Справа № 560/7201/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
04 лютого 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2024 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі посвідчення встановленого зразка.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не надала управлінню праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, а також і до суду першої інстанції постанову медичної військово-лікарської комісії, якою встановлений причинний зв'язок смерті ветерана війни ОСОБА_2 з захворюванням, одержаним ним в період проходження військової служби.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є дружиною покійного чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, а також надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_2 , дата видачі - 17.10.2006. За змістом витягу із акту огляду МСЕК серії ХМ №077053 причиною настання інвалідності ОСОБА_2 є травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 72 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , дата видачі 03.07.2023.
ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради із заявою від 20.11.2023, в якій просила видати їй посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Відповідач листом від 27.11.2023 повідомив позивача про те, що для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй необхідно надати висновок військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми) та причини смерті чоловіка з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків).
Позивач вважає протиправною відмову, тому з метою встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, вона звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22.10.1993 №3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХII).
Згідно зі статтею 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Частиною першою статті 7 Закону №3551-XII (в редакції на момент отримання посвідчення ОСОБА_2 ) передбачено, що до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Пунктом 1 статті 10 Закону №3551-XII визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
Пунктом 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302) визначено, що членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого», а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 визначено, що “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», “Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, “Посвідчення члена сім'ї загиблого», “Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм суд дійшов до висновку, що для встановлення позивачу статусу дружини померлого "Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" наявність наступних обставин:
- наявність у померлого чоловіка статусу, зокрема, інвалід війни;
- визнання померлого чоловіка за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин пов'язаних з проходження військової служби чи участі у бойових діях, які не одружилися вдруге.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.07.2022 у справі № 520/2798/19.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав травму при виконанні обов'язків військової служби, що підтверджується копією витягу із акту огляду МСЕК серії ХМ №077053. 17 жовтня 2006 року ОСОБА_2 було видано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_2 , згідно з яким він є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Вказане посвідчення не скасовано, ОСОБА_2 відповідного статусу не позбавлено.
В свою чергу, позивач перебувала у шлюбі із померлим ОСОБА_2 з 02.08.1981 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після 28.07.2023 не одружувалася. Доказів зворотнього відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення був інвалідом ІІІ групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, тому остання відповідно до вимог пункту 2 статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та отримання посвідчення, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.
Безпідставними є посилання відповідача на обов'язок наявності у позивача доказів причинно-наслідкового зв'язку між смертю померлого та його захворюванням, одержавним в період проходження військової служби, оскільки пункт 2 статті 10 Закону №3551-XII, який поширюється на позивача, не містить вимоги доказування вищезазначеного зв'язку.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.