04 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3505/24 пров. № А/857/19047/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді -Хобор Р. Б.
суддів -Бруновської Н. В.
Шавеля Р. М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, -
Позивач 14.02.2024 року звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просив:
визнати протиправними дії Державної установи "Центр пробації" які полягають у застосуванні із січня 2020 по грудень 2022 року включно, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням служби та звільненням з неї;
зобов'язати Державну установу "Центр пробації" здійснити перерахунок та виплату із січня 2020 року по грудень 2022 року включно, грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
17 червня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.
Визнав протиправними дії державної установи «Центр пробації» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.12.2022 грошового забезпечення з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язав державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 31.12.2022 із урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.
Визнав протиправними дії державної установи «Центр пробації» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язав державну установу «Центр пробації» перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
Визнав протиправними дії державної установи «Центр пробації» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язав державну установу «Центр пробації» перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивачка пропустила строк звернення до суду встановлений статтею 233 КЗпП.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, про необхідність надання позивачці можливості подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
За правилами частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 КАС визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу норм частини п'ятої статті 122 КАС, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як слідує із матеріалів справи спір виник у зв'язку з невиплатою позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням служби та звільненням з неї із січня 2020 року по грудень 2022 року, включно, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, шляхом внесенням до статті 233 КЗпП вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Однак, пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Аналіз статті 233 КЗпП у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП, був «прив'язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі №200/5637/23.
Апеляційний суд встановив, що позивачка звільнилася з військової служби 15.12.2022 року і на момент звільнення з військової служби позивачка повинна була знати про суми та види грошового забезпечення нараховані позивачці при звільненні.
Тому, тримісячний строк звернення до суду необхідно рахувати з 15.12.2022 року.
Разом з тим, на час звільнення позивача зі служби і до 01.07.2023 року діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що зупиняв застосування строків, визначених статтею 233 КЗпП на строк дії такого карантину.
Отже, з 01.07.2023 року відновлені строки звернення до суду визначені статтею 233 КЗпП.
Апеляційний суд встановив, що позивачка звернулася в суд з позовом 14.02.2024, що свідчить про пропущення встановленого тримісячного строку на звернення до суду із позовом.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, апеляційний суд пропонує позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску.
Керуючись статтями 242, 248, 306, 309, 311, 321, 325 КАС суд,-
Зобов'язати ОСОБА_1 подати, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель