справа № 759/3614/22 Головуючий у суді І інстанції: Журибеда О.М.
провадження №22-ц/824/7591/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Болотов Є.В.
29 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Болотова Є.В.
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
секретар судового засідання: Яхно П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Капітал Джірінг», Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності,
У березні 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонернго товариства «Фідобанк» (далі - ПУАТ «Фідобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» (далі- ТОВ «ФК «Капітал Джірінг»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І.В., ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, в якому просить визнати недійсним, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» договір №GL22N019274/4 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.03.2021 року посвідченого 04.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 33.
Позов мотивовоний тим, що 23.08.2016 року з ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежилого приміщення, посвідченого 23.08.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., зареєстрованого в реєстрі за №3635.
Згідно вказаного договору дарування, ОСОБА_1 було набуто у власність нежиле приміщення, загальною площею 390, 90 кв.м., що складає 26/100 від нежилих приміщень в будинку площею 1478, 00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 764672832000.
Право власності на вказане нежиле приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.08.2016 року.
Водночас з поданої до Святошинського районного суду м. Києва позовної заяви ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Прайм Лімітед Плюс», третя особа ПАТ «Фідобанк» про застосування наслідків нікчемного правочину, позивач довідався про те, що за результатами електронного аукціону, що відбувся 14.01.2021 року ПАТ «Фідобанк» було реалізовано майнове право на нежиле приміщення, загальною площею 390, 90 кв.м., що складає 26/100 від нежилих приміщень в будинку площею 1478, 0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 з 23.08.2016 року.
Згідно протоколу електронного аукціону визнано ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», з яким після повної оплати ціни лоту (придбаного права) укладено договір №GL22N019274/4 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінним від права власності від 04.03.2021 року, посвідченого 04.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за №33.
Предмет вказаного договору є майнові права щодо нерухомого майна-нежилого приміщення загальною площею 390, 90 кв.м., що складає 26/100 нежилих приміщень в будинку площею 1478, 0 кв.м., право власності продавця на яке було припинено на підставі договору іпотеки від 02.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №7868, а саме: визнання права власності на нерухоме майно, визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушеного права продавця тощо.
За таких обставин, ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» вважає, що до останнього перейшло право на витребування з чужого незаконного володіння, зокрема від ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», як правонаступника ПАТ «Фідобанк» нерухомого майна.
Проте, ОСОБА_1 вважає, що спірний договір недійсний на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Зазначає, що на момент укладення спірного договору, ці майнові права належали позивачу, а не ПАТ «Фідобанк», а отже в розумінні положень ст. 658 ЦК України відповідач ПАТ «Фідобанк» не мав права продажу цих майнових прав.
Вказаний договір порушує майнові права та інтереси позивача, оскільки інтерес позивача полягає у тому, щоб майнові права за договором не передавалися іншим особам, які зможуть пред'являти вимоги майнового характеру до власника майна, в тому числі такі вимоги як визнання права власності недійсним, витребування майна, відшкодування збитків та інше.
Окрім цього, зазначає, що момент укладення оспорюваного договору, майнові права щодо вказаного об'єкту нерухомого майна не були зареєстровані за ПАТ «Фідобанк» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, відчужувані майнові права щодо нерухомого майна в порушення вимог ст. 182 ЦК України не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав, не є об'єктами цивільного обороту, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості саме про об'єкт нерухомості, а не майнові права на нього, власником нерухомого майна з 23.08.2016 року став ОСОБА_1 , відтак Банк не мав права відчужувати вказані майнові права щодо нерухомого майна на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», оскільки не був їх власником, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
27.07.2023 представник відповідача Грекова Л.В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.
В обґрунтування представник відповідача зазначила, що судом при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінвансова компанія «Капітал Джірінг» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу представника відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Капітал Джірінг» відмовити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що оспорюваний договір був укладений щодо об'єкту нерухомого майна, що перебував у власності ОСОБА_1 .. Вказаний Договір щодо передачі майнових прав на нерухоме майно укладено не з власником ( ОСОБА_1 ), а з іншою особою - ПАТ «Фідобанк», яке станом на дату укладення договору не мало жодного відношення до права власності на спірне нерухоме майно, а тому оспорюваний Договір порушує права позивача.
На момент укладення оспорюваного договору, майнові права відмінні від права власності щодо вказаного об'єкту нерухомого майна не були зареєстровані за ПАТ «Фідобанк» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також не були зареєстровані за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» після їх відчуження.
ПАТ «Фідобанк» не володів жодними правами стосовно спірного майна набувача ОСОБА_1 , тому не мав права відчуження неіснуючих прав на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг». У зв'язку з чим апелянт вважає, що набувач прав ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» за спірним договором не є добросовісним набувачем.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, апелянт вказував на те, що заявником не надано детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням реальних послуг та фактично витраченого на них часу, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. З огляду на відсутність наданого представником відповідача фактичного детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, вказані обставини унеможливлюють ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому на переконання апелянта додаткове рішення підлягає скасуванню.
Також вказував на те, що судом в порушення ст. 246 ЦПК України не було призначено судового засідання та не повідомлено ОСОБА_1 , про його проведення на якому мала бути розглянута заява ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Тому ОСОБА_1 був позбавлений можливості заперечувати щодо розміру витрат на правничу допомогу та надавати обгрунтовані заперечення на зменшення їх розміру.
16 лютого 2024 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «ФК «Капітал Джірінг», просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що предметом спірного договору купівлі-продажу є майнові права щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.
Зазначені майнові права, які є відмінними від права власності, відсутні в переліку речових прав, які зазначені в ст. 4 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, державна реєстрація зазначених майнових прав, які є відмінними від права власності, не передбачена жодним іншим нормативно-правовим актом.
За таких умов доводи позивача про відсутність зареєстрованих майнових прав на об'єкт нерухомого майна на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, яка на підставу його недійсності, спростовується вищевикладеним.
З врахуванням наведеного у сукупності зазначеним спростовуються доводи позивача про те, що у ПУАТ «Фідобанк» відсутнє право на відчуження майнових прав щодо майна нежилі приміщення (в літері А), загальною площею 390, 90 кв.м., що складає 26/100 від нежилих приміщень в будинку, площею 1478,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 764672832000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що зазначені майнові права не відносяться до особистих немайнових прав фізичної та юридичної особи, вони не вилучені з цивільного обороту і не обмежені в обороті, а також в чинному законодавстві відсутні будь-які інші заборони до обороту таких прав, зазначені майнові права здатні до самостійного обороту в якості об'єкта цивільних прав та можуть відчужуватись (передаватись) на підставі договору (правочину).
Оскільки судом першої інстанції під час вирішення даного спору встановлено відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права чи інтересу позивача укладеним відповідачами договору №GL22N019274/4 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.03.2021 року, посвідченого 04.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за №33 за захистом яких позивач звернувся, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину закріплені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5), правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою, другою та третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Існує спеціальна процедура для виявлення нікчемних правочинів відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За сталою судовою практикою, застосування наслідків нікчемності правочину відповідно до спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має здійснюватися судом після перевірки нікчемного правочину на наявність ознак, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону.
Відповідно до п. 5 та п. 7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ознаками за якими правочин може бути віднесений до нікчемних, є зокрема: банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг і пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Верховний Суд у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 753/23342/21 дійшов наступних правових висновків: «За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12?15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11?163апп18), від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11?1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 (провадження № 11?775ас18).»
Встановлено, шо 09.06.2006 року ПУАТ «Фідобанк» придбав нежилі приміщення (в літері А), загальною площею 390, 90 кв.м., що складає 26/100 від нежилих примфщень в будинку, площею 1478,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 764672832000, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
25.08.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Фідобанк» було укладено договори про розміщення банківського депозиту №274006-980/2014 року.
