Справа № 161/1202/25 Провадження №11-сс/802/81/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
слідчого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12023030000000792 від 26 грудня 2023 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2025 року про часткове накладення арешту на майно,
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернулась 12.01.2025 року до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме, мобільний телефон чорного кольору у чорному силіконовому чохлі марки «Iphone» моделі «14 Pro Max», ІМЕІ 1 якого: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 якого: НОМЕР_2 , із вставленою у ньому сім-картою номер якої НОМЕР_3 , та грошові кошти у валюті Республіка Польща у загальній сумі 9000 злотих (55 купюр номіналом 100 злотих, 17 купюр номіналом 200 злотих, 2 купюри номіналом 50 злотих), що 10.01.2025 року виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: Волинська область, Камінь-Каширський район, село Цир, вулиця Перемоги, будинок № 1.
Своє клопотання слідчий мотивував тим, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023030000000792 від 26.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів, які визнано такими постановою від 10.01.2025 року, проведення експертиз, звернулась з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2025 року задоволено частково клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на майно, а саме, мобільний телефон чорного кольору у чорному силіконовому чохлі марки «Iphone» моделі «14 Pro Max», ІМЕІ 1 якого: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 якого: НОМЕР_2 , із вставленою у ньому сім-картою номер якої НОМЕР_3 , що 10.01.2025 року виявлений та вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді прокурор подала апеляційну скаргу в якій вказує на те, що вона вноситься у зв'язку з необгрунтованістю та незаконністю відмови у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також у зв'язку з тим, що висновки, наведені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно зі своїми спільниками забезпечують транспортування потенційних ухилянтів та сприяють у безперешкодному проходженні державного кордону України в пунктах пропуску Західного регіонального управлення Держприкордонслужби на підставі підроблених пенсійних посвідчень. В ході досудового розслідування встанволено, що ОСОБА_9 у період з 22.08.2023 року по 14.05.2024 року перевіз через державний кордон України 16 осіб призовного віку, які при перетині державного кордону пред'являли пенсійнепосвідчення по інвалідності. Згідно відомостей, отриманих з ПФУ, у даних осіб пенсійні посвідчення відсутні. Зважаючи на це є підстави вважати, що ОСОБА_9 причетний до незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України, а вилучені грошові кошти є доходом від вказаного кримінального правопорушення.
А тому є всі підстави вважати, що вилучені грошові кошти підпадають під критерії, зазначені у ч.2 ст.167 КПК України, а саме одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них. Тому, висновки слідчого судді про те, що вилучені грошові кошти не мають будь-якого відношення до кримінального провадження суперечать фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім цього, норма закону не обмежує можливість накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб, які не мають правового статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого.
Просить ухвалу слідчого судді від 22.01.2025 року в частині відмови в накладенні арешту на грошові кошти скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на: мобільний телефон чорного кольору у чорному силіконовому чохлі марки «Iphone» моделі «14 Pro Max», ІМЕІ 1 якого: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 якого: НОМЕР_2 , із вставленою у ньому сім-картою номер якої НОМЕР_3 , та грошові кошти у валюті Республіка Польща у загальній сумі 9000 злотих (55 купюр номіналом 100 злотих, 17 купюр номіналом 200 злотих, 2 купюри номіналом 50 злотих).
Заслухавши доповідача, який виклав суть та доводи апеляційної скарги; думку прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити; представника власника майна, який заперечив доводи апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні; пояснення слідчого; перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення, відповідно до ст.370 КПК України, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З апеляційної скарги прокурора вбачається, що апелянт фактично оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, а саме - грошові кошти у валюті Республіка Польща у загальній сумі 9000 злотих (55 купюр номіналом 100 злотих, 17 купюр номіналом 200 злотих, 2 купюри номіналом 50 злотих). В іншій частині судове рішення апелянтом не оскаржується, а тому апеляційному перегляду в даному провадженні відповідно до положень ст.404 КПК України не підлягає.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя має діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, має врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався повністю.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Також, приписами ч.3 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Слідчим суддею вірно зазначено, що стороною кримінального провадження не доведено наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти, вилучених під час обшуку житла та іншого володіння та необхідність обмеження права власника на їх володіння, користування та розпоряджання.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна на грошові кошти, слідчий суддя в повному обсязі дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, врахував правову підставу для відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в цій частині.
За наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що прокурором не доведено необхідності у накладенні арешту на грошові кошти з метою забезпечення їх збереження, як речових доказів.
Рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді та накладення арешту грошові кошти, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, оскільки доводи прокурора не знайшли свого підтвердження, його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження - прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2025 року про часткове накладення арешту на майно, залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий:
Судді: