Справа № 947/6043/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ішуніна Л.М.
05 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, апелянт), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 599603 від 07 лютого 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3 400 грн за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити.
Свої вимоги мотивує тим, що 07 лютого 2022 року інспектором поліції 2 батальйону 8 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Руденком І. А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 599603, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою, з огляду на те, що 07 лютого 2022 року особами, які були одягнені в форму схожу на форму поліції, був зупинений транспортний засіб Skoda Super В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому він знаходився в якості пасажира.
На його вимогу до зазначених вище осіб представитись та підтвердити повноваження, вони ніяк не відреагували, зухвало себе поводили, озвучували надумані правопорушення, які вчинила особа, яка керувала автомобілем, а також чинили дії схожі на витребування неправомірної вигоди, що спонукало його звернутись на телефонну лінію « 102» та викликати працівників поліції.
Таким чином, він не мав умислу на неправдивий виклик працівників поліції, оскільки був переконаний, що стосовно нього та водія вчиняються протиправні дії. Крім того, постанова була складена без врахування його зауважень та встановлення свідків, а в тексті постанови неправильно зазначено час її складання та місце вчинення адміністративного правопорушення.
Також, відповідачем не було надано під час розгляду справи та складання постанови жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2022 року замінено неналежного відповідача - інспектора 2 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП Руденка І. А. на належного відповідача - Департамент патрульної поліції, а також вказану справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Апелянт мотивує свою скаргу тим, що 07 лютого 2022 року о 15:43 год. ОСОБА_1 здійснив неправдиве повідомлення на лінію 102 та повідомив, що біля цукрового заводу на нього нападало двоє невідомих осіб зі зброєю, просив терміново прибути поліцію. Прибувши на виклик, працівниками поліції було встановлено, що «двоє невідомих осіб зі зброєю» є працівниками поліції, у зв'язку з чим, позивачу було повідомлено суть скоєного адміністративного правопорушення, про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення та роз'яснено його права. Під час розгляду справи жодної письмової заяви чи клопотання від позивача не надходило. Крім того, на відеозаписах вбачається, що працівники патрульної поліції тактовно та ввічливо поводять себе під час спілкування з позивачем. Таким чином, відповідач вважає, що своїми діями ОСОБА_1 підриває ефективність роботи патрульної поліції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року та 20 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 лютого 2025 року о 12:45 год.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
У судове засідання 05 лютого 2025 року сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до фактичних обставин справи, постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 599603 від 07 лютого 2022 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3 400 грн у зв'язку із тим, що останній 07 лютого 2022 року о 15:43 год., перебуваючи по вул. А. Головатого, 64 в м. Одеса здійснив завідомо неправдиве повідомлення на лінію « 102», викликавши працівників поліції та повідомив, що на нього напали двоє невідомих осіб зі зброєю, хоча вказаний факт не знайшов свого підтвердження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 599603 від 07 лютого 2022 року складена інспектором 2 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Руденком І. А.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не надано. Оскаржувана постанова серії АПО18 № 599603 від 07 лютого 2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення. З наявних в матеріалах справи відеозаписів, наданих відповідачем з відеореєстратора поліцейського автомобіля, вбачається лише той факт, що поліцейськими був зупинений автомобіль Skoda Super В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а не факт здійснення адміністративного правопорушення. Водночас, з вказаних відеозаписів неможливо встановити, що інспектори патрульної поліції після зупинки транспортного засобу, дійсно представилися та надали службові посвідчення позивачу, щоб спростувати його сумніви та побоювання, що відносно нього здійснюються протиправні дії особами, які не є поліцейськими, оскільки на відеозаписах відсутній звук. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що поліцейським зазначено лише про те, що вказаний факт на знайшов свого підтвердження, однак не доведено чи була надана позивачем інформація дійсно завідомо неправдивою і чи мав він умисел на здійснення неправдивого виклику поліції. Враховуючи вищевикладене, суд вважав за доцільне скасувати постанову серії АПО18 № 588603 від 07 лютого 2022 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі.
За визначенням статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нормами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 599603 від 07 лютого 2022 року, ОСОБА_1 07 лютого 2022 року о 15:43 год., перебуваючи по вул. А. Головатого, 64 в м. Одеса, здійснив завідомо неправдиве повідомлення на лінію « 102», викликавши працівників поліції, повідомив, що на нього напали двоє невідомих осіб зі зброєю, хоча вказаний факт не знайшов свого підтвердження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначає про відсутність доказів цього.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає у завідомо неправдивому виклику поліції і такі дії спрямовані на зрив нормальної роботи поліції. Тобто, правопорушник викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу правопорушника, який повідомляє певну інформацію поліції, усвідомлюючи, що така інформація є неправдивою і бажаючи даремного виїзду поліції на місце виклику.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем долучено відеозаписи з відеореєстратора поліцейського автомобіля, однак на відеозаписах відсутній звук.
Отже, належні та допустимі докази вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, крім наявності оскаржуваної постанови, відсутні.
Натомість, постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена інспектором поліції 2 батальйону 8 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Руденком І. А., однак о 15:50 на місце виклику прибув екіпаж «Океан-0404» в складі інспектора Зибко В. та поліцейського Козика О., виклик яких відповідач вважає завідома неправдивим.
Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема з доказів наданих відповідачем, не вбачається, що вказаний виклик був здійснений позивачем з метою зриву або ускладнення нормальної роботи органів поліції.
Колегія суддів також відзначає, що працівниками поліції, які прибули за викликом позивача, було здійснено формальний розгляд його повідомлення, оскільки, як зазначає і сам відповідач, екіпаж «Океан-0404» в складі інспектора Зибко В. та поліцейського Козика О. приїхавши на місце та зрозумівши, що «двоє зі зброєю» є працівниками поліції екіпажу «Океан - 0405», поїхали на інший виклик.
Наведене в свою чергу не дозволяє достеменно встановити неправдивість повідомлення ОСОБА_1 .
За наслідками перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апелянтом не надано, що в свою чергу є порушенням вимог статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, жодного іншого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем по справі не надано.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, належна відеофіксація тощо).
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, а лише наявна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, трактуються на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеним.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами 1-3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний обов'язок, передбачений частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 229, 243, 313, 315, 317, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль