Справа № 761/40814/24 Головуючий у І-ій інстанції Юзькова О.Л.,
суддя-доповідач Кобаль М.І.
04 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Козлова П.Б.
представника відповідача: Нишпал І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення від 23.10.2024 за актом фактичної перевірки № 103650/26/15/07/45383999.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.09.2024 ГУ ДПС у м. Києві, за результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «Базик Кейс» складено Акт (а.с.13).
Відповідно до вказаного акту, в діяльності ТОВ «Базик Кейс», директором якого є ОСОБА_1 , виявлено порушення п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги».
08.10.2024 посадовою особою ГДІ ГУ ДПС у м. Києві Перміновим О.І. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно посадової особи (директора) ТОВ «Базик Кейс» ОСОБА_1 щодо порушення порядку здійснення розрахунків, а саме: при проведенні фактичної перевірки кіоску за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 58 (прим. 1), що належить ТОВ «Базик Кейс» посадовими особами податкового органу встановлено, незабезпечення переходу ТОВ «Базик Кейс» на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). Платіжний термінал відсутній, чим порушено п. 1 Постанови КМУ № 894 від 29.07.2022. Вказане порушення зафіксовано в акті фактичної перевірки № 103650/26/15/07/45383999 від 13.09.2024.
23.10.2024 директора ТОВ «Базик Кейс» ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, суд першої інстанції зазначив, що докази відсутності інших пристроїв, які дозволяють ТОВ «Базик Кейс» здійснювати розрахунок за продаж товарів в безготівковий формі матеріали справи не містять. А відповідачем не спростовано доводів представника позивача щодо наявності у Товариства здійснення розрахунків за допомогою відповідних застосунків (електронних платіжних систем), QR кодом.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент прийняття оскаржуваної постанови) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків (ст. 14 КУпАП).
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч.1-2 статті 163-15 КУпАП (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 09.08.2024) порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів -
тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, -
тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23).
Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правовими положеннями п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» регламентовано, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно:
1) з 1 січня 2023 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
2) з 1 січня 2024 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
3) з 1 січня 2025 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
4) з 1 січня 2026 р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
Тобто, законодавцем у тому числі введено в дію здійснення безготівкових розрахунків шляхом:
- використання електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, директора ТОВ «Базик Кейс» ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в кіоску за адресою: м. Київ, пр. Соборності, 58 (прим. 1) платіжного терміналу що свідчить про порушення порядку проведення розрахунків в безготівковій формі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вищезазначені норми постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» не встановлюють обов'язковість забезпечення торговцем способу безготівкових розрахунків виключно з використанням платіжного терміналу, а мстять альтернативу у вигляді використання електронних платіжних засобів та платіжних застосунків або платіжних пристроїв.
У свою чергу, представником позивача зазначено про здійснення ТОВ «Базик Кейс» розрахунків за допомогою відповідних застосунків (електронних платіжних систем), QR кодом.
Разом з тим, докази відсутності інших пристроїв, які передбачені у постанові Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022, і дозволяють ТОВ «Базик Кейс» здійснювати розрахунок за продаж товарів в безготівковий формі, податковим органом не додано, матеріалами адміністративного правопорушення не підтверджені, а відповідачем не доведено під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Крім того, дослідивши матеріали справи та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови, директора ТОВ «Базик Кейс» ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, проте, в даному випадку, податковим органом було застосовано до позивача штраф у підвищеному розмірі 17 000, грн. за повторне правопорушення (у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваний мінімум доходів громадян).
Разом з тим, податковим органом ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст. 163-15 КУпАП, а не ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, яка передбачає санкцію за вчинення особою дії, яка передбачена частиною 1 цієї статті, і вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення.
Зазначена обставина є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови та задоволення позову в повному обсязі.
Так, відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, скасування постанови від 23.10.2024 року ГУ ДПС у м. Києві про накладання адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст рішення виготовлено 04.02.2025 року