Провадження №2/760/2124/25
Справа №760/3602/22
05 лютого 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Усатової І.А.
при секретарі Зеленчуку М.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2022 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 194 346 грн.
В обґрунтування зазначає, що 31.05.2021 відповідачем було подано до ТДВ «СГ «Оберіг» заяву про прийняття умов публічної оферти на укладення агентського договору. Згідно даної заяви відповідачем було прийнято умови публічної оферти на укладення агентського договору. З метою забезпечення можливості належного виконання зобов'язань до договором, відповідачу було передано від позивача бланки договорів (полісів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та бланки сертифікатів про страхування за договором «Євроцивілка».
Зазначено, що факт отримання відповідачем від позивача бланків полісів ОСЦПВ та сертифікатів ЄЦ підтверджуються актами прийому-передачі бланків.
Вказано, що 42 бланки полісів ОСЦПВ та 42 бланки Сертифікату ЄЦ не були повернуті позивачу протягом десяти робочих днів з дати отримання відповідної вимоги Страховика, на рахунок позивача не надійшли страхові платежі в розмірі 190 146, 00 грн. за оформленими та виданими відповідачем бланками полісів.
Пояснено, що на даний час у відповідача знаходяться: - 42 бланки полісів ОСЦПВ, зокрема, AP 2130542230421590P2004954, AP 2304965, 2304969-2304974, AP 2304978, AP 2304984-2304985, AP 2304990-2305000, AP 2307228-2307230, AP 2307237, AP 2310603, AP 2310612-23 10620, AP 2311983, AP 2311985, AP 2311989, AP 2311992 ; - 42 бланки Сертифікату ЄЦ, зокрема, 120078-120120.
Відповідно до п. 2.1.12. Договору передбачено обов?язок Агента повернути Страховику протягом десяти робочих днів з дати отримання відповідної вимоги Страховика або припинення дії цього Договору всі невикористані документи і бланки, отримані від Страховика з метою виконання цього Договору.
26.10.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату недоотриманих страхових платежів та повернення невикористаних бланків договорів.
Зазначено, що відповідно до трекінгу з веб-сайту ПАТ «Укрпошта» 26.11.2021 відправлення було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання. Станом на дату подачі позовної заяви відповідачем так і не повернуто бланки договорів.
Відповідно до п. 4.3. Договору Агент несе повну відповідальність за збереження отриманих від Страховика бланків договорів/полісів страхування та інших типових документів (бланків повідомлень про дорожньо-транспортну пригоду, спеціальних знаків (стікерів), заяв, методичних рекомендації, тарифів, тощо), в тому числі переданих в подальшому третім особам, які перебувають з Агентом у трудових та /або договірних відносинах.
Відповідно до п. 4.5. Договору Агент відшкодовує фактично понесені Страховиком витрати (в тому числі фінансові стягнення), але в будь-якому разі не менше ніж: за втрату полісу «ОСЦІВВНТЗ» - 100,00 (сто грн. 00 коп.) за кожний поліс.
Таким чином, відповідно до умов Договору відповідач зобов?язаний компенсувати 4 200 грн. 00 коп.
Щодо ненадходження страхових платежів за оформленими та виданими відповідачем договорами зазначено наступне.
Договором встановлено обов'язки Агента, зокрема, відповідно до п. 3.2. Договору Агент зобов?язаний проконтролювати оплату Страхувальником страхового платежу на рахунок Страховика або упродовж двох робочих днів з моменту отримання страхового платежу (премії) за укладеними договорами страхування перерахувати його Страховику з урахуванням п. 2.1.6 цього Договору.
Згідно п. 2.1.7. передбачено, що у разі прийняття Агентом страхових платежів від страхувальників, перераховувати Страховику отримані від страхувальників страхові платежі в розмірі 100 відсотків протягом 2 робочих днів після отримання цих страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, відповідач був зобов?язаний проконтролювати оплату Страхувальником страхового платежу або перераховувати позивачу отримані від страхувальників страхові платежі в розмірі 100 відсотків протягом 2 робочих днів після отримання цих страхових платежів.
Однак, протягом дії Договору відповідачем було укладено 452 договори страхування, по яких не було перераховано страхові платежі на користь позивача. Загальний розмір недоотриманих позивачем страхових платежів за укладеними Вами договорами становить 190 146,00 грн.
Таким чином, відповідач зобов?язаний сплатити на користь позивача суму грошових коштів у загальному розмірі 194 346, 00 грн.
Просять стягнути вказану суму.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 17 лютого 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою судді від 27 червня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
На адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви, який направлявся відповідачу.
Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.
Судова повістка, направлена на адресу відповідача, повернулась до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2021 ОСОБА_1 згідно заяви прийнято умови публічної оферти на укладення агентського договору, розміщеного на веб - сайті в мережі Інтернет, розташованому на доменному імені https://www.oberig-sg.com/oferty.
Відповідачу передано, в тому числі, 42 бланки полісів ОСЦПВ, зокрема, AP 2130542230421590P2004954, AP 2304965, 2304969-2304974, AP 2304978, AP 2304984-2304985, AP 2304990-2305000, AP 2307228-2307230, AP 2307237, AP 2310603, AP 2310612-23 10620, AP 2311983, AP 2311985, AP 2311989, AP 2311992; - 42 бланки Сертифікату ЄЦ, зокрема, 120078-120120.
Згідно акту №3 інвентаризації наявності бланків документів суворої звітності переданих агенту ОСОБА_1 та сплати страхових платежів по них від 1.12.2021 вбачається, що встановлено нестачу 42 бланків полісів ОСЦПВ, зокрема, AP 2130542230421590P2004954, AP 2304965, 2304969-2304974, AP 2304978, AP 2304984-2304985, AP 2304990-2305000, AP 2307228-2307230, AP 2307237, AP 2310603, AP 2310612-23 10620, AP 2311983, AP 2311985, AP 2311989 , AP 2311992 .
З метою досудового врегулювання спору відповідачу 26.10.2021 за вих. № 1036 направлено вимогу про сплату недоотриманих страхових платежів та повернення невикористаних бланків договорів.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 6.1 Агентського договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання агентом заяви про прийняття умов публічної оферти на укладання агентського договору і діє впродовж одного року. Якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії цього Агентського договору жодна із сторін не виступила з письмовою ініціативою про припинення його дії, Агентський договір продовжує діяти на тих же умовах на наступний календарний рік.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договорами комерційного представництва.
Відповідно до ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
За правилами ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повіреному, який діє як комерційний представник (стаття 243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст. 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений. Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. Якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.
Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
За Агентським договором агент зобов'язується від імені та за дорученням страховика здійснювати такі юридично значимі дії: пошук потенційних страхувальників для страховика та організацію реалізації договорів страхування; підготовка всіх необхідних документів для укладання договорів страхування, заповнення бланків договорів (полісів) страхування з наступною передачею їх страхувальникам; від імені страховика укладати договори (поліси) страхування в межах лімітів, визначених додатком 2 до цього договору; отримання страхових платежів від страхувальників-фізичних та юридичних осіб, відповідно дро умов договору страхування та вимог чинного законодавства України з метою їх подальшого перерахуванням страховику; здійснення в інтересах страховика інших юридичних та фактичних дій в межах цього договору.
Відповідно до п. 4.3. Договору Агент несе повну відповідальність за збереження отриманих від Страховика бланків договорів/полісів страхування та інших типових документів (бланків повідомлень про дорожньо-транспортну пригоду, спеціальних знаків (стікерів), заяв, методичних рекомендації, тарифів, тощо), в тому числі переданих в подальшому третім особам, які перебувають з Агентом у трудових та /або договірних відносинах.
Відповідно до п. 4.5. Договору Агент відшкодовує фактично понесені Страховиком витрати (в тому числі фінансові стягнення), але в будь-якому разі не менше ніж: за втрату полісу «ОСЦІВВНТЗ» - 100,00 (сто грн. 00 коп.) за кожний поліс.
Відповідно до п. 2.1.12. Договору передбачено обов?язок Агента повернути Страховику протягом десяти робочих днів з дати отримання відповідної вимоги Страховика або припинення дії цього Договору всі невикористані документи і бланки, отримані від Страховика з метою виконання цього Договору.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Усилу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З метою досудового врегулювання спору, позивач 26.10.2021 звернувся до відповідача з вимогою про сплату недоотриманих страхових платежів та повернення невикористаних бланків договорів, копія яка міститься в матеріалах справи.
Факт надсилання вимоги на адресу відповідача підтверджується трекінгом від 16.11.2021 з веб-сайту ПАТ «Укрпошта», відправлення було повернуто на зворотну адресу «за закінченням встановленого терміну зберігання»
Однак, як встановлено судом за матеріалами справи та стверджується позивачем, ОСОБА_1 свої зобов'язання відповідно до Агентського договору належно не виконав, а саме, не повернув 42 невикористаних бланків полісів ОСЦПВ, 42 невикористаних бланків Сертифікатів ЄЦ та не перерахував страхові платежі у розмірі 190 146, 00 грн.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Суд наголошує, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, закріплена вказаною нормою презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц та від 19.06.2018 у справі №5023/3905/12.
Доказів визнання недійсним чи розірвання укладеного Агентського договору суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
Поряд з цим суд зазначає, нормою частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.
Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Здійснивши аналіз змісту укладеного між сторонами Агентського договору судом встановлено, що неповернення невикористаних бланків та не перерахування страхових платежів обумовили настання у відповідача обов'язку.
У свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Суть агентського договору, який належить до посередницьких договорів на надання послуг полягає в тому, що діяльність, яку здійснює агент за дорученням і в інтересах принципала, породжує майнові наслідки для принципала, а не агента.
В свою чергу суд наголошує, що конструкція агентського договору, який є предметом даного спору, має на меті цивільно-правове оформлення відносин, в яких посередник (представник) здійснює в інтересах і за рахунок принципала правочини й інші юридичні дії (що характерно для відносин доручення і комісії"), а також дії фактичного характеру, які не створюють правовідносин принципала з третіми особами, від свого імені або від імені принципала.
Укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Відтак, виходячи з суті принципу добросовісності суд зазначає, що укладений між сторонами договір є двостороннім, отже зумовлює не тільки права сторін, а саме право агента на отримання оплати за свої послуги, а й обумовлює наявність зобов'язань агента та повноцінне добросовісне їх виконання,
Суд зазначає з урахуванням змісту правовідносин сторін та умов укладеного між ними Договору, на якому вони базуються, що в даному випадку позивач обмежений в реалізації своїх правомочностей щодо самостійного повернення бланків та надходження страхових платежів в розмірі 190 146, 00 грн. за оформленими та виданими відповідачем бланками полісів умовами Агентського договору, останнього покладає такий обов'язок безпосередньо на відповідача як агента, а отже за умови недоведення відповідачем належними доказами факту вжиття всіх залежних від нього заходів на виконання своїх зобов'язань за Договором, суд вважає за можливе і доцільне задовольнити позовні вимоги.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором та на момент прийняття рішення відповідач суду не представив доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 194 346 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст. 212. 243, 525-526, 599. 610, 629. 631, 1000, 1004, 1004, 1006 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 102, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (ЄДРПОУ 39433769, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 14) грошові кошти у розмірі 194 346, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (ЄДРПОУ 39433769, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 14) судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Усатова І.А.