Справа № 320/12853/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
05 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2021 - 2023) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2021-2023), що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.01.2024 з урахуванням виплачених за цей період сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2021-2023 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2021-2023 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виправлення описки задоволено. Виправлено описку в рішенні від 11 вересня 2024 року, а саме: вважати вірним прізвище позивача « ОСОБА_2 » замість невірного « ОСОБА_3 » у відповідних відмінках по всьому тексту рішення.
23 вересня 2024 року позивачем подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про виправлення описки в судовому рішенні, у якій просить змінити резолютивну частину рішення, а саме визнати протиправними дії та доповнити фразою «починаючи з 15.01.2024 з урахуванням виплачених за цей період сум».
15 жовтня 2024 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, яке обґрунтовано тим, що судом не вирішено питання щодо здійснення перерахунку пенсії з 15.01.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року заяву позивача про виправлення описки залишено без задоволення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №320/12853/24 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати по справі №320/12853/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про виправлення описок, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про відмову у постановленні додаткового судового рішення та постановити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу здійснити перерахунок призначеної їй пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2021-2023) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2021-2023), що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.01.2024 з урахуванням виплачених за цей період сум.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначені оскаржувані рішення та ухвали не відповідають вимогам законодавства та прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, позивач просить розгляд апеляційної скарги здійснювати за його участю.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та від 20 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання апелянта, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
За приписами частин 5 та 7 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Стаття 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.
Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Відповідно до фактичних обставин справи, 15 січня 2024 року позивач подав до відповідача заяву про призначення йому пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наслідками розгляду заяви позивача, 15 січня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві здійснено переведення позивача з пенсії за вислугу років, призначеною відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою №944 від 15 січня 2024 року, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки.
На звернення позивача щодо перерахунку його пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2021 - 2023 роки), відповідач листом від 12 лютого 2024 року №5257-2872/Б-02/8-2600/24 відмовив у здійсненні перерахунку призначеної йому пенсії за віком, оскільки для визначення розміру пенсії позивача необхідно застосовувати показник середньої заробітної плати, який враховувався саме під час призначення пенсії вперше, а не станом на час переведення пенсіонера з одного виду пенсії на інший.
Вважаючи відмову відповідача щодо не проведення перерахунку його пенсії протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). За наведених фактичних обставин у справі та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач має право саме на застосування із 15 січня 2024 року показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.
Подаючи апеляційну скаргу, позивач зазначає про порушення судом норм матеріального права, при цьому жодних посилань та доводів у чому саме виявляється порушення таких норм апелянтом не наведено.
Колегія суддів зауважує, що незгода позивача із оскаржуваним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року ґрунтується на наявності у його вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах описок в написанні дат, строків, прізвища позивача, які не були виправлені судом першої інстанції. Також, позивач зазначає про відсутність у резолютивній частині рішення способу реалізації задоволення позовних вимог.
Таким чином, усі доводи апелянта зводяться до наявності процесуальних описок у судовому рішенні.
Поряд з цим, позивач просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року скасувати повністю та ухвалити нове.
Натомість, відповідно до приписів статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З наведеного вбачається, що наявність описок не може бути підставою для скасування судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року виправлено описки в рішенні від 11 вересня 2024 року, а саме: вважати вірним прізвище позивача « ОСОБА_2 » замість невірного « ОСОБА_3 » у відповідних відмінках по всьому тексту рішення.
З урахуванням фактичних обставин справ, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає жодних підстав для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, відтак апеляційна скарга в даній частині задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку доводам апелянта в частині оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про відмову у виправленні описок, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Тобто, правила цієї норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
Водночас опискою, в розумінні статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Отже, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі №826/16793/17 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі №800/520/16.
Відтак, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, які впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру).
Виправлення описки чи очевидної арифметичної помилки не є тотожною процесуальною дією до внесення до тексту судового рішення виправлень за правилами частини 9 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах якого виправлення вносяться в текст судового рішення після його виготовлення до моменту проголошення і вручення.
Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем подано до суду першої інстанції заяву про виправлення описки в судовому рішенні, у якому просив змінити резолютивну частину рішення, а саме визнати протиправними дії та доповнити фразою «починаючи з 15.01.2024 з урахуванням виплачених за цей період сум».
З наведеного вбачається, що позивач просить змінити зміст резолютивної частини, спосіб виконання судового рішення та дати, з якої слід здійснити перерахунок його пенсії.
В даному контексті, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміна резолютивної частини судового рішення, що призводить до кардинальної зміни змісту цього рішення, не є виправленням недоліку судового рішення (дефекту судового акта), оскільки такі дії суперечитимуть самій процедурі здійснення правосуддя.
При цьому, колегією суддів враховано, що незгода апелянта із даною ухвалою мотивована наявністю у ній описок у написанні його прізвища та дат.
За наведеного правого регулювання у сукупності з обставинами справи, підстав для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про відмову у виправленні описок, колегія суддів не вбачає. Відтак, апеляційна скарга в даній частині задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку вимогам апелянта в частині оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі №320/12853/24, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до приписів статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Таким чином, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі позовні вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
При цьому, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
За матеріалами справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, яке обґрунтовано тим, що судом не вирішено питання щодо здійснення перерахунку пенсії з 15 січня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовляючи у задоволені такої заяви, суд першої інстанції зазначив, що в мотивувальній частині рішення судом встановлено порушення права позивача з 15 січня 2024 року; резолютивна частина рішення викладена з урахуванням цих обставин та визначено, що право позивача підлягає поновленню саме з моменту призначення пенсії, а також зобов'язано відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії; при постановленні рішення від 11 вересня 2024 року судом вирішено позовну вимогу щодо здійснення виплати позивачу перерахованої пенсії з моменту її призначення, що включає в себе період з 15 січня 2024 року до моменту проведення перерахунку.
Втім, апелянт наголошує, що вказані судом в мотивувальній частині рішення обставини, відсутні в його резолютивній частині, що унеможливлює оформлення належним чином виконавчого листа у відповідності до вимог встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Так, позивач просив суд першої інстанції визнати саме неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної йому пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2021 - 2023) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2021-2023), що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.01.2024 з урахуванням виплачених за цей період сум.
Проте, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції у резолютивній частині не вказав дати, з якої необхідно провести такий перерахунок, тоді як такі позовні вимоги були заявлені позивачем та були предметом судового розгляду.
Крім того, суд першої інстанції визнав бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправною, а не дії відповідача неправомірними, про що просив позивач.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за змістом мотивувальної частини рішення суду від 11 вересня 2024 року, висновки щодо виходу за межі позовних вимог або ж зміни способу захисту, судом першої інстанції не вказано.
З огляду на зазначене, колегія суддів вбачає помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в даній частині є обґрунтованими та підтвердженими, ухвала суду першої інстанції від 22 жовтня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі №320/12853/24 підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню, з направленням справи для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення до суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Отже, правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення апеляційним судом не вбачається, оскільки розгляд такої заяви відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України має здійснювати у даному випадку Київський окружний адміністративний суд, яким ухвалено рішення від 11 вересня 2024 року у цій же справі.
Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Підстави для розподілу витрат у справі відсутні.
Керуючись статтями 312, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - залишити без змін.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про відмову у виправленні описки - залишити без змін.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі №320/12853/24 - скасувати.
Адміністративну справу №320/12853/24 в частині розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина