Справа № 620/12015/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
05 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.04.2024 № 0334883-2409-2525-UA74080090000092409.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не взяв до уваги рішення Малодівицької селищної ради від 12.07.2021 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Малодівицької селищної територіальної громади» та усіх додатків до нього, відповідно до якого на позивача поширюється пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для громадян пенсійного віку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 05.02.2025.
Відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлова будівля, загальною площею 1993,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Чернігівській області винесло податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 0334883-2409-2525-UA74080090000092409, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 200386,95 грн. (а.с. 9).
Разом з тим, ОСОБА_1 з 2014 року отримує пенсію за віком, що підтверджуєтья пенсійним посвідченням (а.с. 8).
Відповідно до Додатку 3.2 до рішення Малодівицької селищної ради Чернігівської області (дев'ята сесія восьмого скликання) від 12.07.2021 громадяни пенсійного віку мають 100% пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01.01.2022 та поширюються, у тому числі на майно, розташоване в смт Мала Дівиця (а.с. 13-41).
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 вважає, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач, як контролюючий орган, зобов'язаний нараховувати платникам податку, визначеним статтею 266 Податкового кодексу України, зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у порядку та строки, встановлені Кодексом, при цьому, обчислення податку здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, позивач, будучи обізнаною як про обов'язок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і про наявність у неї пільг зі сплати, правом, наданим підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, не скористалась та про вказані обставини контролюючий орган не повідомила. Доказів зворотного позивачем до суду не надано.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач під час визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врахував наявні у контролюючого органу дані та за відсутності інформації про будь-які пільги у позивача, обґрунтовано прийняв спірне податкове повідомлення-рішення за відсутності обов'язку проводити звірку даних з платником податку щодо порядку нарахування та сплати податку. Ініціювання такої можливості надано самому платнику шляхом подання відповідної заяви.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що оскільки позивач є пенсіонером за віком, відповідач повинен був враховувати у своїй діяльності зазначене рішення Малодівицької селищної ради Чернігівської області, чого відповідач протиправно не зробив і безпідставно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 200386,95 грн. Крім того, підпунктом 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК України, передбачено право контролюючого органу скасувати раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми гронгового зобов'язання.
Однак, в даному випадку, навіть після звернення позивачем з позовом у даній справі відповідач, розуміючи наявність у позивача 100% пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки замість скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за власною ініціативою, навпаки оформив податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, фактично таким чином наполягаючи на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України, передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Відповідно до пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Згідно з статтею 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Тож, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.
За змістом пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).
Підпунктом 12.3.2 пунктом 12.3 статті 12 ПК України, визначено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у власності позивача наявна нежитлова будівля, яка є об'єктом справляння податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, разом з тим, позивач є пенсіонером за віком та відповідно до Додатку 3.2 до рішення Малодівицької селищної ради Чернігівської області (дев'ята сесія восьмого скликання) від 12.07.2021, має 100% пільгу зі сплати вказаного збору, що відповідачем під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення враховано не було.
Слід врахувати, що відповідно до норм підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Таким чином, відповідач, як контролюючий орган, зобов'язаний нараховувати платникам податку, визначеним статтею 266 Податкового кодексу України, зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у порядку та строки, встановлені Кодексом. При цьому, обчислення податку здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Виходячи з обставин справи, фактично, відповідач не заперечує про наявність у позивача відповідної пільги зі сплати податку, однак, наголошує на тому, що позивачем відповідна заява та документи на підтвердження не подавалась, а контролюючий орган не може бути обізнаний в автоматичному режимі про відповідні пільги у осіб.
Відповідно до приписів підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Тож, суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу на те, що позивач, будучи обізнаною як про обов'язок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і про наявність у неї пільг зі сплати, правом, наданим підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, не скористалась та про вказані обставини контролюючий орган не повідомила. Доказів зворотного позивачем до суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не було надано, що дає підстави для висновку про те, що відповідач під час визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врахував лише наявні дані та за відсутності інформації про будь-які пільги у позивача, обґрунтовано прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.
Апелянт у скарзі не зазначив норму ПК України, якою було б передбачено у контролюючого органу обов'язку проводити звірку даних з платником податку щодо порядку нарахування та сплати податку. Водночас, колегія суддів зазначає, що ініціювання такої можливості надано самому платнику, шляхом подання відповідної заяви.
Колегія суддів зазначає, що особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки/майна. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У даній справі, питання про наявність у позивача пільги не є спірним, натомість, спірним є чи мав обов'язок/можливість відповідач встановлювати наявність у позивача такої пільги в автоматичному режимі.
Отже, підстави для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним відсутні, оскільки відповідач виніс його з урахуванням усієї наявної інформації щодо суб'єкта та об'єкта оподаткування.
У контексті доводів апеляційної скарги про те, що навіть після звернення позивачем з позовом у даній справі відповідач, розуміючи наявність у позивача 100% пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки замість скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за власною ініціативою, навпаки оформив податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, фактично таким чином наполягаючи на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів такі доводи враховує, однак, останні не спростовують наявності саме у позивача права ініціювання подачі заяви про наявність пільги зі сплати податку, а не обов'язку відповідача сомостійно їх визначати та/або витребовувати у особи. Доказів звернення до вдіповідача із відповідною заявою та клопотанням про перегляд оскаржуваного податкового повідмолення-рішення, позивачем не надано.
Щодо зазначення апелянтом про те, що відповідач повинен був враховувати у своїй діяльності рішення Малодівицької селищної ради Чернігівської області, чого відповідач протиправно не зробив і безпідставно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 200386,95 грн, колегія суддів наголошує, що спірним питанням є не неврахування органу місцевого самоврядування рішення про встановлення пільг при сплаті податку, а питання чи повідомляла позивач контролюючий орган про те, що є пенсіонером за віком та має право на пільги, внаслідок чого, не має обов'язку сплачувати податок/ініційовано питання про перегляд прийнятого рішення про нарахування зобов'язання.
Підстави для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним відсутні, оскільки відповідач виніс його з урахуванням усієї наявної інформації щодо суб'єкта та об'єкта оподаткування.
У цілому, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко