Справа № 752/15176/24
Провадження № 2/752/1833/25
Іменем України
30 січня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,
у місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , стягнення аліментів, -
14.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, яким позивалась до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року, з урахуванням виправлень описки, виправлених ухвалою суду від 02.07.2024 року роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Виділено зі справи №752/12878/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів і передано для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу роз'єднані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відкрито 19.08.2024 року з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що вона та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 25.04.2009 року, який було розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року.
Від сумісного подружнього проживання з відповідачем мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після широкомасштабного наступу та агресії російської федерації проти України позивачка разом із дітьми евакуювалися з міста Маріуполя до міста Києва де проживають й наразі. Відповідач ОСОБА_2 , який є громадянином України за власним бажанням залишився в Маріуполі.
Діти постійно проживають з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Весь тягар щодо утримання дітей та догляду за дітьми лежить на ній, а відповідач не приймає участі в добровільному порядку.
З лютого 2024 року вона не має доступу до банківської картки відповідача на яку останній перераховував кошти на утримання дітей виключно з власних міркувань. Наразі вона не може продовжувати випрошувати у відповідача грошові кошти на утримання дітей, останній має такі ж обов'язки по утриманню дітей та їх вихованню.
Враховуючи зазначені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача з моменту звернення до суду з позовом і до досягнення дітьми повноліття.
У судове засідання сторони у справі не з'явилися.
Позивачка ОСОБА_1 просила розглянути справу за її відсутності, заявлені позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у спосіб передбачений правилами частини 11 ситатті128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Дослідивши докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення аліментів із ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 11.06.2012 року вступили до шлюбу, який було розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року.
Сторони у справі є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після широкомасштабного наступу та агресії російської федерації проти України позивачка разом із дітьми евакуювалися з міста Маріуполя до міста Києва, перебувають на обліку, як внутрішньо переміщені особи, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_5 за власним бажанням залишився у місті Маріуполі.
Звертаючись до суду з позовом, про стягнення аліментів, відповідачка ОСОБА_1 , стверджувала, що з моменту її евакуації разом із дітьми з міста Маріуполя діти проживають постійно з нею, відповідач не надає у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дітей, з цього ж часу тягар утримання дітей вона несе самостійно.
За відсутності відповідача та його ж відзиву на позов суд позбавлений можливості перевірити зазначені позивачкою ОСОБА_1 підстави для її позову про стягнення аліментів із ОСОБА_2 .
Наразі, судом встановлено, що відповідальність за виховання та утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покладено на їх матір ОСОБА_1 , а відтак остання має право на отримання матеріальної допомоги від батька дітей, відповідача у справі, на їх утримання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (ч. 2 с. 182 Сімейного кодексу України).
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей слід враховувати, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача.
Суд приймає до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, має можливість бути працевлаштованим та мати доходи і можливість виконувати батьківський обов'язокк щодо утримання дітей.
У суду відсутня будь-яка інформація про наявність у відповідача аліментних зобов'язань перед іншими особами та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
При визначені розміру аліментів судом враховуються обставини, що передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України та норми статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", відповідно до якого для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 2563 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Так, з 1 січня 2025 року мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком до 6 років становить 2 563, 00 грн., а на дитину віком від 6 до 18 років - 3 196,00 грн..
Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Позивачка просить стягнути аліменти у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, вважає, що саме такий розмір аліментів надасть можливість забезпечити належне утримання їх спільних із відповідачем дітей.
На думку суду, при вирішенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, які перебувають у періоді фізичного росту та психологічного розвитку, а також з урахуванням відсутності заперечень щодо отримання інших доходів, суд вважає за можливе при визначені розміру аліментів застосувати правила ч.5 ст.183 СК України.
Відповідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши надані у справі докази, з огляду на те, що відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя, враховуючи встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років та від 6 до 18 років в Україні, а також вимогу позивачки щодо стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачки, та стягувати зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти таких прожиткових мінімумів на кожну дитину щомісячно, починаючи з 06.03.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Питання судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43,141,150,164,166,180,182, 189,244 Сімейного кодексу України, ст. 60 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141,258-260,280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , стягнення аліментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - село Кальчак, Володарського району, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти таких прожиткових мінімумів на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14 червня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - село Кальчак, Володарського району, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Г. Плахотнюк