Справа № 320/31671/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
05 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №103650010804 від 07.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 24.06.2000 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 16.01.2014 та з 07.06.2014 по 09.06.2014 та призначити пенсію за віком починаючи 20.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши пенсійного віку та маючи необхідного стажу для призначення пенсії за віком звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач вважаючи, що в позивача відсутній необхідний страховий стаж прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 103650010804 від 07.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 24.06.2000 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 16.01.2014 та з 07.06.2014 по 09.06.2014 та призначити пенсію за віком з 20.06.2024.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 15.01.2025.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у строк, до 29.01.2025: індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та інформацію про сплату страхових внесків за спірні періоди; копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та документів, доданих до неї; інформацію про здійснені заходи задля перевірки наявності/відсутності сплати страхових внесків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Запропоновано ОСОБА_1 у строк, до 29.01.2025 надати суду документи, що підтверджують сплату ним страхових внесків за періоди: 1) період ведення підприємницької діяльності: з 24.06.2000 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 16.01.2014 та з 07.06.2014 по 09.06.2014; 2) період роботи з 01.04.2024 по 30.04.2024 у Приватному підприємстві "Автотранском", а також у разі наявності, інші документи з яких можливо втсановити сплату/перерахування таких внесків.
Продовжено строк розгляду апеляційної скарги.
Оголошено по справі перерву до 05.02.2025.
23.01.2025, під № 1510 до суду від апелянта надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.
Позивачем не було надано пояснень/доказів на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.05.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності, розглянувши заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення від 07.06.2024 № 103650010804 про відмову в призначенні пенсії.
Своє рішення відповідач обґрунтував відсутністю необхідного страхового стажу.
Необхідний страховий стаж для призначення пенсії відповідно ст. 26 Закону № 1058-IV становить 31 рік, страховий стаж складає 25 років 9 місяців 0 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
1) період ведення підприємницької діяльності: з 24.06.2000 по 31.12.2003, оскільки до заяви не долучено документи про сплату страхових внесків; з 01.01.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 16.01.2014 та з 07.06.2014 по 09.06.2014, оскільки в Реєстрі відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду;
2) період роботи з 01.04.2024 по 30.04.2024 у Приватному підприємстві "Автотранском", оскільки в Реєстрі відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.
Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:
- під час провадження підприємницької діяльності у період з 01.01.2000 по 22.07.2015, позивач вів книгу обліку доходів та витрат підприємця, подавав звіти до податкової інспекції та сплачував відповідний податок;
- здійснюючи підприємницьку діяльність у наведений період позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 із змінами та доповненнями та не мав законодавчо визначеного обов'язку звітувати перед органами Пенсійного фонду, як платник єдиного податку;
- відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:
- для призначення пенсії за віком позивачу необхідно мати 31 рік страхового стажу, як визначено частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV;
- за розрахунком Головного управління страховий стаж позивача становить 25 років 09 місяців. Тобто , рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.06.2024 №103650010804, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу цілком правомірне;
- відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в призначенні пенсії мотивована відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік), адже сплата внесків за спірні періоди не підтверджена документально, у пенсійного органу відсутня інформація про сплату внесків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Статтею 24 Закону № 1058-IV, встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Тож, з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно норм ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.1 Порядку, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
31.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою щодо призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для позивача необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 31 рік.
За розрахунком відповідача, страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 09 місяців, який врахований згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 22.07.1982 дати заповнення, військового квитка серії НОМЕР_3 від 28.11.1982, диплому серії НОМЕР_4 від 16.07.1982 та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Витягом з ЄРС для ФОП, заявник перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 03.10.1996 по 22.07.2015.
Також, до заяви було надано додаткові документи про період здійснення підприємницької діяльності: лист Броварської міської ради Броварського району Київської області № 4730/1.12.4-40 від 22.10.2023, щодо реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем 24.06.1992; ксерокопія свідоцтва про сплату єдиного податку серія НОМЕР_5 від 25.12.2006, термін дії свідоцтва - 2007 рік; ксерокопію листа Головного управління ДПС у Київській області Державної податкової служби України від 23.11.2023 № 55680/6/10-36-24-10, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в період: - з 01.01.2000 по 31.12.2000 перебував на загальній системі оподаткування; - з 01.01.2001 по 30.09.2008 перебував на спрощеній системі оподаткування; - з 01.10.2008 по 30.06.2009 перебував на загальній системі оподаткування; - з 01.07.2009 по 31.12.2010 перебував на спрощеній системі оподаткування; - з 01.01.2011 по 22.07.2015 перебував на загальній системі оподаткування.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Заяву відпрацьовано за принципом «єдиної» черги завдань та «єдиної» черги спеціалістів, спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Згідно пункту 4.7 Порідку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За результатом розгляду наданих документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.06.2024 № 103650010804 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач був зареєстрований, як фізична особа підприємець, що підтверджується довідкою Броварської міської ради Броварського району Київської області Виконавчого комітету від 12.10.2023 № 4730/1.12.4-40. Дата проведення державної реєстрації 14.06.1992.
З листа ГУ ДПС у Київській області № 18452/6/10-36-24-09 від 10.04.2024, судом першої інстанції було встановлено, що згідно відомостей підрозділу адміністрування податків з фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області, позивач здійснював діяльність як фізична особа-підприємець: З 01.01.2000 по 31.12.2000 на загальній системі оподаткування; З 01.01.2001 по 30.09.2008 на спрощеній системі; З 01.10.2008 по 30.06.2009 на загальній системі оподаткування; З 01.07.2009 по 31.12.2010 на спрощеній системі оподаткування; З 01.01.2011 по 22.07.2015 на загальній системі оподаткування.
Колегія суддів звертає увагу на тому, що реєстрація особи підприємцем та дані про перебування на обліку, не є тими документами та належними доказами, що підтверджують трудовий стаж та сплату страхових внесків.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Тож, з урахуванням того, що пенсійний орган стверджує, що підтверджується і наданими до справи матеріалами, про те, що у системі персоніфікованого обліку відсутні дані по позивачу по спірному періоду, позивач мав надати відповідні підтверджуючі документи по спірним періодам для призначенні пенсії, адже умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону № 1058- ІV, відповідно до якої, у 2024 році особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Як звертав увагу суд першої інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-УІІІ від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Згідно абз. З п.п. 2 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що під час провадження підприємницької діяльності у період з 01.01.2000 по 22.07.2015, позивач вів книгу обліку доходів та витрат підприємця, подавав звіти до податкової інспекції та сплачував відповідний податок, позаяк, матеріалами справи це не підтверджується, адже до позовної заяви та на запит суду під час апеляційного розгляду, стороною позивача не було надано документів, які б підтверджували сплату позивачем страхових внесків за періоди, що не зараховані відповідачем у оскаржуваному рішенні.
Надання доказів реєстрації та перебування на обліку, як ФОП, не є підтвердженням сплати внесків для цілей визначення трудового/страхового стажу для призначення пенсії, до того ж, за обставин, що у відповідача такі дані відсутні.
Тобто, спірний період підприємницької діяльності позивача підлягає для зарахування до загального страхового стажу за умови щомісячної сплати страхових внесків у відповідному розмірі.
Колегія суддів не заперечуючи права позивача на зарахування таких періодів у випадку їх документального підтвердження, наголошує на тому, що доказів на підтвердження сплати таких страхових внесків за спірний період позивач ні до своєї заяви ні до позовної заяви не долучено, тому вважати оскаржуване рішення відповідача протиправним, підстав немає.
Колегія суддів вважає недоведеними висновки суду першої інстанції про те, що здійснюючи підприємницьку діяльність у наведений період, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 із змінами та доповненнями та не мав законодавчо визначеного обов'язку звітувати перед органами Пенсійного фонду, як платник єдиного податку, позаяк, вказані висновки суду не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах, натомість, судом здійснено посилання лише на доводи позивача, проте без їх належної перевірки та з'ясування всіх важливих обставин справи.
Дійсно, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи, однак, цьому кореспондує і обов'язок позивача підтвердити доводи, на які він посилається в обґрунтування позовної заяви та власної позиції.
Пунктом 3 Порядку підтвердження страхового стажу, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр), довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Колегією суддів досліджено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано: 1) період ведення підприємницької діяльності: - з 24.06.2000 по 31.12.2003, оскільки до заяви не долучено документи, що засвідчують факт сплати страхових внесків та відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу за цей період; - з 01.01.2004 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 16.01.2014 та з 07.06.2014 по 09.06.2014, у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб інформації про сплату страхових внесків ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України; 2) період роботи з 01.04.2024 по 30.04.2024 у Приватному підприємстві "Автотранском", у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб сум нарахованої заробітної плати та даних про страховий стаж.
Підстави незарахування періодів трудової діяльності позивача до страхового стажу були зазначені у відзиві на позовну заяву, проте не були оцінені та проаналізовані судом першої інстанції.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 320/31671/24 отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області в підсистемі «Електронний суд» та зареєстровано 16.01.2025 за вх. № 171/7. У встановлений термін на виконання вимог ухвали, Головне управляння Пенсійного фонду України в Луганській області вказало на те, що згідно інформації бази даних ІКІС ПФУ "Відомості з реєстру страхувальників" ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платник з 17.03.1997 по 16.10.2018 перебував на обліку в ГУ ДПС у Київській області (м. Бровари). Місце знаходження страхувальника: АДРЕСА_1.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань дата припинення - 22.07.2015.
Інформація щодо стану сплати страхових внесків ОСОБА_1 відсутня.
На виконання зазначеної ухвали надано: індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та документів, доданих до неї.
З наданих суду документів та даних, вбачається, що рішення відповідача № 103650010804 від 07.06.2024, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Позивачем не надано доказів, які б спростовували висновок пенсійного органу, який покладено в основу оскаржуваного рішення, а також документів, які б підтверджували наявність сплати внесків за спірний період, позаяк, відповідач надав докази, що відповідна інформація в Реєстрі відсутня.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині не знайшли свого документального та фактичного підтвердження, та не підлягають задоволенню, як і похідні про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 24.06.2000 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 16.01.2014 та з 07.06.2014 по 09.06.2014 та призначити пенсію за віком починаючи 20.06.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідачем було доведено законність та обґрунтованість свого рішення про відмову в призначенні пенсії, натомість, позивачем не було доведено обставини, на які посилався у позовній заяві.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
Є.О. Сорочко