Справа № 620/6792/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
05 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення виплати ОСОБА_1 у з 01.03.2024 на підставі довідки від 19.12.2023 №ФЧ61826 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 , з обмеженням максимального розміру;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 19.12.2023 №ФЧ61826 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та постанови №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, без обмеження її максимальним розміром.
Позов мотивовано тим, що відповідач після проведення перерахунку пенсії позивачці на виконання рішення суду обмежив її максимальним розміром, вважає, що такі дії відповідача є протиправними, суперечать нормам законодавства та порушують її права.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадженні на 05.02.2025.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію, відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб''.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №620/1436/24, яке набуло чинності 10.04.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 19.12.2023 №ФЧ61826, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду, відповідач провів перерахунок пенсії позивачки.
Згідно з наявним в матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії станом на 01.03.2024 підсумок пенсії позивачки (з надбавками) становить 32783,45 грн, проте до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн (а.с. 6).
На звернення позивачки про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 26.04.2024 повідомило про відсутність підстав для виплати їй пенсії без обмеження максимальним розміром, оскільки рішенням суду від 11.03.2024 у справі № 620/1436/24 не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії позивачці без обмеження максимальним розміром (а.с.5).
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в межах розгляду даної справи, предметом спору є саме обмеження максимальним розміром пенсії позивачки, оскільки згідно з наданим суду перерахунком пенсії, позивачці нарахування пенсії здійснюється з урахуванням передбачених доплат, підвищень, надбавок, індексації пенсії, проте її виплата здійснюється з обмеженням максимальним розміром. Однак, фактично до виплати позивачці нарахована пенсія у розмірі 23610,00 грн, тобто пенсія обмежена максимальним розміром. Суд не погодився з такими діями відповідача, оскільки Конституційний Суд України у рішенні № 7-рп/2016 від 20.12.2016, встановив неправомірність обмеження розміру пенсії особи 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, а тому такі дії є протиправними. Норми постанов КМУ № 118, № 168 та № 185 неможливо застосувати в частині проведення індексації саме в межах максимального розміру пенсій військовослужбовців, оскільки жодним спеціальним законом таких обмежень на сьогодні не встановлено. Фактично, індексація пенсії позивачки не відбулася, оскільки обмеженням максимальним розміром знівельовано формально здійснену в перерахунку пенсії індексацію.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано, що обмеження розміру пенсії максимальним показником, прямо передбачено законодавством.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Апеляційний розгляд хдійснюється згідно приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію вказаного Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами зазначеного Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію вказаного Закону.
Усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, з 20.12.2016 відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Поряд з цим, відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня дія частини 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
На переконання колегії суддів, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, на яку обґрунтовано звернув увагу і суд першої інстанції при вирішенні спору.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Важливим для правильного вирішення даного спору є те, що в межах розгляду даної справи, предметом спору є саме обмеження максимальним розміром пенсії позивачки, оскільки згідно з наданим суду перерахунком пенсії, позивачці нарахування пенсії здійснюється з урахуванням передбачених доплат, підвищень, надбавок, індексації пенсії, проте її виплата здійснюється з обмеженням максимальним розміром.
Судом першої інстанції під час розгляду даного спору було дослдіжено та враховано, що з огляду на протокол перерахунку пенсії позивачки на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185, відповідач провів індексацію пенсійної виплати (індексація базового ОСНП 2022 - 3564,49 грн, індексація базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн, індексація базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн), внаслідок чого розмір пенсійної виплати (з надбавками) станом на 01.03.2024 склав 32783,45 грн.
Однак, фактично до виплати позивачці нарахована пенсія у розмірі 23610,00 грн, тобто пенсія обмежена максимальним розміром, з огляду на що, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що норми постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 неможливо застосувати в частині проведення індексації саме в межах максимального розміру пенсій військовослужбовців, оскільки жодним спеціальним законом таких обмежень на сьогодні не встановлено. У даному випадку, фактично, індексація пенсії позивачки не відбулася, оскільки обмеженням максимальним розміром знівельовано формально здійснену в перерахунку пенсії індексацію.
Таким чином, обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивачці при здійсненні її перерахунку при виконанні рішення суду є протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко