КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
13 січня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участі секретаря судового засідання Бойко Д.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката - захисника Валєєвої М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , громадянина України, працюючого менеджером у ТОВ «Дарвін Україна», місце проживання: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 29 травня 2024 о 09 годині 10 хвилин у м. Київ, на вул. Васильківська 49, керував транспортним засобом «ЗАЗ TF 698P» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому закону порядку проводився на місці зупинки т.з. за допомогою приладу Drager Alkotest 7510 прилад ARMF-0304 на місці зупинки т.з., результат огляду - 0.44‰. З результатами водій погодився. Своїми діями порушив п. 2.9 (а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що працівниками поліції, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не було належним чином виконано вимоги ст. 256 КУпАП, щодо роз'яснення йому його прав та обов'язків при складенні протоколу. Крім того, на відеозаписі з портативного відеореєстратора не зафіксовано, що апелянт керував транспортним засобом. На переконання апелянта, матеріали справи містять докази недотримання працівниками поліції вимог КУпАП та інших нормативних актів, зокрема Інструкції № 1026 щодо порядку фіксування безпосередньо керування ним транспортним засобом і не містять беззаперечних доказів вчинення правопорушення. Так, відеозапис з портативного відеореєстратора ІD 470784 та постанова серії ЕНА № 2263086 від 29 травня 2024 року спростовують факт керування апелянтом транспортним засобом 29 травня 2024 року о 09 годині 10 хвилин. Крім того, апелянт вказує, що з копії відеозапису вбачається, що він не погоджувався з результатами огляду за допомогою драгера. Більш того, апелянт в ході спілкування з працівниками поліції, повідомляв їм про свою юридичну необізнаність у правових наслідках як відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я так і навпаки, у зв'язку з чим звертався до них із відповідними консультаціями. Натомість, працівники поліції наполегливо висловлювали пропозицію про необхідність відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, яка на їх погляд була найбільш сприятливою обставиною для нього, залякували його ще більш негативними результатами цього дослідження, говорили йому про можливість самостійного проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я тощо.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Валєєву М.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити;дослідивши письмові матеріали справи та частково відеозапис який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги та відповіді на запитання суду, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України, суддя обґрунтувала тим, що обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі фактичних даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 525539 від 29 травня 2024 року;результату приладу Drager Alkotest 7510 прилад ARMF-0304 тест № 1248 від 29.05.2024, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, диску з відеозаписом відеозапису з бодікамер інспекторів патрульної поліції № 470784; інших матеріалів справи в їх сукупності.
Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та безпосередньо вказані під час апеляційного розгляду апелянтом та його захисником - адвокатом Валєєвою М.В., суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки судді, так само як і докази, зібрані по справі, на які суддя послалася у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Зокрема, як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також інші докази, як окремо, так і в сукупності, не можуть служити достатнім підтвердженням вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за обставин, які зазначені у вказаному протоколі, оскільки всупереч висновкам судді, який розглядав справу,поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735(надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735).
Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як це передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 3 ст. 266 КУпАП також передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 525539 від 29 травня 2024 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також відеозапис на DVD диску, який долучений до матеріалів справи, не дозволяють зробити однозначний висновок про те, що вина ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, безспірно доведенаналежними та допустимими доказами, оскільки, всупереч висновкам судді, яка розглядала дану справу, поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги відомчих Інструкцій, якими вони повинні були керуватися під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зі змісту відеозапису, який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та досліджено судом апеляційної інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager» - погодився беззаперечно, адже 29 травня 2024 року за його словами «він не вживав алкоголь, а вживав лише 28 травня у невеликій кількості», при цьому після тесту«AlcotestDrager7510»,результати огляду становили 0,44 % проміле, з якими ОСОБА_1 не погодився, та забажав пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я будучи впевненим, що він не перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Однак, працівники поліції, грубо нехтуючи вимогами КУпАП тавимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735), після результатів огляду на місці зупинки, почали переконувати ОСОБА_1 , що у закладі охорони здоров'я «результат огляду буде такий самий, а якщо здавати біологічний матеріал «сечу» для проведення лабораторного дослідження, стан сп'яніння буде більший», а тому йому краще не їхати на огляд до закладу охорони здоров'я.
Більше того, як зафіксовано на відео, працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, так, після переконання працівниками поліції ОСОБА_1 все ж таки не їхати для повторного огляду до закладу охорони здоров'я, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 сісти у транспортний засіб та від'їхати від місця зупинки щоб не заважати руху громадському транспортудо автомобільної стоянки, для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього.
При цьому, під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення та протоколу серії ААД № 525539 від 29 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 поліцейський запропонував йомупротягом двох годин самостійно, на платній основі, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» та отримати висновок, який надати суду, до якого буде направлено протокол про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з цим, приймаючи до уваги той факт, що запропонований поліцейським варіант проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, з яким погодився ОСОБА_1 , прямо суперечить вимогам ч. ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП, якою зокрема передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, а також, що огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, суд апеляційної вважає, що дії ОСОБА_1 , пов'язані з подальшою відмовою від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, тобто з вчиненням адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, були фактично спровоковані поліцейським, який ввів його в оману, надавши роз'яснення, які суперечать вимогам закону.
Водночас, про відсутність достатніх підстав для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , зокрема свідчить наданий ОСОБА_1 висновок лікаря-нарколога КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» від 01 червня 2024 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 травня 2024 року, який останній пройшов самостійно протягом двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, з якого вбачається, що у останнього ознак алкогольного сп'яніння не виявлено.
Апеляційний суд акцентує свою увагу на тому, щостандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події після повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання належної правової оцінки доказам, яка, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року - скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - скасувати, та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 752/12717/24
Апеляційне провадження № 33/824/164/2025
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Коваль В.О.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.