04 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/6736/24
Суддя І інстанції - Калашник Ю.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Зазначає про наявність в неї права на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058. Вказує на те, що пенсія за вислугу років їй фактично не виплачується. Зазначає, що надана пенсійним органом довідка не підтверджує факту отримання позивачем пенсії за вислугу років.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 15.08.2017 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
01.03.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.3.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте грошову допомогу згідно із п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV не виплачено.
Не погодившись з правомірністю не виплати одноразової грошової допомоги, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 “Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженого Постановою КМУ від 23.11.2011 № 1191, визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. До відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 у справі № 350/294/16-а.
У постанові від 18.06.2021 по справі №328/1620/17 Верховний Суд зазначив, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV. Крім того, законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Слід зазначити, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
З матеріалів справи судом встановлено, що за заявою позивача з 15.08.2017 року їй вже призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої припинена у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Відповідно до наданої пенсійним органом довідки, ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 180,04 грн. виплачено у вересні 2017 року. Однак, факт виплати позивачу призначеної пенсії заперечується.
Дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем про не доведення відповідачем факту отримання нею пенсії за вислугу років, зважаючи на наступне.
Порядок виплати пенсій підприємствами поштового зв'язку визначено Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженою наказом від 28.04.2009 № 464/156 Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України, постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 № 14-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2009 р. за № 592/16608).
Відповідно до п.5.3 вказаної Інструкції виплата пенсій, соціальних допомог провадиться працівником зв'язку особисто одержувачу після звірення даних пред'явленого паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, з даними, зазначеними органом Пенсійного фонду, органом праці та соціального захисту населення у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М). За отримання грошей одержувач розписується у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М) і проставляє дату одержання, а працівник зв'язку розписується за здійснення виплати.
У разі виплати пенсій, соціальних допомог за разовими дорученнями за формами В2-М та В3-М заповнюються також і відривні талони до цих доручень.
Виходячи з встановленого означеною Інструкцією порядку виплати пенсії підприємствами поштового зв'язку, подана відповідачем довідка №655/04.4 від 30.07.2024 року про виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, не є належним та допустим доказом в розумінні ст.73, 74 КАС України. Належні докази на підтвердження виплати позивачці пенсії за вислугу років в розмірі 180,04 грн. відповідачем, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України, не подані.
Таким чином, фактичні обставини свідчать, що за заявою ОСОБА_1 призначена їй пенсія за вислугу років, яка відповідно до статті 7 Закону України “Про пенсійне забезпечення» фактично нею не отримувалась. Докази на підтвердження факту виплати позивачу призначеної пенсії за вислугу років, на який посилався відповідач і з яким погодився суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні. Доводи, наведені в апеляційній скарзі з цього приводу, відповідачем не спростовані, відтак твердження відповідача, що позивачем отримувалась пенсія за вислугу років, не відповідають матеріалам справи.
Як зазначено вище, пункт 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язує позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги з фактом отриманням особою будь-якої іншої пенсії до виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не з фактом призначення іншої пенсії.
За таких обставин, оскільки позивачка після призначення пенсії за вислугу років не отримувала цю пенсію, то відповідно до вимог п.7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV остання має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Стосовно посилання судом першої інстанції, на постанову Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №580/2737/23, суд зазначає, що у цій справі позивачу як призначалась, так і виплачувалась пенсія за вислугу років, яку позивач отримував.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що при призначенні пенсії за віком, позивач мала право на отримання грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції під час розгляду справи неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, документально підтвердженими судовими витратами є сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 3028,20 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,20 грн. (Три тисячі двадцять вісім гривень 20 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 04 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов