Справа № 752/25040/21
Провадження № 2/752/301/25
іменем України
23 січня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування,-
у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ПАТ СК «Інтер-Поліс» на його користь залишок страхового відшкодування згідно з полісом № АР617999 в розмірі 21 585,09 грн; стягнути із ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням (грошовий вираз коефіцієнта фізичного зносу складових частин пошкодженого транспортного засобу), в розмірі 17 659,16 грн, витрати на оплату автотоварознавчого дослідження 3 500,00 грн і моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11.04.2021 року в м. Вишгороді Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням і транспортного засобу Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2021 року в справі № 363/1618/21 винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 зауважує, що на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПАТ СК «Інтер-Поліс» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР617999.
Також позивач вказує, що з метою визначення розміру завданої майнової шкоди від звернувся до СПД «Щербатий А.А.» та згідно із звітом № 118/21 від 28.05.2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 47 133,22 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 29 474,06 грн, однак 04.06.2021 року страховиком ОСОБА_2 здійснено перерахування страхового відшкодування лише в розмірі 7 888,97 грн.
ОСОБА_1 зазначає, що несплачене страхове відшкодування згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР617999, яке підлягає стягненню з ПАТ СК «Інтер-Поліс» становить 21 585,09 грн і розраховується, як різниця між розміром завданої майнової шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (29 474,06 грн) та виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування (7 888,97 грн).
Крім того, позивач вказує, що з винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація вартості фізичного зносу складових частин транспортного засобу в розмірі 17 659,16 грн, що розраховується як різниця між розміром завданої майнової шкоди (47 133,22 грн) та розміром завданої майнової шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (29 474,06 грн).
Також ОСОБА_1 додав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому завдано душевних страждань в зв'язку з пошкодженням належного йому автомобіля.
В зв'язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою від 18.10.2021 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (т. 1, а.с. 46-47).
30.11.2021 року до суду від відповідача ПАТ СК «Інтер-Поліс» надійшов відзив на вказану позовну заяву в якому представник ОСОБА_3 просить у задоволенні позову до ПАТ СК «Інтер-Поліс» відмовити, посилаючись на те, що відповідно до проведеного огляду транспортного засобу позивача аварійним комісаром ПАТ СК «Інтер-Поліс» складено Звіт № 3711 від 28.04.2021 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 8 914,69 грн; за вирахуванням суми ПДВ позивачу виплачене страхове відшкодування в розмірі 7 888,97 грн, що відповідає вимогам законодавства; на момент огляду належного позивачу автомобіля представником ПАТ СК «Інтер-Поліс» не було виявлено пошкоджень, які потребували заміни бампера, капота внаслідок чого збільшились ремонтні роботи та роботи з фарбування пошкодженого транспортного засобу та позивач не заперечував щодо виявлених пошкоджень(т. 1, а.с. 54-58).
20.12.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ПАТ СК «Інтер-Поліс» на вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_4 вказує, що за наявності в матеріалах справи двох протилежних за змістом звітів, є необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи (т. 1, а.с. 92-93, 93 зворот).
Ухвалою суду від 25.01.2022 року в указаній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу (т. 1, а.с. 108-110).
Ухвалою суду від 04.07.2022 року в зв'язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів поновлено провадження у цій справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленням сторін (т. 1, а.с. 118).
09.11.2022 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що покладення на нього, як особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність додаткових обов'язків у разі не перевищення ліміту відповідальності є порушенням законодавства про обов'язкове страхування; належний ОСОБА_1 автомобіль мав пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді попереднім власником, тому застосований у звіті позивача коефіцієнт фізичного зносу «1» при визначенні суми збитків не може відповідати дійсній ринковій вартості цього транспортного засобу, а позивач намагається покласти на відповідачів витрати за пошкодження, що не пов'язані із вказаною дорожньо-транспортною пригодою (т. 1, а.с. 164-172).
Ухвалою суду від 13.02.2024 року в цій справі повторно призначено судову автотоварознавчу експертизу (т. 2, а.с. 14-16).
Ухвалою суду від 18.04.2024 року в зв'язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, уточнення питання та залучення експерта іншої спеціалізації поновлено провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленням сторін (т. 2, а.с. 24-25).
Ухвалою суду від 20.08.2024 року в справі втретє призначено судову автотоварознавчу експертизу (т. 2, а.с. 61-64).
Ухвалою суду від 14.10.2024 року в зв'язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та залучення експерта іншої спеціалізації поновлено провадження у вказаній цивільній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т. 2, а.с. 75-76).
Станом на 23.01.2025 року від сторони позивача додаткові матеріали, питання про необхідність надання яких неодноразово ставилося експертом до суду не надходили.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, про день час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачу належить автомобіль Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 81).
11.04.2021 року о 21 годині 30 хвилин в Київській області, м. Вишгород, по алеї Поташника, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований позаду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2021 року в справі № 363/1618/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП (т.1, а.с. 6-6 зворот).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 34 Закону визначено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Після дорожньо-транспортної пригоди, 21.04.2021 року експертом проведено огляд пошкодженого транспортного засобу автомобіля Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , яким здійснено перелік назв деталей та опис пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, що сталося 11.04.2021 року (т. 1, а.с. 68-68 зворот).
Відповідно до Звіту № 3711від 21.04.2021 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складеного ФОП ОСОБА_5 на замовлення ПАТ СК «Інтер-Поліс», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, становить 8 914,69 грн (т. 1, а.с. 62-66, 66 зворот).
Згідно із страховим актом № 648/3711/59/21 від 04.06.2021 року за договором (полісом) страхування ОСЦПВВНТЗ № АР-0617999 від 03.08.2020 року, загальна сума страхового відшкодування становить 7 888,97 грн (т. 1, а.с. 84).
Також сторонами визнається та не заперечується, що позивачу виплачено страхове відшкодування згідно вказаного страхового акта, в розмірі 7 888,97 грн (т.1, а.с. 86).
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що страховою компанією на підставі протоколу (акта) огляду транспортного засобу від 21.04.2021 року здійснено виплату страхового відшкодування, а отже, страхова компанія виконала домовленість щодо визначення розміру і способу виплати страхового відшкодування передбаченому п. 36.2 ст. 36 Закону.
Отже, позивач скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав страхове відшкодування, а ПАТ СК «Інтер-Поліс» забезпечило реалізацію права власника пошкодженого автомобіля на отримання страхового відшкодування.
Однак, позивачем самостійно здійснено замовлення оцінки вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 .
Так, відповідно до Звіту про оцінку № 118/21 від 28.05.2021 року автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, виконаного на замовлення ОСОБА_1 СПД « ОСОБА_6 », вартість відновлювального ремонту становить 47 133,22 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 29 474,06 грн (т. 1, а.с. 10-18).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 року в справі № 301/1075/15-ц дійшов висновку, що якщо страхова компанія у передбачений законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, то особа, якій заподіяно збитки (позивач) не набуває правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди.
Отже, з огляду на положення ст. 34 Закону та правові висновки Верховного Суду, а також, враховуючи, що страховик вчасно направив свого представника для визначення розміру збитків, то у позивача були відсутні підстави для самостійного залучення оцінювача СПД «Щербатий А.А.».
Враховуючи викладене, Звіт про оцінку № 118/21 від 28.05.2021 року автотоварознавчого дослідження транспортного засобу не може бути прийнятий судом до уваги.
Крім того, наданий позивачем Звіт про оцінку № 118/21 від 28.05.2021 року, не враховує вимоги нормативно-правових актів з оцінки майна.
Зокрема, згідно п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 p., виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
В порушення вказаної норми, виклик представника ПАТ СК «Інтер-Поліс» та винної особи ОСОБА_2 на огляд оцінювачем СПД « ОСОБА_6 ». пошкодженого автомобіля - не здійснювався, однак в акті (протоколі) технічного огляду транспортного засобу (ТЗ) від 14.05.2021 року зафіксовані нові (інші) пошкодження, ніж ті, які вказані самим ОСОБА_1 у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, поданому ним 12.04.2021 року(т. 1, а.с. 9-9 зворот, 59-60).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, суд зазначає, що не дивлячись на неодноразове призначення судом автотоварознавчої експертизи для визначення розміру відновлюваного ремонту транспортного засобу Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та складників з ПДВ, в зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 11.04.2021 року, станом на дату ДТП, її не вдалося провести, в зв'язку ненаданням стороною позивача додаткових матеріалів - фотозображень автомобіля Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , з можливістю його ідентифікації, визначенням фактичного пробігу, дійсного технічного й експлуатаційного стану до настання ДТП, а також встановленням всіх пошкоджених складових та розмірів і характеру отриманих пошкоджень як зовнішніх, так і внутрішніх, а судом з'ясовано, що станом на 24.03.2020 року, тобто майже за рік до вказаної дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль Audi А4, д.н.з. НОМЕР_1 , уже мав механічні пошкодження, а в акті огляду транспортного засобу № 3711 (дефектна відомість) зафіксовані пошкодження (факт попереднього відновлювального ремонту), що не пов'язані з ДТП (т. 1, а.с. 173-176, 68-68 зворот).
