Справа № 759/13183/23 Головуючий 1-ї інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2798/2025 Доповідач: ОСОБА_2
29 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 лютого 2025 року включно.
Захисник обвинуваченого, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації:
АДРЕСА_1 обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту або виключно застави в значно меншому розмірі.
Звертає увагу, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під вартою. Так, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115, п.п. 7,13 ч.2 ст.115 КК України, але досі досудовим слідством не доведено його причетність до вчинення вищевказаних злочинів.
Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання з родиною.
Разом з цим, на переконання захисника, жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. ОСОБА_6 не має сенсу переховуватись від органів слідства та він розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі. До клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував ризики на які він посилається.
Таким чином, оскільки протягом розгляду клопотання не доведено обґрунтованість та наявність існування ризиків, не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, наявні всі підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Захисник звертає увагу, що досудове тримання ОСОБА_6 під вартою становить тривалий час. Судові постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були сформульовані дуже загально та містили повторювальні шаблонні фрази, які не свідчили про те, що суди здійснили належну оцінку фактів щодо необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин кримінальної справи.
Крім того, з плином часу продовження тримання ОСОБА_6 під вартою вимагало більш докладного обґрунтування, але суди не наводили жодних додаткових підстав з цього приводу та, залишаючи без зміни обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилалися на невизнання ним своєї вини і не наводили жодних додаткових підстав.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч.4 ст.422-1 КПК України щодо участі саме сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час розгляду суд встановив, щоОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115, п.п. 7,13 ч.2 ст.115 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Судом першої інстанції при продовженні запобіжного заходу щодо обвинуваченого встановлено відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились. Суд при вирішенні питання оцінив всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, пов'язаних із застосуванням насильства, що являє собою значну суспільну небезпеку, та за який законом передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, те що він раніше не судимий та встановив продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як безпідставні, оскільки судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що ризики, на які вказує сторона обвинувачення є реальними.
Посилання захисника на відсутність заявлених прокурором ризиків, є необґрунтованими. Доводи про те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання з родиною, саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Захисник в апеляційній скарзі стверджує про відсутність вагомих доказів причетності обвинуваченого до інкримінованого злочину. Проте такі доводи є передчасними на даному етапі провадження, оскільки рішення про доведеність вини особи за пред'явленим обвинуваченням, щодо правильності кваліфікації її дій стороною обвинувачення, суд приймає лише на підставі досліджених доказів, яким оцінка надається в нарадчій кімнаті. На переконання колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4