Номер провадження 2/754/1551/25
Справа №754/16455/24
Іменем України
06 лютого 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Панченко О.М.,
секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та відсотків,
У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі вищевказаним позовом, в якому просить суд: стягнути із ОСОБА_2 відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 778 709,98 грн. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 1 799 740,10 грн. та інфляційні втрати згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі 6 129 829,37 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року у справі № 754/5522/22, було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики в розмірі 668 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 року становить 24 427 824,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 397,40 грн. Рішенням Київського апеляційного суду від 31.05.2023 року у даній справі було змінено рішення Деснянського районного суду м.Києва та викладено його резолютивну частину в іншій редакції: «стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 24 427 824,80 грн., що за курсом НБУ станом на 11 січня 2023 року становить 668 000,00 доларів США. Рішенням Верховного суду України від 13.12.2023 року, рішення Деснянського районного суду м.Києва від 11.01.2023 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишено без змін. У зв'язку із невиконанням обов'язків боржника Позивач має право на одержання від відповідача відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України за весь час користування його коштами, а саме з 03.06.2022 року по 20.11.2024 року становить 11 778 709,98 грн. Розмір інфляційних втрат за весь період прострочення становить - 6 129 829,37 грн. 3% річних за весь період прострочення становить - 1 799 740,10 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22 листопада 2024 року головуючим суддею визначено суддю Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду від 25.11.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 15.01.2025 року, що занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився подав до суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, клопотання та заяв до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року у справі № 754/5522/22, було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики в розмірі 668 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 року становить 24 427 824,80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 397,40 грн.
Рішенням Київського апеляційного суду від 31.05.2023 року у даній справі було змінено рішення Деснянського районного суду м.Києва та викладено його резолютивну частину в іншій редакції: «стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 24 427 824,80 грн., що за курсом НБУ станом на 11 січня 2023 року становить 668 000,00 доларів США.»
Рішенням Верховного суду України від 13.12.2023 року, рішення Деснянського районного суду м.Києва від 11.01.2023 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишено без змін
Так, частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно відповіді приватного виконавця Каращука К.Л. від 26.07.2024 №2222/72139200 вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращука К.Л. перебуває виконавче провадження №72139200 з примусового виконання виконавчого листа №754/5522/22 від 23.06.2023 Деснянського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 24 427 824,80 грн., що за курсом НБУ станом на 11 січня 2023 року становить 668 000,00 дол. США (виконавче провадження відкрито 29.06.2023). В процесі примусового виконання з боржника стягнуто кошти (в тому числі за рахунок реалізації майна боржника) в розмірі 22 745,12 грн. - 08.01.2024 , 184 672,73 грн. - 23.02.2024, 224 036,36 грн. - 02.04.2024. Всього стягнуто кошти в сумі 431 454,21 грн., залишок боргу по виконавчому документу на день надання відповіді становить 23 996 370,59 грн.
Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, інфляційні втрати ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання Відповідачем ОСОБА_2 рішення суду складають 6 129 829,37 грн., а 3 % річних за період з 01 червня 2022 року по 20 листопада 2024 року - 1 799 740,10 грн.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір, згідно ст.1048 ЦК України, визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, із урахуванням вимог ст.1050, 1048, 536 ЦК України позивач має право на одержання від Відповідача відсотків на рівні облікової ставки НБУ за весь час користування його коштами.
Відтак згідно розрахунку Позивача сума відсотків передбачених ст.536 ЦК України за період користування коштами з 03.06.2022 року по 20.11.2024 становить - 11 778 709,98 грн.
Спір між сторонами виник з приводу стягнення інфляційних втрат, 3 % відсотків річних та відсотків за користування коштами за несвоєчасне виконання рішення суду.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Так, Верховний Суд вказав, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на будь-які грошові зобов'язання, незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі і на ті, які виникли у зв'язку із заподіянням шкоди.
Стаття 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строку розрахунків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року, справа № 910/11249/17.
Отже, з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання зі сплати коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги, що грошове зобов'язання яке виникло між сторонами не є договірним, законом не визначено іншого розміру процентів, у позивача в силу ст. 625 ЦПК України наявне право нарахування інфляційних втрат та 3-х % річних за період з дня виникнення грошового зобов'язання (01 червня 2022 року) по день, що передує дню виконання зобов'язання (20 листопада 2024 року).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що виходячи з загальної суми простроченого грошового зобов'язання відсотки за користування грошовими коштами становлять - 11 778 709,98 грн.; інфляційні втрати становлять - 6 129 829,37 грн., а 3 % річних 1 799 740,10 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
З огляду на наведене, суд повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані докази, приходить до переконання, що зі ОСОБА_2 за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року у справі № 754/5522/22, підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 відсотки за користування грошовими коштами - 11 778 709,98 грн.; інфляційні втрати - 6 129 829,37 грн., а також 3 % річних - 1 799 740,10 грн., а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 15 140,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та відсотків, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) : відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 778 709,98 грн. (одинадцять мільйонів сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот дев'ять грн. 98 коп.); 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі - 1 799 740,10 грн. ( один мільйон сімсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сорок грн. 10 коп.); інфляційні втрати згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі 6 129 829,37 грн. (шість мільйонів сто двадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять грн. 37 коп.)
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 140,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2025 р. у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко