справа №755/16316/24 Головуючий у І інстанції - Хромова О.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/3242/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
04 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частини автомобіля, -
установив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частини автомобіля.
Просила суд, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 319270,70 грн., з яких: 266405 грн. - вартість автомобіля, 36968,94 грн. - інфляційні втрати, 15896,70 грн. - 3% річних.
Право її спільної часткової власності на частини автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , припинити та виділити вказаний автомобіль ОСОБА_2 з дня отримання нею компенсації за частку вартості даного автомобіля.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС №8041 за ОСОБА_2 .
Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС №8041 за ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає, що незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали полягає у неправильному встановленню та дослідженню судом першої інстанції обставин та доказів, які мають значення для справи.
Вказує, що після розірвання шлюбу автомобіль Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , залишився у відповідача та повністю перебуває у його користуванні та володінні, який використовується тільки для його власних потреб.
Про фактичне місцезнаходження та поточний технічний стан, вказаного вище автомобіля, вона не обізнана.
Вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року по справі №755/12702/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за нею право власності на частину автомобіля марки Dodge Journey, державний номерний знак НОМЕР_2 . Також у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля марки Dodge Journey, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Таки чином, вона звернулась до відповідача з вимогою на виконання рішення суду в добровільному порядку, проте відповідач дане звернення проігнорував та не з'явився у запропонований час до ГСЦ МВС в м. Києві для проведення державної реєстрації частки транспортного засобу за нею.
Жодних інших альтернативних варіантів вирішення спору відповідачем також запропоновано не було.
Користуватися даним автомобілем вона не має змоги, а відповідач відмовився в добровільному та досудовому порядку врегулювати даний спір.
Таким чином, зазначає, що відповідач, з огляду на принципи здійснення права власності та правомочності власника, не тільки володіє та користується належним йому з нею автомобілем, а й має юридичне право ним розпорядитися, оскільки сервісні пункти МВС України не контролюють відчуження транспортних засобів в аспекті узгодження такого відчуження з іншим співвласником, а тому відповідач може розпорядитися спірним майном без її згоди.
Просила суд, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, вирішуючи подану заяву про забезпечення позову та відмовляючи у її задоволенні, мотивував своє судове рішення тим, що позивачем не наведено достатніх підстав та не надано доказів того, як саме може бути утруднено або унеможливлено виконання рішення по суті позовних вимог в майбутньому у разі задоволення позову та відчуження транспортного засобу відповідачем.
Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суде першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною іншим особам вчиняти дії, щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як встановлено судом, 01 грудня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки Dodge Journey, 2017 року випуску 3604 куб. см, № куз. НОМЕР_3 , орган реєстрації - ТСЦ 8041.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року по справі №755/12702/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля марки Dodge Journey, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля марки Dodge Journey, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 вважає за можливе залишити автомобіль у власності (користуванні) ОСОБА_2 , стягнувши з нього грошову компенсацію у розмірі вартості транспортного засобу.
Тобто, предметом спору у даній справі є рухоме майно, що належить до об'єктів спільної сумісної власності подружжя.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просила суд заборонити відчуження у будь-який спосіб об'єкта рухомого майна (транспортний засіб), який зареєстровано за відповідачем.
Отже, позивач звернулася до суду з позовними вимогами майнового характеру.
Таким чином, оскільки майнові права, щодо яких заявник просила вжити заходи забезпечення позову, є предметом спору і відносно даних майнових прав позивач має матеріально правові інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду, і в разі задоволення позову, позивачу буде гарантований ефективний захист і поновлення її прав, тому апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що у заяві позивачавідсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність забезпечення позову.
Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору та ціну позову, колегія суддів приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження у будь-який спосіб автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС №8041 за ОСОБА_2 тазаборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля марки Dodge Journey, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС №8041 за ОСОБА_2 є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає загрозу відчуження спірного майна на користь третіх осіб.
Апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Окремо апеляційний суд зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що підставою для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об'єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду.
За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149, 150, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити відчуження у будь-який спосіб автомобіля марки DODGE JOURNEY, 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , об'ємом 3607 куб.см., VIN НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС 8041 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля марки DODGE JOURNEY, 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , об'ємом 3607 куб.см., VIN НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано ТСЦ МВС 8041 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба