Справа № 580/7221/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
04 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Ключкович В.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року по справі №580/7221/23.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №580/7221/23 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 (далі - апелянт) звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій зазначає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року підлягає скасуванню, оскільки є такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року та 16 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке було призначено на 04 лютого 2025 року о 11:45.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем виконано рішення суду в повному обсязі.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглянути дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії позивачу до страхового стажу періоду його роботи водієм ЗАО «Артіль старателів «Амур» російська федерація Хабаровський край Айно-Майський район (район Крайньої Півночі) з 26.10.1992 по 15.11.2000 та щодо неврахування при обчисленні та нарахуванні пенсії його заробітної плати за цей період;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди його роботи водієм ЗАО «Артіль старателів «Амур» російська федерація Хабаровський край Айно-Майський район (район Крайньої Півночі) з 26.10.1992 по 15.11.2000, а також врахувавши при обчисленні пенсії його заробітну плату за цей період відповідно до наданої довідки про заробітну плату від 19.09.2018 №121.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 позов було задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №233050004147 від 24.07.2023;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести з 19.09.2022 (з моменту призначення пенсії) перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 26.10.1992 по 15.11.2000, згідно довідки про заробітну плату від 19.09.2018 №121.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року - без змін.
Позивач звернувся до суду першої інстанції про направлення виконавчого листа по справі 580/7221/23 у порядку ст.317 КАС України.
Черкаським окружним адміністративним судом супровідним листом від 20 листопада 2024 року № 580/7221/23/21573/24 направлено оригінали виконавчих листів на 2 арк в 1 примірнику на адресу ОСОБА_1 .
Позивач звернувся 13 грудня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №580/7221/23 відмовлено повністю.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду про перерахунок пенсії відповідачем виконане.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України).
Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Отже, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що станом на час подання вказаної заяви відсутні докази того, що судове рішення неможливо виконати в ході примусового виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження», як і не надано доказів звернення за примусовим виконанням до органів виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення з заявою про встановлення судового контролю стала відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, відповідно до якої, останній зазначив, що рішення суду було виконано (а.с.163).
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/7221/23 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 26.10.1992 по 15.11.2000, згідно довідки про заробітну плату від 17.09.2018 №121, на підтвердження чого надано витяг з програмного забезпечення про заробіток для обчислення пенсії.
Заробітну плату (яка зазначена в рублях), враховано відповідно до зазначених у довідці сум заробітку у конкретно визначених календарних місяцях, зокрема: листопад 1993 року - 4 066 800,00, січень 1994 року - 440 000,00, жовтень 1994 року - 9 560 200,00, жовтень 1995 року - 6 175 640,00, жовтень 1996 року - 11 898 608,00,грудень 1996 року - 826 665,00, вересень 1997 року - 12 811 820,00, вересень 1998 року - 20 759,00, січень 2000 року - 11 966,00, червень 2000 року - 23 041,29. В інші періоди заробітна плата зазначена з нульовим показником. Доплата по перерахунку відсутня (а.с. 174-177).
При цьому суд зазначає, що незгода позивача з розміром перерахованої пенсії на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного судому від 29 січня 2024 року у справі №580/7221/23 є підставою для звернення до суду з новим позовом, а не застосуванням норм ст. 382 КАС України.
Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що особа, яка вважає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, вправі звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України яка передбачає можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Судом встановлено, що доказів звернення до суду в порядку ст. 287, 383 КАС України матеріали справи не містять, проте наявний звіт від Відповідача щодо виконання рішення суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв правильне судове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, проте, станом на час вирішення заяви позивача, поданої в порядку ст. 382 КАС України, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення у мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 382 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року - змінити в мотивувальній частині.
В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(Повний текст судового рішення виготовлено 04 лютого 2025 року)