СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9359/22
пр. № 2-др/759/30/25
20 січня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
за участю секретаря Кульбовської В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
08.08.2022 року представник позивача адвокат Чучковська А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2024 року позовні вимоги було задоволено частково, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини садового (дачного) будинку загальною площею 380,70 кв.м., житловою 141,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину садового (дачного) будинку загальною площею 380,70 кв.м., житловою 141,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:670:0244 з цільовим призначенням для ведення садівництва площею 0,0980 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.12.2024 року від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 204500,00 грн., які надавались ОСОБА_2 при первісному розгляді справи у Святошинському районному суді м. Києва та при розгляді справи у Київському апеляційному суді.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Судом встановлено, що в рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2024 року позовні вимоги було задоволено частково, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частини садового (дачного) будинку загальною площею 380,70 кв.м., житловою 141,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину садового (дачного) будинку загальною площею 380,70 кв.м., житловою 141,30 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:670:0244 з цільовим призначенням для ведення садівництва площею 0,0980 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір № 878/3/05-09/2022 від 05.09.2022 року про надання правничої (правової) допомоги; додаткову угоду № 1 від 05.09.2022 року до договору № 878/3/05-09/2022 від 05.09.2022 року; акт надання послуг від 07.10.2022 року; договір про надання професійної правничої допомоги від 12.12.2022 року; додаткову угоду від 11.02.2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги; розрахунок від 11.02.2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.12.2022 року; акт від 11.02.2023 року приймання-передачі до договору про надання професійної правничої допомоги від 12.12.2022 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № 30 про сплату 19000,00 грн. за договором від 12.12.2022 року, додаткової угоди від 11.02.2023 року.
Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 204500,00 грн.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_3 витрати за надання правової допомоги на користь ОСОБА_2 в сумі 60000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Оскільки при ухваленні рішення та дослідженні матеріалів справи Святошинським районним судом м. Києва не вирішено питання про судові витрати при первісному розгляді справи та розгляді справи у Київському апеляційному суді, саме стосовно витрат на професійну правничу допомогу, з метою усунення неповноти судового рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, про стягнення з ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60000,00 грн. на користь ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.270 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) судові витрати пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 60000 (шістдесят тисяч ) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.В. Пятничук