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ПАТ СК «Інтер-Поліс» залишку страхового відшкодування згідно з полісом № АР617999 в розмірі 21 585,09 грн, і стягнення із ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням (грошовий вираз коефіцієнта фізичного зносу складових частин пошкодженого транспортного засобу), в розмірі 17 659,16 грн, не підлягають задоволенню.
В зв'язку із цим, правових підстав для відшкодування витрат позивача на проведення оцінки матеріального збитку в розмірі 3500,00 грн також немає, адже ці вимоги є похідними від вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП, а як зазначено вище, в частині заявлених на його підставі позовних вимог судом відмовлено та Звіт про оцінку № 118/21 від 28.05.2021 року не враховано як доказ.
Поряд із цим, позивачем ставиться питання про компенсацію завданої моральної шкоди, яку останній оцінює в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує, що дійсно майно позивача пошкоджене внаслідок ДТП, однак доказів того, що внаслідок такого пошкодження автомобіля позивач переніс сильні душевні страждання, які можна було б оцінити в 10 000,00 грн, не наведено.
При цьому, суд, вважає, достатнім стягнення на користь позивача компенсації завданої моральної шкоди, в розмірі 1500,00 грн, адже належний ОСОБА_7 транспортний засіб зазнав незначний механічних пошкоджень у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди своїм ходом, а розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року в справі № 752/17832/14-ц).
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.
При подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 1 903,20 грн.
Таким чином, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог і лише в частині відшкодування моральної шкоди, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат сума сплаченого судового збору в розмірі 57,10 грн.
Також позивачем ставиться питання про стягнення витрат, витрачених на отримання консультації та підготування позовної заяви в розмірі 4 000,00 грн.
При цьому, на підтвердження понесення вказаних витрат за надані юридичні послуги позивачем надано копію Договору № 217/21 про надання юридичних послуг від 08.06.2021 року, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_8 ; квитанцію від 08.06.2021 року про оплату ФОП ОСОБА_8 за надані послуги за Договором № 217/21 від 08.06.2021 року 4 000,00 грн; акт № 217/21 приймання-передачі наданих юридичних послуг (Додаток № 1 до Договору № 217/21 про надання юридичних послуг від 08.06.2021 року), підписаний замовником ОСОБА_1 і виконавцем ФОП ОСОБА_8 (а.с. 36-36 зворот, 37, 38).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
У ч. 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4 зазначеного Закону).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19).
Відомості про Блізнєцова Д.Є. в Єдиному реєстрі адвокатів України (посилання https://erau.unba.org.ua/?surname=%D0%91%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%94%D1%86%D0%BE%D0%B2+&firstname=%D0%94%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81&middlename=%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&addation%5Bprobono%5D=0&addation%5Bmilitary_probono%5D=0&foreigner=0&addation%5Bfree_legal_assistance%5D=0), відсутні.
Відповідних доказів щодо наявності в ОСОБА_8 права на зайняття адвокатською діяльністю також не містять і матеріали справи.
Таким чином, правових підстав для відшкодування позивачу 4 000,00 грн в якості наданих ФОП ОСОБА_8 юридичних послуг, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн (одну тисячу п'ятсот гривень 00 копійок) компенсації завданої моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 57,10 грн (п'ятдесят сім гривень 10 копійок).
Відомості про сторін у справі:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
відповідач: Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Інтер-Поліс», код ЄДРПОУ 19350062, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 69, м. Київ, 01033;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко