Справа № 580/4638/24 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
05 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не розгляду заяви та ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву та надати відстрочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати відповідний документ.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у квітні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років та отримує державну соціальну допомогу. При цьому, наголошує, що на час виникнення спірних правовідносин Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів діяв в редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, який не передбачає обов'язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Отже, позивач дотримався процедури особистого подання (направлення) документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Також зазначив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які, на його думку, підтверджують таке права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком їх розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення. Тому, лист від 26.04.2024 № 12/7201 ІНФОРМАЦІЯ_5 є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер та не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 02 вересня 2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки від 24.10.2023 № 5612-5003008951 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 позивач 20.03.2023 взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.07.2009, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю та отримує державну соціальну допомогу, посвідчення видане 21.08.2009 по 10.06.2027.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда № 1343/357 ОСОБА_2 має клініко-функціональний діагноз та код за МКХ-10 хвороба Дауна Q30, супутні захворювання Афакія Н27.0.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 через засоби поштового зв'язку із заявою від 17.04.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пунктів 5, 6 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю на його утриманні дитини з інвалідністю віком до 18 років.
ІНФОРМАЦІЯ_6 на заяву позивача надало відповідь листом від 26.04.2024 № 12/7201, в якому повідомлено про необхідність з'явитися до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання в АДРЕСА_2 з документами, які підтверджують право на відстрочку від мобілізації.
Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі також -Закон № 2232-ХІІ).
За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами першою, п'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі також - Закон № 3543-ХІІ) визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абзаців 5, 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність.
Отже, діючим законодавством передбачено, що під час мобілізації не підлягають призову на військову службу військовозобов'язані, зокрема, чоловіки, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, а також чоловіки, які виховують дитину, хвору на тяжкі вроджені вади розвитку (синдром Дауна).
Згідно із статтею 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього врегульовані ст. 37 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Разом з тим, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 5 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно з пп. 8 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Колегія суддів звертає увагу, що, згідно записів військового квитка серії НОМЕР_1 , позивач 20.03.2023 взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Однак, відповідно до довідки від 24.10.2023 № 5612-5003008951 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, після поставлення 20.03.2023 на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач як внутрішньо переміщена особа зареєстрував у жовтні 2023 року своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, з 24.10.2023 року позивач мав обов'язок повідомити в семиденний строк повідомити ІНФОРМАЦІЯ_6 про зміну адреси проживання та стати на військовий облік за новим місцем реєстрації.
Варто зазначити, що для визначення підстав для взяття позивача на військовий облік як військовозобов'язаного та вирішення питання про надання відстрочки від військової служби під час мобілізації позивач зобов'язаний особисто з'явитись до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки по місцю проживання в м. Рівному, уточнити особисті військово - облікові дані, пройти комісію для визначення ступеня придатності до військової служби та подати оригінали документів чи їх нотаріально завірені копії, які дають право на відстрочку від військової служби під час мобілізації.
Однак, як встановлено з матеріалів справи позивач зазначені дії не вчинив, лише надіслав поштою заяву від 17.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо надання відстрочки від військової служби під час мобілізації.
В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву позивача по суті не розглядав, а роз'яснив порядок отримання відстрочки шляхом явки до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання в АДРЕСА_2 з документами, які підтверджують право на відстрочку від мобілізації.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повернувши позивачу подані документи та повідомивши останнього про необхідність звернутися до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання в АДРЕСА_2 з документами, які підтверджують право на відстрочку від мобілізації, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 05.02.2025р.)