29.01.2025 Справа № 756/5299/24
Номер справи 756/5299/24
Номер провадження 2/756/353/25
29 січня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -
Позивач через свого представника у квітні 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості та просить стягнути солідарно з останніх на користь позивача за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення заборгованість у розмірі 72 453,61 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 39 732,99 грн, 3% річних у розмірі 8 810,14 грн, витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення до квартири АДРЕСА_1 .
На утриманні у позивача знаходиться вищевказаний будинок, для мешканців якого ним надаються житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідачі отримали від позивача послуги з водопостачання та водовідведення.
Однак, відповідачі за спожиті послуги за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 не сплатили. У зв'язку з чим у них перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 72 453,61 грн.
07 травня 2024 року за вказаним вище позовом відкрито спрощене позовне провадження.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі. Пояснила, що борг за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 72 453,61 грн з'явився у відповідачів за період до 2020 року у зв'язку з несправністю лічильника та відповідно проведеного перерахунку заборгованості.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час та місце повідомлялася належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнавав у зв'язку з тим, що позивачем неправомірно розраховано заборгованість. Пояснив, що відповідачі протягом кожного місяця сплачують за всі житлово-комунальні послуги належним чином та у повному обсязі. Зокрема, в січні 2020 року відповідачі оплатили за житлово-комунальні послуги згідно рахунку-повідомлення на 01.01.2020 від ПрАТ «АК «Київводоканал», у тому числі за водопостачання та водовідведення, а також квартальні внески за обслуговування загальнобудинкового лічильника у розмірі 39,82 грн. У лютому 2020 року в новому рахунку-повідомленні на оплату водопостачання та водовідведення за січень 2020 року сума у розмірі 39,82 грн була занесена як в графу «оплата у 01.2020 року», так і в графу «борг», хоч в попередньому рахунку-повідомленні в цій графі борг був відсутній. До цього місяця всі рахунки були сплачені, про що свідчать рахунки за весь попередній період. Також в рахунку-повідомленні на 01.02.2020 вже в графі «перерахунок» з незрозумілих підстав з?явилась сума у розмірі 72 563,91 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі з огляду на таке.
Суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення до квартири АДРЕСА_1 . Зокрема, як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власником 2/3 частин, а відповідач ОСОБА_1 - 1/3 частини зазначеної квартири.
Статтею 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску. Параметри якості води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача. Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Позивач є постачальником послуг з водопостачання та водовідведення до квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки позивача № 4083/8/8/02-24 від 09.04.2024, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 мають борг за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 72 453,61 грн.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачів, вже станом на 01.01.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають борг перед позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 72 453,61 грн, а також з інфляційних втрат у розмірі 39 732,99 грн та 3% річних у розмірі 8 810,14 грн. Розрахунку та відповідних доказів, які би підтвердили вказаний розрахунок, за який конкретно період у відповідачів утворилася зазначена заборгованість до 01.01.2020, суду не надано.
Натомість, відповідачі надали суду помісячні рахунки-повідомлення від позивача за період з 01.09.2019 по 01.08.2024.
Згідно рахунків-повідомлень позивача з 01.09.2019 по 01.01.2020 та відповідних квитанцій, у відповідачів станом на 01.01.2020 була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення по квартирі АДРЕСА_1 .
Проте, вже у наступному рахунку повідомленні позивача за лютий 2020 року значиться заборгованість відповідачів внаслідок перерахунку по квартирі АДРЕСА_1 за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 72 563,91 грн.
У судовому засіданні представник позивача пояснила, що по квартирі АДРЕСА_2 за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення повинні були проводитися за показаннями квартирних засобів обліку води. Законом України від 22.06.2017 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено обов?язок споживачів щомісячно надавати виконавцю послуг показання квартирних засобів обліку води. Позивач нараховував за середніми показниками. Згідно акту контрольного зняття показників лічильників від 26.12.2019, було зафіксовано фактичні показання. Представник позивача звертає увагу, що споживачами не вірно визначалися обсяги. Відповідно було проведено коригування шляхом донарахування за фактично спожиті послуги. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці. Таким чином, заборгованість виникла після заміни квартирних приладів обліку води після того, як було внесено в облікову базу позивача фактичні показники заміненого засобу обліку холодної води на новий, за які у січні 2020 року було проведено коригування нарахувань шляхом донарахування за фактично спожиті послуги.
Однак, суд акцентує увагу, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, за який конкретно період проведено перерахунок по лічильнику відповідачів. Також не надано доказів, яка складала різниця при перерахунку між фактичними показниками та тими, за які відповідачами сплачувалися грошові кошти за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Окрім того, не надано належних та допустимих доказів, з яких підстав перерахунок проведено саме у січні 2020 року на значну суму 72 563,91 грн, у той час, як зі слів позивача, до вказаного періоду позивач нараховував заборгованість за середніми показниками, яка сплачувалася відповідачами щомісячно належним чином, що також підтверджується відповідними рахунками-повідомленнями та квитанціями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
У ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду у справі № 176/1445/22 виснував, що за відсутності належних та допустимих доказів Верховний Суд вирішив, що сумніви та припущення мають тлумачитися на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, як захист прав споживача, правові відносини останнього з банком фактично не є рівними.
Суд зауважує, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг також є споживчими, відтак тягар доказування у більшій мірі покладається на особу, що надає житлово-комунальні послуги та стверджує про наявність заборгованості споживачів за отримані житлово-комунальні послуги.
Однак, усупереч вищевказаних нормативних положень щодо стандарту доказування позивач не надав належних та допустимих доказів наявності будь-якої заборгованості відповідачів за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення. Перерахунок у січні 2020 року на суму 72 563,91 грн не є доведеним.
Відтак, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону, беручи до уваги вищенаведені та вищевстановлені обставини, суд убачає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 4-5, 12-13, 76-78, 80, 89, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя, - Белоконна І.В.