02.11.2015 року між ОСОБА_2 та ПУАТ «Фідобанк» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Падалка Р.О., реєстр №7868, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань за договором №274006-980/2014 банк передав в іпотеку належне на праві власності майно, а саме: - нежиле приміщення, загальною площею 197, 7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , РНОНМ 764611280000; - нежиле приміщення, загальною площею 278, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , РНОНМ 764611280000; - нежиле приміщення, загальною площею 390, 9 кв.м., що складає 26/100 від нежилих приміщень будинку площею 1478,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 76462832000 (том 1 а.с. 86-94).
В подальшому в договір забезпечення (іпотеки) внесено зміни шляхом укладання 26.11.2015 року договору про внесення змін №1 до договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Падалка Р..О. за реєстраційним номером 8824 та шляхом укладання 18.02.2016 року договору про внесення змін №2 до договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Падалка Р.О. за реєстраційний номером 1023, згідно яких банк зобов'язався іпотечним майном і під інші депозити третьої особи ОСОБА_2 (том 1 а.с. 94-95, 96-97).
20.05.2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення №8 «Про віднесення ПУАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних».
На підставі рішення Національного банку України від 20.05.2016 року №8 «Про віднесення ПАУТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.05.2016 року №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким у банку запроваджено тимчасову адміністраціію з 20.05.2016 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. Тимчасову адміністрацію було продовжено до 19.07.2016 року включно на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.06.2016 року №959.
Згідно протоколу від 10.06.2016 року засідання комісії з перевірки правочині в (інших договорів) за кредитним операціями, призначеної наказом №32 від 25.05.2016 року, розглядалося питання щодо затвердження результатів перевірки договір іпотеки, укладених в якості забезпечення зобов'язань банку за догорами банківського вкладу за період 20.05.2015 по 20.05.2016 року (том 1 а.с. 79-81).
За результатами вказаної перевірки встановлено наявність підстав для віднесення укладених з вкладником, в тому числі договору іпотеки від 02.11.2015 року, реєстровий №7868, договору про внесення змін №1 від 26.11.2015 року до договору іпотеки, договору про внесення змін №2 від 18.06.2016 року до договору іпотеки, до категорії нікчемних з підстав наявності ознак нікчемності, передбачених п.п. 5,7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, ПАТ «Фідобанк» уклав договір іпотеки, що забезпечував повернення депозиту, чим надав відверту перевагу одному із вкладників банку ( ОСОБА_2 ) перед іншими вкладниками, депозити яких не були забезпечені нічим, окрім Фондом гарантування вкладів, що є порушенням п. 7. ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому, надання такої переваги саме ОСОБА_2 не було передбачено ні чинним на той час законодавством, ні внутрішніми документами Банку.
На підставі викладеного, встановлено, що у випадку коли Банк уклав договір іпотеки розпорядившись власним майном для забезпечення виконання зобов'язань за Договором іпотеки, що стало підставою для нікчемності даного правочину відповідно до п. 5 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
16.06.2016 року ПУАТ «Фідобанк» направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про нікчемність договору іпотеки (том 1 а.с. 84-85).
Тобто угода про іпотеку, укладена між банком та ОСОБА_2 , була нікчемною в силу закону, такою, що не створила жодних юридичних наслідків.
18.07.2016 року правління Національного банку України прийняло рішення №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ «Фідобанк».
19.07.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПУАТ «Фідобанк» з 20.07.2016 року.
20.07.2016 року третя особа ОСОБА_2 звернула стягнення на іпотечне майно шляхом реєстрації права власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.03.2021 року №249808919 (том 1 а.с.13-20).
25.08.2016 року з ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежилого приміщення, посвідченого 23.08.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., зареєстрованого в реєстрі за №3635, відповідно до якого ОСОБА_1 було набуто у власність нежиле приміщення, загальною площею 390, 90 кв.м., що складає 26/100 від нежилих приміщень в будинку площею 1478, 0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:764672832000.
Судом встановлено, що право власності на вказане нежиле приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.08.2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31063824 від 23.08.2016 13:18:11 (том 1 а.с. 11-12).
14.01.2021 року відбувся відкритий електронний аукціон з продажу прав вимоги за кредитним договором - лот №GL22N019274. За результатами проведеного аукціону та згідно з протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-12-17-000004-b переможцем визначено учасника ТОФ «ФК «Капітал Джірінг», яким запропоновано найвищу цінову пропозицію за лот у розмірі 4802731, 94 грн. (том 2 а.с. 98).
04.03.2021 року між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» було укладено спірний договір №GL22N019274/4 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 04.03.2021 року, посвідченого 04.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за №33 (том 1 а.с. 21-24).
Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний договір між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладений щодо об'єкта нерухомого майна, який перебував у власності позивача, та неправильне застосування судами статті 658 ЦК України, не підтвердились та спростовуються установленими судами обставинами справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки майнові права банку перейшли до ОСОБА_2 за нікчемним правочином, яка в подальшому їх подарувала позивачу то Фонд гарантування вкладів фізичних осіб мав право на здійснення продажу відповідних активів неплатоспроможного ПАТ «Фідобанк» з метою виведення його з ринку фінансових послуг. Крім того слід відмітити, що позивач не є стороною оспорюваного договору.
В розумінні ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі. Оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірним, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17 та у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 910/20769/20.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не мав права відчужувати майнові права на аукціоні, які не були зареєстровані за банком чи в той час, коли право власності на майно було зареєстровано за позивачем, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи на законність рішення суду першої не впливають з огляду на те, що судом при розгляді цієї справи встановлено, що за ОСОБА_2 перехід права власності на майно за договором іпотеки здійснений з порушенням вимог закону, що в свою чергу є нікчемним правочином, що свідчить про недоведеність порушення прав та інтересів позивача внаслідок укладення правочину, який він просив визнати недійсним. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції жодним законом не передбачено реєстрацію в реєстрах права власності на майнові права.
З урахуванням наведених норм, фактичних обставин справи, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
В частині оскарження апелянтом додаткового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
27.07.2023 року представник відповідача Грекова Л.В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.
Встановлено, що відповідачем у встановленому законом порядку та строк було надана документи на підтвердження понесених судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, а саме: договір №2021/09-24/02 про надання правової допомоги від 24.09.2021 року; акт приймання-передачі наданих послуг до договору №2021/09-24/02 про надання правової допомоги від 24.09.2021 року по справі №759/3614/22 від 12.05.2023 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 14000, 00 грн.; детальний опис робіт за договором про надання правової допомоги від 2021/09-24/02 від 24.09.2021 року; рахунок-фактура №1/05 від 12.05.2023 року на оплату послуг зо договором №2021/09-24/02 про надання правової допомоги від 24.09.2021 року по справі №759/3614/22; платіжна інструкція №523 від 21.07.2023 року на суму 14000, 00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, що пов'язані з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не надано детальний опис робіт (наданих послуг) із зазначенням реальних послуг та фактично витраченого на них часу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки твердження апелянта спростовуються матеріалами справи, а саме встановлено, що звертаючись з заявою про компенсацію витрат на правову допомогу представник ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» - адвокат Грекова Л.В. додала до вказаної заяви детальний опис робіт за договором про надання правової допомоги (а.с. 219 том 2).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір стягнутих судом витрат на правничу допомогу у сумі 14 000 грн на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» є співмірним та обгрунтованим, відповідає предмету спору, ціні позову, значенню справи для сторін та обсягу наданих представником відповідача послуг, затраченому часу та підтверджується наданими представником відповідача доказами.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Скаржником не доведено неспівмірність визначених витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду та додаткове рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не можуть бути скасовані з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «03» лютого 2025 року.
Головуючий суддя Є.В. Болотов
Судді С.Г. Музичко
Л.П. Сушко