Справа №760/29578/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1145/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
29 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 рокупро арешт майна у кримінальному провадженні №42022110000000152 від 08 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 3 статті 204 КК України,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022110000000152 та накладено арешт, з метою збереження речових доказів, на вилучені від час проведення обшуку 14 листопада 2024 року у кіоску із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:10:006:0037, тютюнові вироби без марки акцизного податку, повний перелік згідно резолютивної частини ухвали.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що прокурором у клопотанні не наведено даних про те, яку доказову базу має арештоване майно, оскільки до клопотання не долучено матеріалів, які б містили дані про те, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не наведено доказів, що вказують на обґрунтовану потребу в його арешті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням наведеного, оскільки клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею без участі власника майна ОСОБА_7 , копію повного тексту оскаржуваної ухвали вона не отримувала, тому, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Київській області знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022110000000152 від 08 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 3 статті 204 КК України.
Органом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 14 листопада 2024, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 (справа № 760/26695/24, 1-кс/760/12564/24), проведено обшук кіоску із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:10:006:0037.
Під час проведення вказаної слідчої дії виявлено та вилучено речі та документи, що мають значення для кримінального провадження, а саме тютюнові вироби без марки акцизного податку, сигарети із найменуваннями: LD violet -6 пачок, LD purple tempo - 5 пачок, LD green -10 пачок, LD blue (25 сигарет в пачці) - 6 пачок, LD red (25 сигарет в пачці) 7 пачок, LD red - 8 пачокLD blue - 9 пачок, LD pink - 13 пачок. LD amber - 5 пачок, Lucky strike blue - 9 пачок, Lucky strike unlimited red - 9 пачок, Lucky strike silver - 10 пачок, Lucky strike black series purple - 10 пачок, Lucky strike amber -7 пачок Montecarlo blue - 11 пачок. Montecarlo red - 9 пачок, Davidoff slims - 3 пачок Davidoff gold - 9 пачок Davidoff classic sl slims - 6 пачок Davidoff reach coral -2 пачокDavidoff reach amethyst - 4 пачок. Davidoff reach silver - 7 пачок, Davidoff reach blue -10 пачок, Davidoff reach black - 9 пачок, Imperial classic red (25 сигарет в пачці) - 3 пачки, Imperial classic blue (25 сигарет в пачці) - 1 пачка, Imperial classic silver -9 пачок, Passage gold slims - 57 пачок, Passage 100s gold - 13 пачок, Passage sims classic -38 пачок, Passage 100s classic -18 пачок, Urta-10 пачок, UT classic red-11 пачок, UT classic blue -14 пачок, Capri super slims bianco-8 пачок, Capri super slims azzuro - 6 пачок, Kent nano design-29 пачок, Kent silver -9 пачок, Kent white - 7 пачок. Kent blue - 7 пачок, Vogue -10 пачок, Def blue - 3 пачок, Def classic blue -4 пачок, Def red -18 пачок, Sobranie blue -12 пачок, Sobranie gold -12 пачок, Sobranie refineblack-9 пачок, Sobranie black slims- 8 пачок, Sobranie refine white - 10 пачок, Sobranie golds -8 пачок, Sobranie white superline - 9 пачок. Camel yellow-7 пачок, Camel blue - 12 пачок, Winston silver - 1 пачок, Winston Xspression true -10 пачок, Winston blue - 8 пачок. Winston fine white -2 пачок, Winston expand -1 пачок, Winston legend blue - 10 пачокWinston xspression violet -6 пачок, Winston original red-7 пачок, Winston XS violet -7 пачок, Winston XS Blue-6 пачок, Winston X Stule blue-7 пачок, Winston slim blue-14 пачок, Winston super line green -8 пачок, Winston super line silver -7 пачок. Winston super line white - 7 пачок, Winston xs silver-4 пачок, Winston x style blue-1 пачокWinston x style silver-6 пачок, Morgan -2 пачок, Rothmans Blue (25 сигарет в пачці) - 20 пачок. Rothmans red -12 пачок, Rothmans blue - 10 пачок. Rothmans silver -6 пачок. Rothmans slim -17 пачок, Rothmans demi - 51 пачок, Прима - 26 пачок, Jade-16 пачок. West-17 пачок, Прилуки -13 пачок, Marlboro -32 пачок, Marlboro 40 XXL -8 пачок. Chesterfield - 7 пачок, Chesterfield-22 пачок, LM -42 пачок, Parliament-40 пачок, Parliament slims -4 пачок, Bond 25 - 6 пачок, Bond -4 пачок, Philip morris (25 сигарет в пачці) - 7 пачок, Strong (25 сигарет в пачці) - 9 пачок, Strong - 16 пачок, Compliment -8 пачок, Київ-9 пачок. Нікотинові рідини Elfliq -15 пляшок в паперових упаковках, Пристрій для паління електронних сигарет Elfbar 1500 - 2 (два), Пристрій для паління електронних сигарет Elfbar BC -1 (один).
Постановою старшого детектива підрозділу детективів ТУ БЕБ у Київській області ОСОБА_10 від 15 листопада 2024 року вилучені речі та документи у кіоску із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованому за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:10:006:0037, визнано речовим доказом.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022110000000152 та накладено арешт, з метою збереження речових доказів, на вилучені від час проведення обшуку 14 листопада 2024 року у кіоску із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:10:006:0037, тютюнові вироби без марки акцизного податку, повний перелік згідно резолютивної частини ухвали.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Так, згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене у кіоску із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованому за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:10:006:0037, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначені речі та документи, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на тимчасово вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власників майна та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно та обґрунтування про можливість використання його майна в якості речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Посилання апелянта на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищезазначені квартири відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на порушення законодавства під час здійснення обшуку та вилучення майна не свідчать про неправильність висновків слідчого судді щодо арешту майна, оскільки вказані посилання апелянта фактично зведені до оскарження законності проведеного обшуку, що не є предметом даного апеляційного розгляду, натомість оцінка законності проведеної такої слідчої (процесуальної) дії, а також належності та допустимості отриманих внаслідок такої слідчої дії відомостей, може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити представнику ОСОБА_11 у в інтересах ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________