ОСОБА_10 , у поведінці якого ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення не простежується, заяви про вчинення злочину, і це є додатковим свідченням їх пасивної ролі, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.
Тоді як сама по собі імітація певних дій, намірів і інших обставин є складовою частиною такої слідчої дії як контроль за вчиненням злочину, для чого стаття 273 КПК передбачає повноваження органів розслідування, крім інших імітаційних заходів, використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Ця обставина не може сама по собі свідчити про провокацію злочину, якщо не доведені обставини, які свідчать про спонукання особи до вчинення злочину. Для того, щоб зробити висновок про наявність схилання до злочину, має бути показана наявність певного опору з боку особи, на яку чиниться такий тиск, який у діях обвинуваченого ОСОБА_7 очевидно не простежується.
Окремим запобіжником провокації є те, що ОСОБА_10 діяв виключно під контролем правоохоронних органів, на що вказує наявна у матеріалах провадження постанова про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 20 серпня 2021 року, у якій також йдеться про відсутність даних, які могли б свідчити про провокування ОСОБА_7 на вчинення кримінального правопорушення та те, що у інший спосіб, окрім як шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій здобути необхідну інформацію не виявляється можливим.
Змістом цієї ж постанови стверджується, що проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту прокурором доручено оперативним працівниками Управлінню СБУ у Волинській області, указавши, що виконання цієї слідчої дії необхідно доручити особі, підібраній саме оперативним підрозділом. Тобто прокурор уповноважив оперативний підрозділ та його працівників визначити особу, яка здійснить оперативну закупку.
З протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 21 вересня 2021 року убачається, що ОСОБА_10 , який дав згоду приймати участь в заходах по документуванню факту вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_7 , отримав від працівників Управлінню СБУ у Волинській області грошові кошти в загальній сумі 500 доларів США, які безпосередньо йому були передані після їх ідентифікації.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що чинне законодавство не встановлює вимог про ідентифікацію відповідним фінансовим органом чи установою грошових коштів за номіналами і номерами купюр до або під час передання правоохоронному органу, як не встановлює вимог здійснювати такі дії в момент отримання грошей у фінансовій установі і для органу досудового розслідування.
Указане вище виключає обґрунтовані сумніви у законності походження коштів для використання під час слідчого експерименту та не дає переконливих підстав для породження сумнівів щодо походження грошових коштів, використаних у проведенні контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, з огляду на що, колегія суддів відхиляє такі доводи сторони захисту.
Тоді як твердження захисника про так зване «спеціальне» знайомство ОСОБА_10 та ОСОБА_7 є нічим не підтвердженим припущенням, яке очевидно не доводить факт штучного створення ситуації, за умов якої останнього було схилено до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.
Окрім того, як було установлено із показань ОСОБА_10 , допитаного судом першої інстанції у якості свідка, першочергово він звернувся до голови садівничого масиву- ОСОБА_9 який, у свою чергу, зателефонував ОСОБА_7 та попросив останнього про зустріч. Про необхідність здійснення перевірок законності використання земельних ділянок для можливості у подальшому провести їх заміну цільового призначення він і дізнався безпосередньо від обвинуваченого, який на своєму телефоні написав за такі послуги суму - 1 000 доларів США.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердила факт видачі нотаріально посвідченої довіреності для представництва інтересів щодо земельної ділянки, а свідок ОСОБА_12 - її син, як її фактичний володілець, підтвердив у суді свій дійсний намір оформлення зміни її цільового призначення.
Те, що обвинувачений на одній із зустрічей із ОСОБА_10 висловлював прохання про надання неправомірної вигоди яку, у подальшому, отримав, стверджується змістом протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 22 вересня 2021 року, санкціонованих ухвалою слідчого судді Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, у якому відтворена розмова, що відбулась між ними 21 вересня 2021 року у автомобілі останнього. Перший не просто передав конверт із коштами, а зауважив - «як домовлялись», тобто передача коштів відбулась саме як наслідок їх попередньої домовленості.
З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Не допускається зміна обвинувачення прокурором з кримінального проступку на злочин будь-якої тяжкості під час судового розгляду. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження (ч. ч. 1, 2 ст. 338 КПК України).
Установлено, що в ході розгляду матеріалів даного кримінального провадження, прокурором було змінено обсяг пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, шляхом виключення епізоду по факту одержання ним неправомірної вигоди, що мав місце 12 листопада 2021 року. Таке право, яке було реалізоване органом досудового розслідування, передбачене вищевказаними положеннями кримінального процесуального закону, а тому суд цілком підставно продовжив судовий розгляд даного кримінального провадження, у відповідності до зміненого прокурором у суді обвинувачення.
У контексті наведеного, суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, у підтвердження винуватості за епізодом від 21 вересня 2021 року, у сукупності із іншими доказами, що стосуються епізоду, який був виключений із пред'явленого обвинувачення.
Тому, доводи захисника про те, що суд не оцінив докази у їх єдиному, нерозривному ланцюгу, є безпідставними.
Відтак, висновки суду про відсутність примушування чи схиляння з боку правоохоронних органів, через призму прецедентної практики ЄСПЛ стосовно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_7 до конкретного варіанту поведінки, а отже і провокації злочину та фальсифікування доказів, є законними та обґрунтованими.
Матеріали кримінального провадження не містять підстав для твердження про те, що ці докази отримані внаслідок порушення прав і свобод обвинуваченого чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для визнання доказів недопустимими, з огляду на вимоги статей 86, 87 КПК України.
Відтак, при перевірці доводів апеляційної скарги захисника правових підстав для скасування вироку суду колегією суддів не установлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: