печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2032/25-к
пр. 1-кс-1349/25
30 січня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: не з'явився,
представника власника майна - не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001913 від 19.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -
Прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 16.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3
- ноутбук марки «ASUS», серійний номер 24MR7NOLP02O98929G із зарядним пристроєм;
- грошові кошти в загальній сумі: 32 400 доларів США; 8080 євро; 575 фунтів стерлінгів.
- печатку іноземного підприємства з написом « ОСОБА_4 ».
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, щоГоловним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000001913 від 19.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочато за результатом розгляду матеріалів, які надійшли із Департаменту захисту національної державності СБ України щодо організації та впровадження службовими особами комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 01984441, юридична адресе: м. Дніпро, вул. Батумська, 13) механізму привласнення бюджетних коштів під час проведення державних закупівель медичних виробів.
Встановлено, що директором КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , діючи у змові з посадовими особами КНП «МКЛ №6» ДМР налагоджено механізм привласнення бюджетних коштів під час проведення державних закупівель медичних виробів.
До вказаної протиправної діяльності залучено уповноважених осіб з питань публічних закупівель КНП «МКЛ №6» ДМР, а саме: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 систематично вступають у злочинні змови з постачальниками медичних виробів, медичного обладнання та лікарських засобів під час проведення державних закупівель.
При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перед проведенням тендерних закупівель інформують представників постачальників медичних виробів, медичного обладнання та лікарських засобів, які в подальшому розробляють технічні завдання та медико-технічні вимоги для майбутніх закупівель, обмежуючи коло учасників та передають їх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
У подальшому, представники постачальника проводять консультування уповноважених осіб КНП «МКЛ №6» ДМР щодо деталей майбутніх договорів на поставку, зокрема узгоджують вигідні ціни, строки поставки, консультують посадових осіб щодо юридичних аспектів проведення тендерної закупівлі, схиляють їх до штучного завищення очікуваної вартості закупівлі, що призводить до формування високих цін на вироби медичного призначення та лікарські засоби.
Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інформують щодо проведення майбутніх тендерних закупівель регіонального менеджера ТОВ «Мед Ек Сервіс» (ЄДРПОУ 24263595, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри 2/4, директор - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Додатково встановлено, що бухгалтерською звітністю ТОВ «Мед Ек Сервіс» займаються: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІПН НОМЕР_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІПН НОМЕР_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 ).
Зокрема, ОСОБА_6 вступила в злочинну змову з ОСОБА_9 під час проведення тендерної закупівлі «Витратні матеріали для інсулінових помп для дітей хворих на цукровий діабет (НК 024:2023 коди 35911 Інфузійний/ін'єкційний порт, що імплантують; 35838 - Акумулятивний інсуліновий резервуар для інфузійних насосів) згідно ДК 021:2015 код 33140000-3 Медичні матеріали», очікувана вартість якої становила 5 008 975 грн.
У вересні 2023 року ОСОБА_6 на електронну адресу отримала медико-технічні вимоги від ОСОБА_9 , а 03.10.2023 оприлюднила інформацію щодо вказаної закупівлі на майданчику «Prozorro» (UA-2023-10-03-007566-a).
У подальшому, 16.10.2023 переможцем у вказаній закупівлі визнано єдиного учасника ТОВ «Мед Ек Сервіс» та 31.10.2023 укладено договір на загальну суму 5 007 065 грн.
Додатково отримано інформацію, що ОСОБА_7 вступила в злочинну змову з ОСОБА_9 під час проведення тендерної закупівлі «Інсулінові помпи з витратними матеріалами (НК 024:2023 коди 35983 - Помпа інфузійна інсулінова амбулаторна; 35911 - Інфузійний/ін'єкційний порт, що імплантують; 35838 - Резервуар для амбулаторної інсулінової інфузійної помпи) згідно ДК 021:2015 код 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні», очікувана вартість якої становила 13 986 875 грн.
