04 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1678/24 пров. № А/857/24394/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, ухвалене суддею Шумей М.В. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 300/1678/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
10 березня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії за віком № 091630008791 від 04.02.2022;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням заробітної плати згідно довідок: № С-864/4, від 31.08.2021 за період роботи з 01.03.1997 по 31.01.1999; № С-864/7 від 31.08.2021 за період роботи з 01.01.1999 по 31.03.2002; № 37 від 12.02.2009 за період роботи з 01.03.2002 по 31.12.2008; довідки про заробіток за період роботи з 01.01.2009 по 31.05.2009 та з 01.08.2010 по 30.06.2011, виданої ТОВ «Новоуральська промислова компанія»; № 07/22 від 10.01.2022 за період роботи з 01.01.2014 по 31.10.2014;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити перераховану пенсію з врахуванням фактично виплачених сум з 26.10.2021.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційних скаргах. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зокрема, містить доводи, що з урахуванням вимог ч.3 ст.44, ч. 3 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005, органи ПФ мають право перевіряти обґрунтованість видачі, зокрема, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у такій довідці. Згідно доводів скаржника, як законодавством України, так і законодавством рф, обов'язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до пенсійного органу рф. Зазначає, що саме по собі зарахування періодів роботи на території рф не може слугувати підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в пенсійний фонд рф, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати. Відповідач не заперечує, що неможливість проведення перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язано із волею позивача, однак така обставина не означає, що відповідач має беззаперечно враховувати при призначенні пенсії довідки, які не підтверджуються жодними первинними документами та містять сумнівні відомості.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зводяться до передчасності заявлених позивачем до цього пенсійного органу вимог.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та відзиву позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком по досягненню 60 років.
Позивач, звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про надання інформації від 02.02.2023 після того як дізнався на усному прийомі у співробітника пенсійного органу, що основний розмір його пенсії складає 1546 гривень (враховуючи доплату для встановлення мінімального розміру пенсії на 2023 позивач отримує 2093 грн), щоб дізнатися, чому не зараховані документи, підтверджуючі його заробіток в період роботи починаючи з 1997 рік по 2014 рік, які були подані разом з заявою про призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслало позивачу лист від 28.02.2023 та копію рішення про відмову в перерахунку, де Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області своїм рішенням №091630008791 від 04.02.2022 відмовив позивачу в перерахунку пенсії в зв'язку з відсутністю первинних документів про заробітну плату, для підтвердження їх достовірності, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, вважаючи рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії протиправним, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на пенсійне забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у довідках про заробітну плату, які видані підприємствами (архівними установами) російської федерації, зазначені номери реєстрації довідок, дати видачі, посилання на первинні документи, на підставі яких вони видані, довідки підписані, завірені печаткою та відображають інформацію про заробітну плату для обчислення пенсії, також надані позивачем довідки не містять виправлень чи розбіжностей. Відтак, суд виснував, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не враховано під час нарахування пенсії позивачу надані ним довідки про заробітну плату. При цьому суд зазначив, що з'ясування відповідності розміру заробітної плати, зазначеної в довідці, має бути перевірено, якщо є на це очевидні підстави і саме управлінням Пенсійного фонду. Відсутність первинних документів або відсутність доступу до підприємства не є безумовною підставою для відмови у перерахунку пенсії, оскільки не підтверджує невідповідності заробітної плати за вказаний період.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Спірні правовідносин регулюються приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Статтею 40 зазначеного Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005.
Підпунктом 3 п.2.1 розділу II цього Порядку визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з п.2.10 розділу II зазначеного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 24.04.2018 у справі № 686/6278/17, від 12.06.2019 у справі №752/21038/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а.
Встановлено, що записами трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджується, зо ОСОБА_1 в період з 28.03.1997 по 11.01.1999, 12.01.1999 по 12.02.2002, з 01.01.2009 по 31.05.2009, з 12.08.2010 по 31.07.2011 та з 20.01.2014 по 03.10.2014 працював в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі.
Позивачем надано до органів Пенсійного фонду України документи, щодо підтвердження заробітку:
- довідка № С-864/4, від 31.08.2021 видана Архівним відділом адміністрації м. Когалим за період роботи з 01.03.1997 по 31.01.1999;
- довідка С-864/7 від 31.08.2021 видана Архівним відділом адміністрації м. Когалим за період роботи з 01.01.1999 по 31.03.2002;
- довідка № 37 від 12.02.2009 р. видана ТОВ «Новоуральська промислова компанія» за період роботи з 01.03.2002 по 31.12.2008; - довідка про заробіток за період роботи з січня 2009 року по травень 2009 року та з серпня 2010 року по червень 2011 року, видана ТОВ «Новоуральська промислова компанія»;
- довідка № 07/22 від 10.01.2022, видана ТОВ «Поларіс» за період роботи з 01.01.2014 по 31.10.2014;
- відомість про сплату страхових внесків індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 14.09.2021;
- довідки про доходи фізичної особи видані пенсійним органом російської федерації за 2004, 2005, 2006, 2009, 2010, 2011, 2014 роки;
- підтвердження від пенсійного органу російської федерації про сплату страхових внесків ТОВ «Поларіс» за період 20.01.2014 по 03.10.2014 в повному обсязі;
- довідку № С-864/8 від 31.08.2021 про підтвердження діяльності «УкрСібнафтагазбуд» на території міста Когалима;
- особову картку форми Т-2;
- довідки підтверджуючі стаж в ТОВ «Новоуральська промислова компанія», будівельно-торговій компанії «ЛУКТУР», ТОВ «Північ-Нафтогазбуд».
Скаржниками не наведено аргументів щодо неправильності оформлення довідок, наданих позивачем.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійого фонду України №22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
-ідентифікує заявника (його представника);
-надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
-реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
-уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
-проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
-з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
-повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
-сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
-надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
-повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
-видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
-повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на зазначене, у розглядуваному випадку саме органи ПФ України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.
Щодо доводів пенсійного органу про неможливість зарахування вказаної у довідках заробітної плати з огляду на необхідність підтвердження належними доказами здійснення відповідних відрахувань із заробітної плати в пенсійний фонд рф, а також утримання відповідних податків, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст.56 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XII) до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У ст.1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:
-пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
-страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдини-й внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Поряд з цим, за змістом ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації...
Згідно зі ст.12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).
Статтею 7 Угоди від 14.01.1993 визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі №345/9/17.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві, зареєстрованому на території рф, після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
В розумінні ст.2 федерального закону рф № 173-фз від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в російській федерації» страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду рф, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.10 цього федерального закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації.
З вищезазначеного слідує, що законодавством України, так і законодавством рф, передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Тому покликання пенсійного органу на непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем є необґрунтованим, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Водночас, будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів рф саме з вини позивача суду не надано.
Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у спірних архівних довідках, тому під час обчислення розміру пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані у таких довідках періоди роботи, що передбачено ч.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Отже, рішення органу пенсійного фонду про відмову у перерахунку пенсії не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком його скасування.
Щодо обраного судом способу захисту порушеного права позивача на перерахунок пенсії шляхом визначення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зобов'язання вчинити певні дії суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов'язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.
Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб'єктом владних повноважень, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право чи стосуються його інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
З огляду на положення статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.
Згідно згаданих норм такі повноваження суд реалізує в разі встановлення факту порушення прав, свобод та інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який б гарантував повний захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України для оцінювання рішення (дій/ бездіяльності), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
В свою чергу, за приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Визначення Головному управлінню Пенсійного фонду в Хмельницькій області зобов'язання здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням заробітної плати, визначеної спірними довідками, а Головному управлінню Пенсійного фонду в Івано-Франківській області - вчинити кореспондуючі праву позивача на належне пенсійне забезпечення дії є ефективним способом відновлення порушених прав позивача.
Оцінюючи доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційних скарг не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 300/1678/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний