Справа № 165/2675/23 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р.
Провадження № 22-ц/802/168/25 Доповідач: Киця С. I.
04 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С. І.,
суддів Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2024 року
Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») у серпні 2023 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування. Вказував, що 28 листопада 2020 року о 08 год 50 хв на 153 км+150м автодороги «Устилуг-Луцьк-Рівне» сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Renault», д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 16 березня 2021 року в справі № 570/4860/20 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент вчинення ДТП діяв договір добровільного страхування на транспорті № 018208/4057/0000019 від 14 квітня 2020 року, який було укладено між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_3 . Згідно з вказаним договором були застраховані майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 . Страхувальник своєчасно звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою № 00388267 про подію з ознаками страхового випадку згідно з договором КАСКО № 018208/4057/0000019 та заявою на доплату страхового відшкодування від 19 лютого 2021 року. Цю заяву було розглянуто, пошкодження автомобіля «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , визнано страховим випадком, у зв'язку з чим здійснено виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб автомобіля «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , у розмірі 73506,35 грн, згідно з платіжними дорученнями № 193279 від 12 січня 2021 року, № 213319 від 09 квітня 2021 року. На момент страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ПрАТ «СК «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 73 506,35 грн та суму сплаченого судового збору.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 в користь ПрАТ «СК «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 73 506,35 грн та 2684 грн судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника Шостака В. В. подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає, що судом при ухваленні рішення не були враховані заперечення на доводи, викладені у позовній заяві, які є надуманими, не підтвердженими належними і допустимими доказами, тому не можуть бути враховані судом при вирішенні спору. Позивач не вжив заходів щодо досудового врегулювання спору, що в свою чергу призвело до утворення судових витрат та сплати судового збору. Згідно з рахунком № СЧ-002302804 від 03 грудня 2020 року, який став підставою страхового відшкодування, ТОВ «ВІК ПАРТНЕР» проводили ремонтні роботи не лише пошкоджень, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою (переднього бампера з лівої сторони, переднього лівого крила, заднього лівого крила у вигляді подряпин та вм'ятин), але й ремонт фар, ходової частини тощо, які не були пошкоджені в дорожньо-транспортній пригоді. Вважає, що до страхового відшкодування неправомірно було включено збитки на загальну суму 24 205,25 грн. Авто-товарознавча експертиза не проведена, тому не визначено розмір збитків. Пошкоджені бампер, переднє і заднє ліві крила йому не повернуті, хоча вони представляють матеріальну цінність. Відшкодуванню підлягають реальні збитки, а до позову включені ті, які не були завдані під час ДТП. Суд не узяв до уваги, що сума збитків, що вказана у запереченні на позов узята з тих же розрахунків, що і сума, яка стягнута судом з ОСОБА_1 , тільки пошкодження деталей, на ремонт яких витрачена ця сума, не підтверджені обставинами ДТП. ДТП сталася 28 листопада 2020 року, пошкодження на автомобілі та вартість їх ремонту визначені протоколом огляду транспортного засобу та страховим актом від 19 лютого 2021 року, а рахунок про вартість сформовано ще до огляду - 03 грудня 2020 року. У висновку спеціаліста зазначено коефіцієнт фізичного зносу «0», однак транспортний засіб експлуатувався з квітня 2020 року. Просив змінити рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2024 року, зменшивши суму стягнення страхового відшкодування на 24 205,25 грн і пропорційно зменшивши розмір судового збору.
Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача не надходив.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що страхувальником є саме ОСОБА_3 , а відповідач не спростував належними і допустимими доказами правомірності включення до суми страхового відшкодування 73 506,35 грн збитків на суму 24 205,25 грн.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2020 року о 08 год 50 хв на 153 км+150м автодороги «Устилуг-Луцьк-Рівне» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault», д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіль марки «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , яким керувала водій ОСОБА_4 .. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 16 березня 2021 року у справі № 570/4860/20 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУПАП та закрито провадження у справі у зв'язку із спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Транспортний засіб марки «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП, був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», згідно з договором добровільного страхування на транспорті № 018208/4057/0000019 від 14 квітня 2020 року, який було укладено між ПАТ СК «УНІКА» та ОСОБА_3 .
Страхувальник ОСОБА_3 30 листопада 2020 року звернувся до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою № 00388267 про подію з ознаками страхового випадку згідно з договором КАСКО № 018208/4057/0000019 та 19 лютого 2021 року з заявою на доплату страхового відшкодування.
Згідно з рахунком № СЧ-002302804 від 03 грудня 2020 року ТОВ «ВІК ПАРТНЕР» та від 19 лютого 2021 року, протоколом огляду транспортного засобу від 19 лютого 2021 року, страховим актом № 00388267, страховим актом № 00388267 - сума страхового відшкодування становить 72 338,35 грн та доплата 1168 грн. Зазначені суми страхового відшкодування виплачені ОСОБА_3 , про що свідчать копії платіжних доручень від 12 січня 2021року № 193279; від 09 квітня 2021 року № 213319.
Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, які регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту Закон).
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Тобто, умовою виникнення права на регресний позов на підставі підпункту «г» пункту 38.1.1 ст. 38 Закону, статті 1191 ЦК України, законом визначено настання двох обставин: виплата страховою компанією страхового відшкодування потерпілій особі та визначення дорожньо-транспортної пригоди в установленому законом порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Таким чином, у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача шкоди, відповідача у даній справі.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції врахував вищевказані положення, визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами та нормою закону, яка підлягає застосуванню, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення регресного позову.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість розміру виплаченого страхового відшкодування потерпілому, оскільки страхова компанія потерпілого та потерпілий при розрахунку вартості матеріального збитку, спричиненого внаслідок пошкодження автомобіля «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , погодили застосування страхового акту № 00388267, страхового акту № 00388267 - сума страхового відшкодування становить 72 338,35 грн та доплата 1168,00 грн відповідно. Доказів на спростування сум страхового відшкодування, зазначених у цих актах відповідачем не надано.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Приписами частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Наявним в матеріалах справи рахунком № СЧ-002302804 від 03 грудня 2020 року ТОВ «ВІК ПАРТНЕР» та від 19 лютого 2021 року, протоколом огляду транспортного засобу від 19 лютого 2021 року, підтверджується вартість запасних частин, витратних матеріалів та ремонтних робіт автомобіля «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , на загальну суму 74 112,60 грн, з яких ПДВ - 12 352,10 грн. Страховими актами № 00388267 та № 00388267доплата зафіксовано, що сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи (1774,25 грн) становить 72 338,35 грн та 1168 грн (доплата).
Відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду рішення суду, не спростовували визначеної ТОВ «ВІК ПАРТНЕР» вартості відновлювальних ремонтних робіт пошкодженого автомобіля. Доводи апеляційної скарги про те, що до рахунку на оплату були включені ремонті роботи, запасні частини чи витратні матеріли, що не відповідають характеру пошкодження транспортного засобу, спричинених в результаті винних дій відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів відповідач не надав, а також не заявив про проведення судової авто-технічної (авто-товарознавчої) експертизи тощо. Заперечення відповідача щодо нарахованої суми страхового відшкодування та проведені ним обрахунки не можуть бути розцінені як доказ неправомірного надмірного нарахування відшкодування, оскільки це потребує спеціальних знань. Зворотнє має ризиком допущення необґрунтованого припущення і неспівмірного втручання у право потерпілого на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди внаслідок ДТП.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
Враховуючи те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, строк експлуатації автомобіля марки автомобіля «Renault», д. н. з. НОМЕР_2 , 2020 року випуску, не перевищував 7 років (становив менше 1 року), тому доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для застосування у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу, є безпідставними.
Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача в користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 73 506,35 грн є правильним, підстав для зменшення такої суми не встановлено.
Рішення судом ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2024 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді