Справа № 711/6/25
Номер провадження 1-кп/711/252/25
06 лютого 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330001487 від 24.12.2024, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно працюючого ФОП « ОСОБА_6 », який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, у лікарів - нарколога, психіатра на обліку не перебуває, не є особою з інвалідністю, депутатом, учасником АТО (ООС), учасником бойових дій не являється, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
ОСОБА_5 , в невстановлений період часу та місці придбав, шляхом знахідки одне упакування червоного кольору в якому знаходився один полімерний пакетик із вмістом кристалічної речовини.
Знайдене одне упакування червоного кольору, в якому знаходився один полімерний пакетик із вмістом кристалічної речовини ОСОБА_5 за раптовим виниклим умислом на незаконне зберігання психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно, незаконно, без мети збуту, зберігав при собі з метою подальшого особистого вживання.
У подальшому, ОСОБА_5 24.12.2024, близько 11 год. 05 хв., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. 14-го Грудня, поблизу буд. № 19, зупинений працівниками поліції, де під час спілкування повідомив, що має при собі заборонені до обігу речовини, та по прибуттю працівників слідчо - оперативної групи Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, у присутності двох понятих, в ході проведення затримання в порядку ст. 2982 КПК України, самостійно та добровільно видав працівникам поліції, діставши з лівої внутрішньої кишені куртки одне упакування червоного кольору, при відкритті якого виявлено один полімерний пакетик з вмістом кристалічної речовини, що відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів СЕ-19/124-24/18296-НЗПРАП від 26.12.2024, кристалічна речовина бежевого кольору, яка надана на експертизу, містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон). Маса 4-ММС (4-метилметкатинону) становить 0.624 г., яку останній знайшов та зберігав для власного вживання, без мети збуту.
Дії ОСОБА_5 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини, без мети збуту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчиненого ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що він не пам'ятає час та де саме знайшов одне упакування червоного кольору, в якому знаходився один полімерний пакетик з кристалічною речовиною. Він зберігав його у лівій кишені куртки, для власного вживання, без мети збуту. 24.12.2024 його зупинили поліцейські для перевірки документів, яким він повідомив, що зберігає при собі заборонені речовини, а саме 4-ММС (4-метилметкатинон). Він видав все добровільно.
У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Після його викриття він зробив належні висновки. Готовий нести відповідальність за вчинене. Він офіційно працевлаштований, має постійний дохід.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ознаками кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, неодружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, офіційно працевлаштований та має постійний дохід, не перебуває під наглядом у лікаря нарколога КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», у лікаря психіатра в м.Черкаси на обліку не перебуває, характеризується посередньо, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.
В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке повністю викривають його у вчинені кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачався за вчинене, що свідчить про його щире каяття, готовність стати на шлях виправлення підтверджується тим, що він повністю змінив свої погляди на життя.
З урахуванням наведеного, враховуючи дані про особу винного, обставин, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого дають підстави суду вважати, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти, призначивши йому покарання відповідно до вимог ст.50 КК України за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
Керуючись ст.ст.7, 100, 118-124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази по кримінальному провадженню: - один полімерний пакетик з вмістом кристалічної речовини бежевого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон), масою 0.624 грама, який поміщено до сейф пакету НПУ ICR CRI 1190467, які передано на відповідальне зберігання до камери схову при Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням експертизи № СЕ-19/124-24/18296-НЗПРАП від 26.12.2024, яка згідно довідки складає 1 591 грн 80 копійок.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1