Справа № 161/1535/25 Провадження №11-сс/802/92/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження (ЄРДР №42023030000000092 ) за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно ОСОБА_9 .
Підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 04 березня 2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування кримінального провадження №42023030000000092, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_9 без дозволу слідчого, прокурора або суду, у період доби з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. залишати місце свого постійного проживання: АДРЕСА_1 , за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у м. Коломия для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття).
Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, з врахуванням наведених слідчим та прокурором доводів, слідчим суддею прийнято рішення про можливість та доцільність застосування запобіжного заходу, як просив слідчий у клопотанні, зокрема, у виді домашьного арешту з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, однак із забороною залишати житло лише у певний час доби та на термін в межах строку досудового розслідування.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисником подано апеляційну скаргу, в якій він вважає оскаржене судове рішення незаконним та необгрунтованим у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що слідчим суддею безпідставно застосовано стосовно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашьного арешту, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення належним чином не доведені та є лише припущеннями. Зазначає, що підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, на утриманні у нього двоє малолітніх дітей, тобто останній має міцні соціальні зв'язки та не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, суду чи впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Просить оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід стосовно ОСОБА_9 у виді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_9 належним чином повідомлений про час і дату судового розгляду, однак в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від останнього до суду не надходило. Захисник вказав про наявність поважних причин відсутності його підзахисного та зазначив, що їх позиція узгоджена між собою.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, захисника підозрюваного, який підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, міркування прокурора та слідчого, які заперечили доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно норм ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу, слідчий суддя заслухав доводи сторін кримінального провадження і дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладанням на підозрюваного певних обов'язків у відповідності до вимог ст. 194 КПК України, посилаючись на наявність обставин, передбачених ст. 178 КПК України. Однак вважав за доцільне задовольнити клопотання слідчого частково, оскільки ухвалою слідчого судді підозрюваному заборонено залишати своє місце проживання в певний час доби, а строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначено в межах строку здійснення досудового розслідування.
Клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджено, що слідчим відділом СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023030000000092 від 13.09.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у якому 22.01.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, встановив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується доданими матеріалами.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя правильно врахував, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, один з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція найтяжчої статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, у ході досудового розслідування підозрюваний ухилявся від прибуття за викликами органу досудового розслідування, не виконав ухвалу суду про тимчасовий доступ до речей і документів, а тому наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що він може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Стосовно тверджень захисника про необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_9 , слід зазначити, що повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)», який є нижчим ніж стандарту «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри. На даній стадії кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме вирішення питання стосовно достатності і допустимості доказів для визнання особи винною.
Щодо посилання захисника про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, на утриманні в нього двоє малолітніх дітей, раніше не судимий, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки та були враховані при обранні останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, які підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, як про це просить захисник у апеляційній скарзі, так як стороною захисту не було надано доказів того, що застосування менш суворого запобіжного заходу зможе забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
З огляду на викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому зазначені в апеляційній скарзі доводи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Відтак, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема, в певний час доби, є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2025 року стосовно ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: