04 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4927/24 пров. № А/857/24760/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку суддею Костюкевичем С.Ф.) у справі № 140/4927/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» до Волинської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Далет Брок», про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текман» (далі - ТОВ «Текман», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови Волинської митниці підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів; зобов'язання підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за митною декларацією (далі - МД) № 23UA205030002491U3 від 22.02.2023 - 42 419,58 грн, та за МД № 23UA205030004261U2 від 20.03.2023 - 19 154,63 грн та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ “АБ “Південний», МФО 328209.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позов задоволено.
05.09.2024 ТОВ «Текман» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та просило стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Відповідач подавав заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу. Вказував, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем, явно завищений та не співмірний з обсягом наданих адвокатом послуг.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
У задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погодившись із цим додатковим рішенням, його оскаржила Волинська митниця, вважаючи, що таке є незаконним та прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просила скасувати оскаржуване додаткове рішення і ухвалити нове, яким відмовити у стягненні судових витрат у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт.
Також зазначає, що зважаючи на положення ч. 7 ст. 139 КАС України, що за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду, тому вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно залишити без розгляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.
Вказує, що витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами. Суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 3000 грн, застосовуючи принцип співмірності. Таким чином, спростовуються доводи відповідача про те, що судом не аналізувалось питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частинами першою, третьою, четвертою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивач до закінчення судових дебатів у справі в суді першої інстанції заяви про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу не подавав.
Проте, колегія суддів зазначає, що судові дебати не проводяться при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, через що позивач не мав змоги подати будь-які докази або заяви щодо судових витрат, при розгляді цієї справи, оскільки судові дебати не проводилися.
Разом з тим, з матеріалів справи видно, що у тексті позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь всі понесені судові витрати у справі, в тому числі на правову допомогу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заява позивача про стягнення витрат на правову допомогу з відповідними доказами подана до суду 05.09.2024, тобто в межах визначеного законом п'ятиденного строку, з моменту прийняття рішення 03.09.2024.
Враховуючи наведене та те, що Кодексом адміністративного судочинства України не визначено порядок подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справах, які розглядаються у спрощеному провадженні в порядку письмового провадження без виклику сторін, колегія судів дійшла висновку про те, що позивачем були вчинені достатні дії та в належний строк для подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 07.07.2023, укладений між ТОВ «Текман» (далі - Клієнт) та адвокатом Гладкою А. В. (далі - Адвокат); акт виконаних робіт від 30.08.2024.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 07.07.2023 (далі - Договір) Клієнт в порядку і на умовах, визначених цим Договором, надає завдання, а Адвокат бере на себе зобов'язання відповідно до завдання Клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів Клієнта. Як передбачено пунктом 3.2 вказаного Договору вартість послуг, передбачених п. 1.1. Договору, узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду до цього Договору.
Додатковою угодою № 1 від 01.12.2023 до Договору (далі - Додаткова угода) сторони погодили, що предметом Додаткової угоди є надання Адвокатом для Клієнта правової допомоги у справі за позовом ТОВ «Текман» до Волинської митниці про визнання протиправною відмови Волинської митниці підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів; зобов'язання підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за МД №23UA205030002491U3 від 22.02.2023 - 42 419,58 грн, та № 23UA205030004261U2 від 20.03.2023 - 19 154,63 грн і подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ “АБ “Південний», МФО 328209 в судах першої та апеляційної інстанцій. На умовах п. 4.1 Договору сторони домовилася, що вартість послуг Адвоката за ведення цієї справи в суді першої інстанції складатиме 5000,00 грн. за надання Адвокатом для Клієнта правової допомоги щодо підготовки та подання позову. Вартість послуг може переглядатися в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судових засіданнях), що зазначається у акті приймання - передачі послуг. На умовах Додаткової угоди № 1 від 01.12.2023 сторони домовилися, що Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 90 календарних днів з дня підписання Сторонами Додаткової угоди.
З акта виконаних робіт від 30.08.2024 за договором про надання правової допомоги від 07.07.2024 видно, що адвокат Гладка А. В. надала позивачу такі послуги з надання правничої допомоги: підготовка та подання адміністративного позову - 4000,00 грн, підготовка та подання відповіді на відзив - 1000,00 грн, а загалом - 5 000,00 грн.
Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не подав доказів повної фактичної оплати правничої допомоги, проте суд з урахуванням правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 (справа № 686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) та ін., виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як видно з матеріалів справи, відповідач подавав заперечення щодо відшкодування витрат.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції врахував предмет спору, значення справи для сторін, та конкретні обставини справи, яка не є складною, та сформовану судову практику, суть виконаних послуг, зокрема, відсутність юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), суд вважав, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, при цьому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 3000,00 грн, застосовуючи принцип співмірності.
Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат зазначений позивачем не відповідає критерію співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуг.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з необхідністю відшкодування судових витрат позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в адміністративній справі № 140/4927/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин