Справа №752/18102/24
Провадження № 2/752/6765/24
Іменем України
25.10.2024 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
1.Описова частина
У серпні 2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №103877466 від 02.09.2021 у розмірі 72 635,00 грн. Понесені судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
1.1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №103877466, відповідно до умов якого відповідачу були надані кошти в позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, в сумі 12 000,00 грн., строком на 30 днів шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання виконало в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання перед товариством не виконав.
17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 17/12-202162, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача.
Сума заборгованості відповідача становить 89 436,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 77 436,00 грн.
Ураховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач зменшив суму заборгованості з 89 436,00 грн до 72 635,00 грн, зменшивши суму нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги.
Товариством було направлено відповідачу письмову претензію щодо добровільного врегулювання спору та надано термін для погашення заборгованості, однак, відповідачем вказана претензія була проігнорована - заборгованість станом на дату звернення до суду не була погашена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
1.2. Стислий виклад позиції учасників справи
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.
1.3. Заяви, клопотання учасників справи
Заяви та клопотання відповідачем не подавалися.
1.4.Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя С. О. Чекулаєв.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 02.09.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 103877466, відповідно до якого відповідачу були надані кошти в позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, в сумі 12 000,00 грн, строком на 30 днів, проценти за користування кредитом 36,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2., 2.3 Договору.
ТОВ «Мілоан» зі свого боку зобов'язання виконало, перерахувавши на картку відповідача кошти в розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №95419457 від 10.03.2023.
Судом встановлено, що договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі шляхом його підписання 02.09.2021 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором R83458, моб номер телефону НОМЕР_1 .
17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором договір про надання споживчого кредиту № 103877466 від 02.09.2021.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором договір про надання споживчого кредиту № 103877466 від 02.09.2021.
2.2. Застосовані норми права
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
2.3. Мотиви, з яких виходить суд
ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого останній отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений безпосередньо позичальником.
Договір від 02.09.2021 було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання споживчого кредиту № 103877466 від 02.09.2021 прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір про надання споживчого кредиту № 103877466 від 02.09.2021 був підписаний позичальником ОСОБА_1 .
Крім того, договір про надання споживчого кредиту № 103877466 від 02.09.2021 відповідачем не оспорений.
Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з усіма їх умовами і погодився укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 порушено умови укладеного нею договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 89 436,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 77 436,00 грн., заборгованість за комісією - 0,00 грн.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з урахуванням принципу розумності, співмірності та пропорційності зменшило розмір заборгованості відповідача з 89 436,00 грн до 72 635,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 60 635,00 грн., заборгованість за комісією - 0,00 грн.
Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.
Презумпція правомірності Договорів факторингу № 17/12-12-2021-62 від 17.12.2021 та №10-01/2023 від 10.01.2023 відповідачем не спростована, відтак, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є новим кредитором у зобов'язанні.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зареєстровано як юридична особа, про що свідчить виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Свої зобов'язання зі сплати заборгованості ОСОБА_1 не виконав, кошти не повернув.
Доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надала.
Письмову претензію позивача щодо добровільного врегулювання спору проігнорував.
Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем розміру заборгованості відповідач не надала.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, а також те, що згідно з розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором, яку відповідач мав повернути кредитору, але такого повернення не здійснив, суд приходить до висновку, що заборгованість за зазначеним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому Товариством розмірі.
3. Висновки суду
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 103877466 від 02.09.2021, що становить 72 635,00 грн.
4.Судові витрати
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується: договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеним між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-листом АО «Лігал Ассістанс», заявкою ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про надання юридичної допомоги № 382 від 30.07.2024, з якої вбачається, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатське об'єднання погодили надання юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з боржника; витягом з Акта № 1 про надання юридичної допомоги, від 06.08.2024 по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 (усна консультація з вивченням документів - 4 000,00 грн, підготовка пропозицій 1000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12 000,00 грн), копією платіжної інструкції № 0454010000 від 13.08.2024 про сплату за надання правової допомоги згідно договору у розмірі 136 000,00 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі суд вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, що відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором про надання фінансових послуг №103877466 від 02.09.2021 у розмірі 72 635 (сімдесят дві тисячі шістсот тридцять п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000, 00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 05.11.2024.
Суддя С. О. Чекулаєв