Зокрема, у червні 2024 року ОСОБА_7 на електронну адресу отримала медико-технічні вимоги від ОСОБА_9 , а 02.07.2024 оприлюднила інформацію щодо вказаної закупівлі на майданчику «Prozorro» (UA-2024-07-02-008212-a). У подальшому, 16.07.2024 переможцем у вказаній закупівлі визнано єдиного учасника ТОВ «Мед Ек Сервіс» та 24.07.2024 укладено договір на загальну суму 13 976 875 грн.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем, посадові особи КНП «МКЛ №6» ДМР ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ймовірно отримують неправомірну вигоду від представників ТОВ «Мед Ек Сервіс». Вищевказане свідчить про те, що посадові особи КНП «МКЛ №6» ДМР з метою власного збагачення шляхом завищення очікуваної вартості закупівель та подальшого привласнення грошових коштів систематично вступають в злочинні змови з відповідальними особами постачальників виробів медичного призначення, медичного обладнання та лікарських засобів.
На підставі вищевикладеного, в ході досудового розслідування виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_8 належить ОСОБА_8
17.12.2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
16.01.2025 на підставі вказаної вище ухвали суду проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого серед іншого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ;
- ноутбук марки «ASUS», серійний номер 24MR7NOLP02O98929G із зарядним пристроєм;
- грошові кошти в загальній сумі: 32 400 доларів США; 8080 євро; 575 фунтів стерлінгів;
- печатку іноземного підприємства з написом «V.B. LN phiba II pino4bam».
Вищевказані речі є важливим джерелом доказів вчиненого кримінального правопорушення, а тому постановою слідчого визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні.
В судове засідання прокурор не з'явився, про день, час, місце розгляду заяви повідомлений належним чином, до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_12 в судове засідання не з'явився, подав свої письмові заперечення, в яких зазначив, що за результатами проведеного обшуку, слідчим було вилучено речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, а саме: грошові кошти в загальній сумі 32 400 доларів США, 8080 Євро, 575 фунтів стерлінгів, які належать чоловіку ОСОБА_8 - ОСОБА_13 . Так, ОСОБА_13 офіційно працевлаштований та грошові кошти були заощаджені із законно отриманого доходу. Зокрема, ОСОБА_13 офіційно працює в ТОВ «МІСТПРОЕКТ» з 07.08.2007. Відповідно до довідки ТОВ «МІСТПРОЕКТ» вих. №07 від 16.01.2025 дохід ОСОБА_13 , за період 01.01.2024 по 31.12.2024, після утримання, склав 2 351 482, 46 грн. Відповідно до довідки ТОВ «МІСТПРОЕКТ» вих. №06 від 16.01.2025 дохід ОСОБА_13 , за період 01.01.2023 по 31.12.2023, після утримання, склав 2 665 700, 81 грн. В свою чергу, для зручного зберігання, грошові кошти були у встановлено порядку зняті в готівковому вигляді в банківській установі та обміняні в іноземну валюту для зручного зберігання, що не є забороненим. Таким чином, тимчасово вилучені грошові кошти на законних підставах були набуті ОСОБА_13 та жодних підстав для вилучення та утримання таких в органу досудового розслідування/прокуратури немає.
Крім того, адвокат ОСОБА_12 , зазначив що ОСОБА_8 також офіційно працевлаштована та має законний дохід. Так, остання працює в ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС» з 09.02.1998 та на даний час займає посаду Директора. Відповідно до довідки ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС» від 16.01.2025 № 0-00-000001 дохід ОСОБА_8 за період 01.01.2024 по 31.12.2024, після утримання, склав 4 905 790, 75 грн. Згідно довідки ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС» від 16.01.2025 № 0-00-000002 дохід ОСОБА_8 за період 01.01.2023 по 31.12.2023, після утримання, склав 4 905 790, 75 грн.
Також адвокат звернув увагу слідчого судді, що ні ОСОБА_13 , ані ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлялося. Об'єктивних даних про будь-якого характеру причетність ОСОБА_13 до протиправної діяльності з часу вилучення майна органом досудового розслідування не здобуто.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, щоГоловним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000001913 від 19.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В ході досудового розслідування виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_8 належить ОСОБА_8
17.12.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_6 .
16.01.2025 на підставі вказаної вище ухвали суду проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого серед іншого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3
- ноутбук марки «ASUS», серійний номер 24MR7NOLP02O98929G із зарядним пристроєм;
- грошові кошти в загальній сумі: 32 400 доларів США; 8080 євро; 575 фунтів стерлінгів;
- печатку іноземного підприємства з написом «V.B. LN phiba II pino4bam».
Як визначено у ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як визначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна не може бути застосовано, якщо детектив/прокурор, серед іншого, не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого/прокурора, а у випадку, якщо клопотання про арешт майна подано на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, то детектив/прокурор мають довести чи буде дотримано принцип розумності внаслідок накладення арешту та чи є співрозмірним відповідне обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
- необхідність такого арешту;
- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Слідчим суддею встановлено, щоГоловним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000001913 від 19.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно вилучене в ході обшуку, а саме: мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; ноутбук марки «ASUS», серійний номер 24MR7NOLP02O98929G із зарядним пристроєм; грошові кошти в загальній сумі: 32 400 доларів США; 8080 євро; 575 фунтів стерлінгів; печатку іноземного підприємства з написом «V.B. LN phiba II pino4bam», з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації та з метою збереження речових доказів.
Разом з тим, за результатами проведеного розслідування жодній особі про підозру не повідомлено.
В матеріалах клопотання відсутні будь-які дані, на підставі яких можна зробити висновок, що вилучені речі та грошові кошти, відповідають будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи, що мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; ноутбук марки «ASUS», серійний номер 24MR7NOLP02O98929G із зарядним пристроєм, печатка іноземного підприємства з написом «V.B. LN phiba II pino4bam», вилучені 16.01.2025 під час обшукуза адресою: АДРЕСА_1 , на які просить накласти арешт прокурор, відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, визначеним у ст. 98 КПК України, та постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_14 від 16.01.2025 рокувизнано речовим доказами у кримінальному провадженні № 12024000000001913 від 19.09.2024, та зважаючи на те, що вказані речі мають доказове значення для вказаного кримінального провадження, беручи до уваги наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доведеність необхідності такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне з метою забезпечення збереження речових доказів накласти арешт на вилучене майно.
За таких обставин, клопотання прокурора про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині.
Що стосується накладення арешту вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти в загальній сумі: 32 400 доларів США; 8080 євро; 575 фунтів стерлінгів, слід зазначити наступне.
Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, на правову підставу для звернення з клопотанням прокурор посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, згідно якого арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене під час обшуку майно є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з наданих слідчому судді матеріалів клопотання не вбачається.
Прокурор не навів у клопотанні та не надав жодного належного і допустимого доказу, що вилучене під час обшуку майно дійсно може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, яке здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до п.п. 5, 7, 9, 11 «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України та Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 року за № 51/401/649/471/23/125, факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії. У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об'єкт був виявлений. Усі вилучені предмети, цінності і документи пред'являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об'єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі.
В порушення вищевказаних вимог, виявлені та вилучені під час обшуку грошові кошти жодним чином не ідентифіковані, у протоколі обшуку та, відповідно, у клопотанні про арешт майна відсутні будь-які відомості про їх серійні номери. Додаток до протоколу містить опис вилучених коштів без їх ідентифікації.
Відтак, прокурором також не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 171 КПК України, оскільки зазначено перелік і види майна, що належить арештувати.
Статтею 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Вказане свідчить, що всупереч доводам прокурора, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна і при вказаних обставинах явно порушуватиметься справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як визначено у ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти в загальній сумі: 32 400 доларів США; 8080 євро; 575 фунтів стерлінгів, що були вилучені 16.01.2025 року необхідно відмовити, оскільки слідчим суддею не встановлено яким саме критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, відповідає майно. З наданих слідчому судді матеріалів не вбачається зв'язку між обставинами, які розслідуються у кримінальному провадженні, та майном, на яке накладається арешт з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001913 від 19.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку 16.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на:
- мобільний телефон марки iPhone 12 Pro, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3
- ноутбук марки «ASUS», серійний номер 24MR7NOLP02O98929G із зарядним пристроєм;
- печатку іноземного підприємства з написом «V.B. LN phiba II pino4bam».
Роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому, їх захисникам, законним представникам, іншим власникам або володільцям майна, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, що за їх клопотанням арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим/прокурорм у кримінальному провадженні № 12024000000001913 від 19.09.2024 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1