Справа № 760/33249/24 Слідчий судя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1328/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
29 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст.305, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст. 255 КК України у кримінальному провадженні №22023101110000650 від 14.08.2023,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваній ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 05 лютого 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що до клопотання не було надано доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри.
Апелянт наголошує на тому, що слідчим в клопотанні належно не мотивовано та в судовому засіданні прокурором не доведено, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій та уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а посилання слідчого на відповідні ризики мають характер лише припущення.
Крім того апелянт вказує, що ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, де мешкає зі своїми батьками, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, що вказує про наявність міцних соціальних зв'язків та свідчить на її користь, що в свою чергу є стримуючим фактором, може вважатися запорукою та певною гарантією для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ) та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023101110000650 від 14.08.2023, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 305, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 305, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 317 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 305, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 305, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 317 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 317 КК України, ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 317 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307 КК України, ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305 КК України, ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 305 КК України, ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305 КК України, ОСОБА_20 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307 КК України, ОСОБА_21 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307 КК України, а також за підозрою ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 255, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 305 КК України, за підозрою ОСОБА_25 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України.
05.11.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
05.11.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 2 статті 255 КК України.
06.11.2024 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва підозрюваній ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в Київському слідчому ізоляторі строком на 60 днів, тобто до 03.01.2025 року.
24.12.2024 постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023101110000650 від 14.08.2023, продовжено до трьох місяців, тобто до 05.02.2025.
30.12.2024 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва продовжено підозрюваній ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 05.02.2025 включно.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 не зменшилися. Крім цього, слідчим доведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 2 статті 255 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винною у інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваної в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що остання у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, оскільки наявність такого ризику існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Матеріали судового провадження також містять докази про наявність існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які, поряд із раніше зазначеними ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те що, позаяк ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 2 статті 255 КК України, з метою запобігання вище вказаним ризикам та виконанню завдань кримінального провадження, неможливо застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, слідчим суддею відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначено розмір застави.
Доводи апеляційної скарги про те, що наведені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст. 177 КПК України, мають формальний характер, а клопотання слідчого не містить обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, відхиляються колегією суддів, з огляду на їх безпідставність.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваної від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, вчинення іншого кримінального правопорушення, на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність на даному етапі кримінального провадження обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 305, частиною 2 статті 255 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для продовження щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, де мешкає зі своїми батьками, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо неї більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________