03 лютого 2025 р.Справа № 520/29842/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
представника позивача - Рябінін С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/29842/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» №598 від 11.10.2024 в частині виключення з військового обліку, призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до лав Збройних Сил України до військової частини НОМЕР_1 та
- скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про призначення та зарахування позивача до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач подав до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову в якому просив зупинити дію наказу військової частини № НОМЕР_1 про його призов на військову службу по мобілізації та наказу військової частини НОМЕР_1 про призначення та його зарахування до військової частини № НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі також просив заборонити посадовим особам військової частини НОМЕР_2 вчиняти певні дії щодо його переміщення, переведення до іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у випадку призову позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період, то він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обов'язковому порядку матиме наслідком прийняття рішення про призов позивача на військову службу.
Колегія суддів за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом з цим, ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У свою чергу, відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 151 КАС України регламентовано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовим розглядом встановлено, шо позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 (згідно довідки від 08.12.2024 № 2/4-1199).
Відповідно до матеріалів справи позивач працював у приватному підприємстві "Соломія-Сервіс" (Код ЄДРПОУ 30163496) водієм автотранспортних засобів.
Матеріалами справи також підтверджено, що Міністерством охорони здоров'я сформовано та подано до Міністерства оборони України список військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час № 11.1-29/37987/2-23 від 20.12.2023, Т.1, а.с. 12-34.
У п. 44 зазначеного списку міститься інформація про позивача.
Відповідно до листа генерального штабу Збройних Сил України № 300/1/С/172 від 02.01.2024 погоджено список військовозобов'язаних ПП "Соломія-Сервіс", Т.1, а.с. 37.
Наказом Міністерства економіки України від 11.01.2024 № 869 заброньовано за ПП"Соломія-Сервіс" на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному підприємстві, за списком, погодженим Генеральним штабом ЗСУ (реєстраційний номер 300/1/С/172 від 02.01.2024), Т.1, а.с. 38.
Також згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів наданої за запитом № 20241015-261427 позивач заброньований до 05.08.2025, Т.1, а.с. 99.
Бронювання позивача також підтверджується повідомленням про бронювання військовозобов'язаного (вих. № 131 від 16.01.2024), Т.1, а.с. 45.
Як зазначено заявником він 10.10.2024 виявив, що в додатку "Резерв+" поряд з відміткою про бронювання, було вказано, що він виключений з військового обліку, а підстава такого виключення: військовослужбовець, Т.1, а.с. 50.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів наданої за запитом № 20241016-266451 та № 20240719-7598 позивач не підлягає бронюванню через виключення з військового обліку, Т.1, а.с. 150, 200.
У зв'язку із вищезазначеним позивач просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що із прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» №598 від 11.10.2024 в частині виключення з військового обліку, призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до лав Збройних Сил України позивача до військової частини НОМЕР_1 та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про призначення та зарахування позивача до військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у своїй заяві представник позивача фактично просить суд заборонити посадовим особам військовій частині, її командуванню та всім іншим компетентним особам, які уповноважені вживати заходів щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, формування (об'єднання, з'єднання, частин, підрозділів, органів управління тощо) в умовах воєнного стану приймати накази (розпорядчі документи) щодо переміщення, відкомандирування, переводу, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів.
Водночас на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із клопотанням про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Також, колегія суддів звертає увагу, що представник позивача не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має намір направити його до іншої військової частини для виконання військових завдань до завершення розгляду справи судом чи вирішення питання про його звільнення з військової служби.
Таким чином, враховуючи умови воєнного стану, введеного на всій території України, мотиви, наведені заявником у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов'язані із цим наслідки, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За наведених обставин та враховуючи, що позивач не навів обґрунтованих підстав для вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів ч. 2 ст. 150 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
Вищевикладене свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі № 520/29842/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 05.02.2025 року